| 1. В результаті проведеного дослідження встановлено, що численні праці, методичні розробки, наукові дослідження з питань колористичного середотворення фрагментарно відображують різні аспекти проблеми, але в них відсутній єдиний системний погляд у підході до вивчення принципів колористичного формування предметно-просторового середовища. Багато з розглянутих у даній науковій роботі досліджень проблем колористики мають рекомендаційний характер, але розрізненість та несистематизованість викладених у них аспектів проблеми не надає можливості розробити науково аргументовані методики для впровадження їх у розроблення окремих питань колористичного середотворення, в тому числі проектних проблем. Запропонована у даному дослідженні міжрегіональна модель системи колористики предметно-просторового середовища надає можливість за допомогою наукових методів вирішувати гострі для сучасного світу проблеми колористики в архітектурному проектуванні. 2. У результаті даного дослідження визначені головні фактори формування регіональної колористики етнічного предметно-просторового середовища. Природа з її багатством кольору, певними кліматичними умовами, характером рослинності та природними матеріалами є провідним фактором формування палітр етнічного предметно-просторового середовища. Природний фактор значною мірою визначає відмінності у виборі колірних сакральностей. Під впливом соціального фактора сформувався світогляд та система естетичних поглядів, відображені у семантиці колірних сакральностей палітр предметно-просторового середовища. 3. У даному дослідженні виявлено, що цілком різні палітри етнічного предметно-просторового середовища виказують чітке дотримання закономірностей організації природних гармонійних колірних палітр, що обумовлюється генетичною схильністю до колірного балансу. Маючи своєрідний характер, вони сформувалися згідно із спільними законами побудови колірних гармоній. Таким чином, закономірності побудови структур етнічних колірних гармоній є інтернаціональними. Прояв спільних закономірностей формування структур палітр етнічного предметно-просторового середовища в часткових умовах призводить до часткового результату. 4. У даному дослідженні виявлено, що поліхромія етнічного предметно-просторового середовища реалізує дію комфортної функції, забезпечуючи візуальний психофізіологічний комфорт властивою їй контрастної гармонією. Образна функція поліхромії етнічного (античного) предметно-просторового середовища реалізується символікою кольору, співвіднесеною із природними умовами та явищами життєдіяльності. Поліхромія етнічного предметно-просторового середовища має смислове навантаження, досить стале для певної етнічної спільності. Для різних етнічних сакральностей архітектурної поліхромії певна спільність смислових значень кольору досить значна, але типологічно та семантично тотожні явища, відображені у палітрах предметно-просторового середовища, набувають різного колористичного значення, пов’язаного зі впливом подібних або різних природних факторів, що впливають на соціально-економічний устрій етносів, історичним розвитком даного етнічного колективу. Символічні значення колірної мови архітектурної поліхромії в епоху середньовіччя зазнавали змін, пов’язаних із впливом релігійного фактора, з яким співвіднесено символіка кольору, яка реалізує образну функцію поліхромії. Взаємовплив палітр етнічного предметно-просторового середовища призводив не до поглинання, а до “співпраці” колірних традицій архітектурної поліхромії, до органічного поєднання та взаємопроникнення колористики предметно-просторового середовища суміжних етнічних утворень. 5. Таким чином, встановлена єдність структур різноманітних та неповторних палітр регіонального колористичного середотворення дозволяє зробити наступний висновок: сформована протягом багатьох століть етноландшафтна рівновага у плані колористики демонструє розвиток принципу гармонії геосфери, біосфери, ноосфери, відкритого В.І. Вернадським, а система усіх досліджених палітр предметно-просторового середовища створює на етапі етнічного середостворення (в ідеальному вигляді, з урахуванням особливостей історичного етапу, але без урахування хронології) упорядковану множину кольорів, що складає ізоморфні Абелеві групи, в яких діють принципи комутативності та асоціативності та присутні нейтральні елементи. Цим групам притаманна внутрішня симетрія. Хронологічно ця ідеальна модель порушується, бо різні регіони проходили однакові етапи історичного розвитку у різний історичний час. 6. На етапах Нової та новітньої історії, у процесі колористичного середотворення з’являються та розвиваються нові тенденції. Уже в епоху Відродження багато факторів: нові географічні відкриття, розвиток економічних зв’язків, посилення взаємного обміну товарами, традиціями, новими технологіями, культурними досягненнями, нові соціальні замовлення, створення та розвиток наук – астрономії, природознавства та ін. – а отже й формування нового, більш широкого світогляду, – призводить, з одного боку, до розширення колористичних палітр регіонального середотворення, причому цей процес із розвитком історії все більше інтенсифікується, а з іншого боку, до процесу нівелювання впливу механізмів формування структур палітр предметно-просторового середовища, збалансованих відповідно до кольоровостей природного ландшафту, до сталих, сформованих традицій колористичного середотворення. 7. В часи глобальної індустріалізації змішення гармонійних палітр предметно-просторового середовища різних стильових напрямків, ускладнене впливом умоглядних та експериментальних колористичних наукових досліджень, впровадженням штучних матеріалів, сформувало еклектичну панораму поліхромії предметно-просторового середовища. Факторами руйнування системи колористики є посилення взаємовпливу колірних традицій, бурхливий розвиток засобів масової інформації, створення конгломерату світової культури, засилля маскультури – кітча, а отже й примітивних культурних шаблонів та стереотипів, які нав’язують “масову” стандартну продукцію всім сферам життєдіяльності. 8. В результаті даного дослідження виявлено, що процес руйнування системних характеристик, який відбувається на даному етапі, – вибірна вмотивованість, обмеження складу палітр регіонального предметно-просторового середовища призводить до руйнування структурних зв’язків, зміщення функцій поліхромії предметно-просторового середовища. 9. Процес сучасного колористичного середотворення набув хаотичного характеру. При хаотичному зростанні різноманіття у колористичному середотворенні в окремих регіонах, в цілому процес призводить до все більшої уніфікації. Процесові розвитку колористики предметно-просторового середовища на початковому етапі була властива строга організація неповторної палітри всередині регіону. На сучасному етапі процес колористичного середотворення можна визначити як явище хаотичної одноманітності. Запропонована у даному дослідженні модель найзагальніших міжрегіональних принципів формування колористики предметно-просторового середовища дозволяє по-новому подивитися на проблеми місцевого та регіонального колористичного середотворення, пропонуючи науково аргументовані методики управління цими процесами. |
