У Висновках констатується:
1. На підставі укладеного покажчика ЕС і досліджених контекстів, у яких функціонують ЕС, змодельовано лексико-семантичне поле страждання людини як характерна ознака ідіолекту І.Багряного.
У досліджуваних текстах І.Багряного актуалізуються ЕС, що утворюють лексико-семантичне поле ”страждання”. Висока частота епітетної сполучуваності властива словам мука, страждання, біль. У лексико-семантичних варіантах цих слів тлумачний словник фіксує значення, що стосуються мовного вираження морального та фізичного страждання людини. Взаємодія цих двох лексико-семантичних планів поглиблюється через метафоризацію ознак у художньому описі.
2. До стилістично маркованих засобів належать ЕС з дистрибутами людина, люди, істота, істоти, що формують узагальнений соціальний портрет людей, які зазнали важких поневірянь у тюрмах, таборах за часів тоталітарного режиму. Встановлення синонімічно-антонімічних відношень між лексемами людина та істота є підставою для кваліфікації відповідного системно-нормативного слововживання. Функціональне навантаження цих лексем пов’язане з категоріями конкретного і загального, одиничного, індивідуального і узагальненого.
3. Наскрізний мотив досліджуваних текстів, реалізований у функціонуванні ЕС, – це протиставлення людини звичайної, простої, непомітної, пересічної, сірої і людини надзвичайної, яка привертає увагу виявом сили волі, порядності, гордості. Гордість протиставлена приниженню, знеосібленню людини. Ряд характерних ЕС взаємодіють з метафорами типу сучасна людина–піщинка, ніщо, дірка від бублика. У цьому стилістичному ключі вживаються і ЕС, що формують фігуру антитези - характерного засобу ідіолекту І.Багряного.
4. Мовний стиль І.Багряного характеризується проникненням епітетів, у семантичній структурі яких наявний компонент “важкий психічний стан”, у словесне зображення зовнішнього портрета персонажів. Виокремлено дистрибути очі, обличчя, голос у сполученні з епітетами, семантика яких містить компонент “інтенсивність страждання”. Функціональне навантаження дистрибута голос пояснюється його метонімічним уживанням замість слова людина, що зумовлено специфікою зображуваних ситуацій. Гіпонімічний ряд лексем голос, звук, крик, стогін, лемент, зойк, виття та ін. показовий і щодо кількості та семантики лексем, і щодо їх означуваності. ЕС виконують функцію аналітичного зображення психологічного портрета. Для ЕС з інтенсивним виявленням ознаки характерне явище плеоназму типу божевільний клекіт оскаженілих людей.
5. Зіставлення епітетних характеристик фізичного і психічного стану людини з відповідними епітетами в загальномовному словнику засвідчує особливості ідіостилю І.Багряного – використання ампліфікаційних рядів плеонастичних словосполучень для називання тих відчуттів, станів, через які вербалізується страждання. Роль підсилювальних, нагнітальних компонентів виконують як епітети, так і дистрибути, пор. уживані в одному контексті ЕС: несамовитий божевільний крик, неймовірний, нелюдський, безтямний рев. Художньо-словесний опис людської психіки актуалізовано як у різнопланових ЕС з дистрибутом людина, так і в ЕС з дистрибутами - назвами людських емоцій – гнів, ненависть, презирство, затятість, маніакальність, відчай, злоба.
6. Функціональний обсяг найчастотніших епітетів-прикметників божевільний, несамовитий, скажений, шалений, пекельний, жахливий дав змогу виявити індивідуалізовані мікрозначення прикметників-інтенсивів.
У досліджуваних текстах переважають дистрибути з відповідними епітетами-інтенсивами, які створюють концентрований образ негативно-оцінних умов, емоцій, впливу на людину, що спричиняє відчуття болю, страждання. Проте деякі епітети з семою ’інтенсивність вираження ознаки’ використовує І. Багряний на означення позитивних рис людського характеру, позитивних емоцій, пор. горда затятість, горда несамовита затятість; шалена гордість, шалена радість. Реалізуючи загальномовне значення, прикметник шалений має найширшу сполучуваність з різними дистрибутами.
7. Значення ЕС залежить від внутрішньої форми епітетної назви і семантики дистрибута, від взаємозумовленості сем, їх перехрещування, накладання. Загальномовні значення прикметників трансформуються в ідіостилі: з’являються оказіональні ЕС, вислови з тенденцією до фразеологізації (тривожний неспокій), з виразною негативною чи (рідше) позитивною оцінкою. На виборі епітетів позначається гостра публіцистична загостреність авторського стилю.
|