Анотація до роботи:

Муляр П.М. Стиль твору і виконавської інтерпретації в аспекті взаємодії класичного та акласичного у фортепіанному мистецтві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за фахом 17.00.03 – Музичне мистецтво. – Одеська державна музична академія ім. А.В. Нежданової. – Одеса, 2009. – Рукопис.

Дисертація присвячена висвітленню стилістичних критеріїв виконавської діяльності, які склались у практиці безпосередньої творчої роботи, але визначаються, як це показано в дослідженні, глибинними розумовими стереотипами двоїстих структур. Останні очевидні в прамисленнєвій «дипластії» (за Б. Поршнєвим), а також в архаїчній дихотомії, які разом визначили базисність для міфології й філософії Стародавності, актуалізованих в науковій і художній творчості двоїстих сполучень полярних якостей в ХХ столітті. Наявність двоїчності в психологічній доцільності функціонування вищої нервової діяльності в спеціалізаціях право- і лівопівкульних систем головного мозку пояснює відмічений істориками й культурологами ритм змінності розумових орієнтацій (у тому числі, в художній стилістиці епох) і відповідно – фазових послідовностей класичного – акласичного типів. У цьому плані емпірично прийнятий поділ виконавських стилів в антитезах «класичного – акласичного («романтичного»)» має підосновою багатий культурний досвід і виводимість розумових стереотипів художньої діяльності з міфологічно-філософських підстав творчості.

Аналізи творів Бетховена, Шопена, Рахманінова показали, що функцію «класичного» у них самих можуть виконувати барочно-класичні (Бетховен), класичні-бідермейеровські (Шопен), романтичні як такі (Рахманінов) стильові ознаки. Відповідно, у виконавських підходах виявляються акцентованими зазначені базисні для авторів або авторські – результуючі стильові якості («передромантизм» – класицизм у грі творів Бетховена, помірний – «шалений» романтизм, символізм, неокласицизм – академічний романтизм при виконанні Шопена, романтизм – неокласицизм у поданні творів Рахманінова).