У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання з встановлення ефективності створення вихідного матеріалу для селекції гірчиці сизої та білої методом хімічного мутагенезу. Встановлено мутабільність різних видів гірчиці та ефективність хімічного мутагенезу для одержання селекційно цінних оригінальних морфологічних форм з новими (не відомими раніше) та господарсько значимими ознаками. Показано можливість одержання мутантів з маркерними ознаками та створення на їхній основі відмінних сортів нового покоління. Результати досліджень мають наукове і практичне значення для селекції гірчиці та для сільського господарства України. 1. Показано, що у поколінні М1 у всіх досліджуваних генотипів гірчиці сизої (сарептської) (Brassica juncea) та гірчиці білої (Sinapis alba) при обробці насіння етилметансульфонатом, особливо концентраціями мутагену 0,1, 0,5%, спостерігали зміни, які проявлялись у депресії росту і розвитку більшості ознак. 2. Встановлено, що показником депресії для гірчиці є подовження (до 6 днів) періоду «сходи-цвітіння». Депресія ознаки виживання рослин у гірчиці білої була значно глибшою, ніж у гірчиці сарептської, особливо у порівнянні з сизонасіннєвими зразками. 3. Доведено, що спектр одержаних у поколінні М2 морфо-фізіологічних мутацій був досить широким, залежав від генотипу та виду гірчиці і складав 43 типи спадкових змін. Мутації структури стебла та гілок складали найбільшу групу – 10 типів спадкових змін, хлорофільні мутації – 9, мутації сім’ядольних та справжніх листків – 8, мутації квіток та стручків – 6 та 2 відповідно, мутації забарвлення та розміру насіння – 5, мутації фізіологічних ознак – 3. 4. Встановлено, що гірчиця біла характеризувалась значно вужчим спектром спадкових змін – 19 типів. У ньому повністю були відсутніми мутації справжніх листків, стручків, забарвлення насіння та, на відміну від гірчиці сарептської, з’являлась мутації типу трисім’ядольні листочки та коричнева плямистість на листках. У гірчиці білої вперше описано 19 типів мутацій. 5. Показано, що частота мутацій у поколінні М2 була досить високою і залежала від генотипу, виду гірчиці та концентрації мутагену. У залежності від генотипу вона досягала: у гірчиці сарептської сизонасіннєвої – 40,0–74,9%, жовтонасіннєвої – 33,2–55,7%, гірчиці білої – 20,5–26,3%. У всіх генотипів обох видів гірчиці найчастіше зустрічались хлорофільні мутації – до 14,5% мутантних сімей у гірчиці білої і до 21,2% у гірчиці сарептської. У останнього виду з високою частотою (до 18,4% мутантних сімей) з’являлись і мутації структури стебла та гілок. Зі збільшенням концентрації мутагену майже у всіх генотипів гірчиці сарептської частота мутацій суттєво зменшувалась. 6. Встановлено, що значна частка мутантних сімей характеризувалась наявністю множинних або комплексних мутацій. Кількість перших у гірчиці білої досягала 4,8%, а у гірчиці сарептської – 14,8%. Зі збільшенням концентрації мутагену частота сімей з множинними або комплексними мутаціями у гірчиці сарептської зменшувалась, тоді як у гірчиці білої такі сім’ї найчастіше виявляли у варіантах з більш високими (0,1%) концентраціями ЕМС. 7. Доведено, що у поколінні М3, у порівнянні з поколінням М2, виявлено більш вузький спектр мутацій, який представлений 29 типами змін: 27 – у гірчиці сизої (сарептської) та 11 – у гірчиці білої. Загальна частота мутацій у поколінні М3 виявилася значно нижчою, ніж у поколінні М2. Зі збільшенням концентрації мутагену вона суттєво знижувалась у обох видів гірчиці. Максимально, у залежності від генотипу, частота мутантних сімей коливалась у гірчиці сарептської сизонасіннєвої від 16,6 до 26,2%, жовтонасіннєвої – від 10,5 до 19,1%, гірчиці білої – від 7,4 до 9,3%. Від третини до половини всіх спадкових змін складали хлорофільні мутації. 8. Виявлено успадкування мутантних ознак коричнева плямистість на листках, біло-жовте (смугасте) забарвлення пелюсток квітки, сильно розсічена листкова пластинка. Встановлено, що дані мутації є ядерними, рецесивними і у схрещуваннях з вихідними формами успадковуються моногенно. 9. Вперше виділені та описані у гірчиці сизої (сарептської) оригінальні, нові, не відомі раніше мутації з порушенням синтезу хлорофілу типу striata; мутації структури стебла та гілок типу супротивне розташування гілок, порушення почергового розташування гілок, фасціація, мутовчасте розташування гілок, мутації квіток типу біло-жовте (смугасте), блідо-жовте (лимонне) та кремове забарвлення пелюсток, великі квітки, дрібні квітки, квітки, що зрослися; мутації стручків типу стручки, що зрослися, куляста форма стручків; мутації забарвлення насіння типу блідо-жовте, яскраво-жовте, світло-коричневе (руде), зеленкувате. 10. Встановлено, що обробка етилметансульфонатом насіння обох видів гірчиці поряд зі зміною морфології рослин призводила до появи мутацій на біохімічному рівні. Одержано мутантні форми з підвищеним на 3–6% вмістом олії у насінні (МС-424, МС-612, МС-526, МС-1012, МЖ-1631, МЖ-1712, МЖ-1714, МБ-12, МБ-201, МБ-369), збільшеним показником ефірності (МС-699, МС-514, МС-617, МС-794, МС-920) та зниженим у 2–3 раза вмістом ерукової кислоти (МС-484, МС-526, МС-528, МС-617). 11. Створено колекцію із 27 зразків нових, не відомих раніше, морфологічних мутантів: МЖ-1451, МЖ-1487, МЖ-1523, МС-528, МС-526, МБ-12, МБ-44 та ін., які як джерела маркерних (хлорофільна недостатність, забарвлення квіток і насіння тощо) або господарсько цінних ознак (великонасіннєвість, облистяність, висота рослини та ін.) залучаються до гібридизації або як готові сорти можуть використовуватись в якості вихідного матеріалу для селекції. 12. Вперше в Україні показано ефективність використання хімічного мутагенезу для створення нових практично цінних сортів гірчиці. До Державної служби з охорони прав на сорти рослин у 2005 році передано два сорти (Ретро (МЖ-1451) та Діжонка (МС-1920) гірчиці сизої (сарептської) мутантного походження, а у 2006 році – сорт (Запоріжанка (МБ-8)) гірчиці білої. За результатами державної експертизи 2006 року сорти гірчиці сизої Ретро та Діжонка занесено до Реєстру сортів рослин України як перспективні. |