У дисертаційній роботі подано результати дослідження доцільності структуризації допоміжного виробництва підприємств, визначено проблеми їх функціонування і запропоновано нові підходи до їх вирішення, а саме: 1. Встановлено, що існують різноманітні наукові підходи до трактування сутності допоміжного виробництва промислових підприємств, кількості структурних елементів, що, у свою чергу, заважає розробці концепції структуризації. Це й стало основною передумовою поглиблення теоретико-методологічних підходів до дефініції допоміжного виробництва та дослідження цілого комплексу проблем щодо особливостей його функціонування у процесі трансформації економіки України. Оцінка різних поглядів на сутність допоміжного виробництва, а також його значення у діяльності промислових підприємств в області дає підстави стверджувати, що допоміжне виробництво – це виробнича діяльність підприємства, необхідна для обслуговування основного, другорядного видів діяльності та забезпечення безперебійного виготовлення та випуску продукції, надання послуг, проводиться у певних структурних підрозділах або відособлених самостійних одиницях. Дослідження суті, принципів та значення допоміжного виробництва промислових підприємств дали змогу розширити його функції. 2. За умов становлення ринкових відносин зроблено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання структуризації допоміжного виробництва, що полягає в оптимізації і регулюванні пропорцій між його складовими та основним виробництвом залежно від кон’юнктурних змін зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Досліджені причини структуризації допоміжного виробництва та його напрямки дали змогу стверджувати, що структуризація функціонування допоміжного виробництва є необхідною за умов становлення ринкових відносин. 3. Важливе значення у процесі дослідження структуризації функціонування допоміжного виробництва має розробка теоретико-методологічних підходів до її здійснення. Аналіз існуючих підходів дав змогу сформувати новий напрям, який поєднує елементи системного і ситуаційного підходів. Основна суть його створення полягає у п’яти етапах: дослідження особливостей функціонування допоміжного виробництва та їх аналіз, розробка моделей функціонування та побудова плану переходу до них, впровадження змін у допоміжному виробництві промислового підприємства. 4. Аналіз впливу середовища функціонування на допоміжне виробництво засвідчив, що його величина залежить від характеру діяльності, вибраних цілей, географічних, історичних та інших особливостей. В умовах прискорених темпів зростання промисловості та сфери послуг динамічний розвиток допоміжного виробництва є необхідною і достатньою умовою забезпечення гнучкості виробництва, підвищення інноваційності підприємств. За цих умов виникає необхідність коригування варіантів розвитку і функціонування допоміжного виробництва відповідно до зміни показників роботи підприємств, а відтак і рівня розвитку національної економіки. Досліджувати вплив зовнішнього середовища на допоміжне виробництво необхідно, використовуючи метод „5х5” та СТЕП-аналіз, що дасть змогу комплексно підійти до вирішення проблем його функціонування. 5. Встановлено, що структуризація допоміжного виробництва залежить від його організаційних форм, які з еволюційної точки зору пройшли шлях від бюрократичної моделі, описаної М. Вебером, до моделі „організаційної туманності” або самоконструювання, і представлено лінійною, функціональною, гібридною, дивізійною, матричною, сітковою структурами. На основі статистичного дослідження виявлено форми функціонування допоміжного виробництва та повноту їх представлення. Якщо ремонтно-механічне та енергетичне господарства діють майже на всіх підприємствах і у всіх видах промислової діяльності, то інструментальне господарство – на 36 % підприємств переважно у машинобудуванні, виробництві меблів і харчовій промисловості. Це пов’язано з особливостями діяльності підприємств, технологічним процесом виробництва тощо. 6. Дослідження рівня ефективності розвитку допоміжного виробництва показало, що необхідна розробка нових методологічних підходів до оцінки критерію доцільності структуризації. Нами запропоновано підхід, згідно з яким ефективність функціонування допоміжного виробництва промислового підприємства повинна залежати від рівня задоволення потреб основних і другорядних видів діяльності. 7. На основі аналізу і оцінки об’єкта структуризації – допоміжного виробництва – слід засвідчити, що проблеми функціонування допоміжного виробництва пов’язані з їх специфічною роллю у діяльності промислових підприємств та особливостями економіки в умовах переходу до ринку. Вичленення та групування цих проблем забезпечило системний підхід при оцінці показників роботи допоміжного виробництва, який дав змогу побудувати чотирифакторну адекватну економетричну модель обсягу допоміжного виробництва, на основі якої можна оптимізувати його діяльність залежно від основного виробництва та інших показників промислового підприємства. Така модель у процесі реформування економіки України вперше обґрунтовує обсяг допоміжного виробництва та є теоретичним підґрунтям структуризації допоміжного виробництва промислових підприємств. 8. З урахуванням світового досвіду запропоновано реформувати допоміжне виробництво з використанням механізму аутсорсингу та побудови кластера. Зокрема, обґрунтовано моделі функціонування допоміжного виробництва, а саме: відмова від допоміжного виробництва, аутсорсинг і оптимізація обсягу допоміжного виробництва, в яких визначено сильні та слабкі сторони, описано можливості застосування в сучасних умовах. У подальшому частини допоміжного виробництва підприємств, передані на аутсорсинг стороннім організаціям, можуть об’єднуватись у кластер, тим самим сприяючи кластеризації економіки, під якою розуміють тенденцію суб’єктів спорідненого виду діяльності консолідувати зусилля у певних формах та визначених географічних межах. 9. Ефективне впровадження розглянутих моделей функціонування можливе за допомогою розробки плану-графіка переходу до них, який придатний для використання підприємствами першої та другої груп. На його основі за поетапного підходу на промислових підприємствах ці моделі будуть ефективно функціонувати, що дасть змогу підвищити показники результативної діяльності та забезпечити активізацію інноваційної діяльності на них. 10. На підставі результатів проведеного дослідження промисловим підприємствам рекомендується врахувати пропозиції щодо перегляду пропорцій обсягу допоміжного і основного виробництва відповідно до розробленої економетричної моделі; здійснити оцінку доцільності структуризації допоміжного виробництва; використати методичні рекомендації з проведення структуризації функціонування допоміжного виробництва. |
