Застосування функціонально-семантичного та дискурсивного підходів до вивчення мовленнєвих явищ уможливлює трактування метакомунікації як процесу регулювання динаміки мовленнєвого спілкування за допомогою конвенціональних метакомунікативних одиниць. Метакомунікативні одиниці - це репліки, які забезпечують узгоджувальну взаємодію партнерів у процесі інтеракції, а метакомунікація відповідно пов’язана із забезпеченням успішного спілкування у 3 фазах: встановлення, підтримання та розмикання мовленнєвого контакту. Відповідно метакомунікація пов’язана з процедурними або ритуальними діями, які залежно від фази діалогічного дискурсу поділяються на контактовстановлюючі, контактопідтримуючі та контакторозмикаючі. Контакторозмикаючі метакомунікативні одиниці - це стереотипізовані мовленнєві одиниці, які призначені для розмикання мовленнєвого контакту. Вони можуть бути представлені формулами мовленнєвого етикету (стереотипними формулами прощання) та вільними передзавершальними / постзавершальними висловленнями, які разом утворюють МКБП. Контакторозмикаючі метакомунікативні одиниці функціонують в МКБП, який розуміємо як соціально марковану ситуацію, що характеризується канонізованою поведінкою учасників розмикання мовленнєвого контакту, а також має перебіг у часі і певні етапи розвитку. Структура МКБП має 3 етапи: передзавершальний, завершальний та постзавершальний. Контакторозмикаючі метакомунікативні висловлення відповідно поділяються на передзавершальні, завершальні та постзавершальні. Їх номенклатура та функції є різними. Передзавершальні та постзавершальні метакомунікативні висловлення здійснюють регулювання соціальних та індивідуально-особистісних стосунків комунікантів. За їх допомогою регулюється інформативний компонент комунікативної ситуації, оскільки уточнюється зміст досягнутих згод та закріплюється факт їх досягнення у свідомості партнера по спілкуванню. Передзавершальний та постзавершальний етапи розмикання мовленнєвого контакту представлені метакомунікативними висловленнями, які складаються з набору передзаверзавершальних та постзавершальних одиниць. У ролі передзавершальних чи постзавершальних метакомунікативних висловлень (залежно від їх місцеположення відносно завершальних формул прощання) функціонують такі мовленнєві одиниці: заява про вичерпність теми комунікації (2%), компліменти (3%), висловлення, які підбивають підсумки інтеракції (4%), вираження задоволення від зустрічі (5%), повідомлення про необхідність розставатися (7%), вибачення (7%), висловлення, які виражають надію на подальші комунікативні контакти (8%), запрошення (8%), вдячність/подяка (17%), побажання (19%). У 10% випадків фаза розмикання мовленнєвого контакту була відсутня. Про відсутність даної фази свідчило те, що комунікація, незалежно від того, досягли співрозмовники своєї комунікативної мети чи ні, була перервана. На завершальному етапі розмикання мовленнєвого контакту відбувається обмін стереотипними формулами прощання. Основною особливістю завершального етапу спілкування є фіксація змін у людській поведінці, констатування розмикання мовленнєвого контакту. Завершальний етап омовлюється формулами прощання: офіційними, нейтральними та неофіційними. До найбільш уживаних метакомунікативних засобів, які функціонують у МКБП, перш за все, належать звернення (у 75% випадків розмикання мовленнєвого контакту). Вибір форм звернення при розмиканні мовленнєвого контакту обумовлюється комунікативним контекстом, який вміщує рольові відносини між партнерами (симетричні або асиметричні), соціально-психологічну дистанцію між ними, умови спілкування та інші фактори. Актуалізація регулятивного аспекту контакторозмикаючих метакомунікативних одиниць сприяє ефективній взаємодії учасників спілкування, оскільки забезпечує безперебійну інтеракцію та призводить до реалізації комунікативних інтенцій. Результати, отримані в ході проведення дослідження, розширюють уяву про роль контакторозмикаючих метакомунікативних одиниць в організації та регуляції англомовного діалогічного дискурсу. МКБП у цілому характеризується меншою перевагою одного з комунікантів, але навіть у тих ситуаціях прощання, де асиметрія стосунків наявна, англійці прагнуть цю перевагу завуалювати, дотримуючись принципу рівності, який, поряд з автономією особи, також є однією з найважливіших культурних цінностей. У кожному з виділених етапів МКБП мовці послуговуються комунікативними стратегіями, за допомогою яких учасник розмикання мовленнєвого контакту співвідносить свої комунікативні цілі з їх мовним вираженням, і відповідно тактиками, які є конкретним мовленнєвим утіленням стратегії. Серед стратегій позитивної ввічливості найбільш вживані стратегії, в яких мовець реалізує свою солідарність зі слухачем, повагу; ті, які слугують установленню спільності інтересів комунікантів, підкреслюють кооперативний характер і зміцнюють взаємодію – у цілому виступають як засіб свідомого стимулювання спілкування. Серед стратегій негативної ввічливості – конвенціоналізованих стратегій запобігання загрози особі - у МКБП стабільно відзначаємо стратегії, які демонструють дистанційованість і шанобливість, повагу до свободи слухача і його незалежності. Стратегії дистанційованості складають основу мовленнєвого етикету, що робить їх особливо значущими в МКБП. В 10% аналізованих прикладів розмикання мовленнєвого контакту було здійснено за допомогою експресивної та ненормативної лексики, зокрема негативно-оцінної, зниженого стилю. Декодування інформації, яка зберігається в МКБП, здійснюється за допомогою невербальних (кінетичних, миремічних та фонаційних) засобів комунікації, які доповнюють зміст контакторозмикаючого комунікативного ходу адресанта та можуть супроводжувати вербальні повідомлення або заміняти їх. Поширеними невербальними засобом розмикання мовленнєвого контакту є кінетичні невербальні засоби (65%) та сукупність декількох каналів (45%): голосового, мімічного, жестового. Регулятивна значущість невербальних засобів розмикання контакту, які на психофізичному рівні передають відчуття розлуки (розставання) при прощанні, може домінувати над регулятивною значущістю семантично вихолощених стандартних формул прощання. Цим пояснюється факт “витиснення” вербальних метакомунікативних сигналів невербальними. Найпоширенішими невербальними засобами в МКБП є синонімічна парадигма: кивок, легкий / глибокий уклін, припіднімання головного убору, рукостискання, поплескування по плечах, обіймання, поцілунок тощо. Отримані результати свідчать про виконання всіх дослідницьких завдань, поставлених у роботі, які можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблематики МКБП, Перспективним убачається дослідження інших фаз фатичної метакомунікації, зокрема встановлення та підтримання мовленнєвого контакту в ракурсі їх етнокультурної та гендерної специфіки в різних типах дискурсу. |