1. Результати структурних перетворень в Україні за перше десятиліття перехідного періоду (90-ті роки ХХ ст.) не можуть бути визнані задовільними. Пасивне державне регулювання економіки протягом 1992-1998 рр., постійне зниження рівня капітальних вкладень разом з іншими чинниками призвели до посилення таких кризових явищ як спад виробництва, інфляція, різке зниження темпів оновлення виробничих фондів, послаблення соціальної орієнтації суспільних трансформацій у цілому тощо. На початок ХХІ століття в українській економіці фактично залишились не зжитими такі деформаційні явища як абсолютне превалювання І підрозділу суспільного виробництва (а в ньому частки ВПК); екстенсивний тип розвитку; сировинно-напівфабрикатна спеціалізація експорту; високі показники енерго- й матеріаломісткості тощо. 2. Головною перепоною в застосуванні сучасних, перевірених світовою практикою методів державного впливу на оптимізацію макроекономічної структури, у тому числі відтворювальних, галузевих і регіональних пропорцій, в Україні стали відсутність чітко визначених пріоритетів структурної перебудови й загальна нерозвиненість ринкових відносин. Отже, найважливішим завданням державної структурної політики в нашій країні залишається нагромадження критичної маси ринкових перетворень, для чого необхідно створити конкурентне середовище; здійснити реальну приватизацію; сформувати дієву фінансову інфраструктуру; посилити боротьбу з виявами тіньової економіки; сприяти формуванню сучасного ринку праці тощо. Лише за умов виконання цих завдань, можна реалізувати стратегію інноваційно-інвестиційного типу економічного зростання, втілити на практиці ідею структурно-інноваційних зрушень у промисловості. 3. Для досягнення макроекономічної стабілізації і сталих темпів економічного зростання непересічного значення набуває формування нової парадигми структурної політики в Україні. Її невід’ємною складовою має стати усвідомлення суті структурних перетворень як складного, багатоієрархічного явища, що поряд із традиційним підходом (оптимізація відтворювальних, галузевих, регіональних пропорцій) обов’язково має враховувати інституційні, соціальні, міжнародні аспекти процесів суспільної трансформації. Одним із головних завдань на сьогодні є посилення ролі держави в забезпеченні розвитку ринкових відносин, у тому числі шляхом оптимізації співвідношення між економічними й адміністративними методами регулювання, впровадження дієвої конкурентної, антимонопольної політики тощо. 4. Прискорення процесів оптимізації відтворювальних пропорцій ВВП в Україні, потребує впровадження дієвої політики державного регулювання розподілу доходів у суспільстві. Кінцевою метою бюджетної і податкової політики має стати зростання валового прибутку підприємств, що передбачає необхідність загального зниження податків на виробництво й непрямих податків; зменшення управлінських витрат (на потреби ЗДУ); переорієнтації (за рахунок економічних важелів) потенційних інвестиційних потоків на потреби реального виробництва; збільшення інвестиційної складової в бюджетних витратах, особливо на потреби бюджетної сфери. 5. Із метою забезпечення позитивних перетворень на галузевому рівні (виходячи з критерію зменшення сировинно-напівфабрикатної орієнтації національного виробництва й зростання питомої ваги випуску конкурентоспроможної продукції кінцевого призначення) необхідно здійснити структурно-інноваційні зрушення. Найважливішими заходами державного управління щодо цього слід вважати: сприяння процесам збільшення власних обігових коштів (тобто власних інвестиційних джерел) у секторі нефінансових корпорацій; гарантоване бюджетне фінансування освіти й науки, що створить реальні передумови для комплексного відродження науково-інтелектуального потенціалу нації як підґрунтя інноваційно-інвестиційного типу економічного зростання. 6. Головними заходами структурної регіональної політики має стати вдосконалення міжбюджетних відносин, зосередження централізованого бюджетного фінансування виключно на напрямах прогресивної реструктуризації, що мають загальнонаціональне значення (вугільна промисловість, виробництво продукції високих технологій тощо). Водночас для вирішення соціально-економічних проблем регіонального, місцевого рівня особливого значення набуває розширення бази формування місцевих бюджетів, передусім шляхом визначення статусу комунальної, муніципальної власності й прав щодо розпорядження нею тощо. Застосовані в комплексі, ці заходи забезпечать оптимізацію та ефективний розподіл обмежених ресурсів у регіональному вимірі, мінімізацію виявів диференціації регіонів, вирівнювання їх розвитку за основними макроекономічними показниками і як остаточний результат – ліквідацію депресивних територій. 7. Особливого значення для вдосконалення нової парадигми структурних перетворень у перехідній економіці України набуває позитивний світовий досвід теорії і практики неоінституціоналізму, реалізований, зокрема, у моделях соціально-орієнтованої ринкової економіки (Німеччина та ін.). Тільки на таких засадах можливо забезпечити комплексне розв'язання проблеми структурної перебудови економіки як з огляду на національні особливості, так і в контексті завдань загальної суспільної трансформації, з урахуванням соціальних, політичних, правових, екологічних та інших аспектів. 8. Неодмінною умовою створення сучасної соціально-орієнтованої ринкової економіки є посилення соціального аспекту структурної політики в напрямі дотримання принципів соціальної справедливості, з одного боку, і активізації суб’єктивного фактора як найдієвішого чинника забезпечення макроекономічної стабілізації і сталого економічного зростання - з іншого. Для виконання цієї умови на державному рівні необхідно здійснити реформу оплати праці (з огляду на міжнародні критерії і стандарти); забезпечити умови зростання реальних доходів і платоспроможності населення; заохочувати до придбання приватної власності, посилювати схильність людини до інвестицій тощо. 9. Для вдосконалення стратегії і тактики структурної політики в Україні необхідно дотримуватись вимог, що висуваються до країн-претендентів на членство в інтеграційних угрупованнях міжнародного співтовариства, передусім ЄС. Урахування положень Accession Partnership (AP) і спрямованості структурної трансформації в межах європейської економіки (основні напрями якої фінансуються за рахунок структурних фондів ЄС), узгодженість основних пріоритетів структурних перетворень в Україні з вимогами вдосконалення структури економіки європейських країн виступає дієвим важелем впливу на формування якісно нової парадигми суспільної трансформації нашої держави в ХХІ сторіччі. 10. Для зростання конкурентоспроможності як головної умови входження України в ЄС загальноприйнятою практикою господарювання мають стати дієва підтримка прогресивних структурно-інноваційних зрушень: державна експертиза інновацій; розробка й цільове бюджетне фінансування державних науково-технічних програм пріоритетних напрямів розвитку науки й техніки; узгодження положень податкової, амортизаційної, кредитної, митної політики для надання пільг і створення сприятливих умов щодо розвитку інноваційної діяльності. Пріоритетного значення набувають програмно-цільові методи управління у сфері інноваційної і науково-технічної діяльності, державне заохочення національних товаровиробників до запровадження інноваційних проектів тощо. |
