Анотація до роботи:
Василевська О. П. Структурні зміни у пізньолатинському реченні. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.14 – класичні мови; окремі індоєвропейські мови, Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2005. У дисертації досліджується структура пізньолатинського речення, в якій відображено зміни, зумовлені поступовим переходом від синтетичної до аналітичної конструкції. Подаються погляди римських риторів та граматиків на послідовність елементів речення, які дозволяють зрозуміти, чому порядок слів у класичній літературній латині був відносно вільним, не мав граматичного значення і належав до сфери стилістики. Вивчення структурних змін у пізньолатинському реченні ґрунтується на вербоцентричній концепції, тобто порядок послідовності елементів визначається їхнім положенням щодо дієслова-присудка. Досліджується позиція дієслова-присудка у головному і підрядному реченні, а також її зміни порівняно з положенням у реченні класичної латинської мови. Розглядається положення щодо дієслова-присудка підмета, прямого та непрямого додатків, обставин й обставинних конструкцій різного типу як у головному, так і підрядному реченні. Окремо розглядається розвиток конструкції – іменник та його означення: прикметник, займенник, числівник, дієприкметник, атрибутивний генетив. Визнчаються чинники, що зумовили зміни у структурі речення, такі, як закономірний внутрішній розвиток мови, вплив класичної конструкції й екстралінгвістичних факторів. |
