Анотація до роботи:

Карпенко Н.О. Структура, семантика і функції неподільних дієслівно-іменникових сполук у сучасній українській мові. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зi спеціальностi 10.02.01 українська мова. Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. Харків, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячене функціонуванню неподільних дієслівно-іменникових сполук у стилях сучасної української мови. Піддані аналізу традиційно виділювані в сучасній українській мові функціональні стилі: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній і розмовно-побутовий. У роботі подано характеристику поширеності і стилістичної ролі неподільних сполук у функціональних різновидах сучасної української мови для встановлення здатності цих поєднань відповідати вимогам кожного зі стилів. На основі здійсненого аналізу констатовано, що неподільні сполуки поширені у всіх стилях мови, а не окремих із них, як засвідчено в наукових джерелах, що має стати доказом їхнього загальностильового характеру. Доведено, що їх використання у всіх стилях мови зумовлене тяжінням мови до більш точних засобів вираження дії. У роботі визначено статус, запропоновано назву, розкрито структурно-семантичні особливості цих сполук, схарактеризовано семантико-стилістичні відношення між неподільною дієслівно-іменниковою сполукою та її замінником, проаналізовано синтаксичну роль досліджуваних сполук.

1. Репрезентовані в дисертації дані функціонування неподільних дієслівно-іменникових сполук в усіх стилях української мови дозволили внести уточнення стосовно поширеності цих одиниць у різних сферах мовленнєвої діяльності і до їхньої типології.

2. Засвідчене в дослідженні використання описуваних сполук доводить необґрунтованість твердження про їхню належність лише книжним і художньому стилям. У розмовно-побутовому мовленні вони такі ж природні, як і в текстах офіційно-ділових, наукових, публіцистичних чи художніх.

3. Обстеження різностильових джерел дозволяє констатувати, що в розглядуваних поєднаннях задіяні не лише відзначувані в науковій літературі віддієслівні й власне абстрактні іменники, а й відприкметникові, віддієприкметникові. Останні посідають периферійне місце в стилях, в яких вони наявні. У поетичних творах вони не засвідчені. Відприкметникові й віддієприкметникові іменники можуть трансформуватися в дієслова і виступати в ролі присудка, а можуть перетворюватися в прикметник, дієприкметник чи прислівник, стаючи частиною відповідного складеного присудка. Є такі відприкметникові й віддієприкметникові іменники, що не перетворюються в дієслова, прикметники, дієприкметники, прислівники.

4. Обґрунтовано неправомірність визнавати десемантизацію дієслова і перетворення його в показник особи, часу і способу при іменнику в складі сполуки. Приклади доводять, що дієслово, називаючи дію узагальнено, впливає на формування семантики всієї сполуки, конкретизуючи загальне її значення, яке формують абстрактні віддієслівні, відприкметникові, віддієприкметникові і власне іменники. Зміна дієслова при тому ж самому іменникові змінює все значення неподільної сполуки.

5. Те, що дієслово не втрачає семантичних ознак у поєднанні з іменником, стоїть на перешкоді віднесення неподільних дієслівно-іменникових сполук до розряду іменних складених присудків, у яких втілена єдність службового слова (зв’язки) і повнозначного іменника, в яких зв’язка виконує суто формальну функцію: вираження граматичних значень і підпорядкування призв’язкового члена панівному члену речення. У неподільних сполуках дієслово виступає і виразником часово-модального значення, і носієм лексичного значення, яке впливає на формування загальної семантики сполуки.

6. Специфіку неподільних дієслівно-іменникових сполук становить здатність віддієслівних, відприкметникових, віддієприкметникових іменників трансформуватися в дієслово, прикметник, дієприкметник, прислівник, чим досягається утворення синонімічного ряду, компоненти якого, будучи семантично близькими, припускають взаємозаміну. У практичному ж використанні довільній заміні перешкоджають семантичні відтінки зіставлюваних синонімів, які не дозволяють їх ототожнювати. Неподільним сполукам характерна семантична спрямованість у переданні інформації завдяки лексичному значенню дієслова, що конкретизує дію, тимчасом як одиничні дієслова, будучи багатозначними, спричинюють нечіткість в оформленні думки. Крім цього, неподільна дієслівно-іменникова сполука здебільшого формулює дію так, як дієслово не може її передати. У цьому семантична і стилістична вагомість неподільних дієслівно-іменникових сполук.

7. Дослідження різностильових текстів розширило уявлення про синтаксичну роль неподільних дієслівно-іменникових сполук. Підтверджено використання цих сполук у ролі простого дієслівного присудка, компонента складеного дієслівного присудка, головного члена безособового речення, додатка, неузгодженого означення й граматичної основи дієприслівникового звороту. Обстеження всіх стилів дозволило розширити набір випадків функціонування неподільних сполук як синтаксичної одиниці: вони засвідчені в ролі головного члена інфінітивних, означено- й неозначено-особових речень.

8. Використання розглядуваних сполук у всіх стилях сучасної української мови вказує і на їхню багатофункціональність як загальномовної синтаксичної одиниці, на здатність задовольняти специфічні вимоги кожного з функціональних різновидів мови, виявляючи при цьому своєрідність у типологічних ознаках. Об’єднані під одною назвою «книжні стилі», офіційно-діловий і науковий стилі схожі і відмінні у введенні аналізованих сполук у текст. Подібні вони в наявності маркованих сполук, заснованих на використанні дієслів й іменників, притаманних цим стилям. Схожі неприпустимістю використання розмовних й експресивних елементів, але не схожі в тому, що в офіційно-діловому стилі більшу частотність виявляють сполуки з власне іменниками, в науковому з віддієслівними іменниками; в офіційно-ділових текстах означенням при іменниках можливі лише відносні прикметники, в науковому відносні й якісні; в офіційно-діловому неможливі означено- й неозначено-особові речення, в науковому вони звичайні; в офіційно-діловому стилі превалює прямий порядок розміщення підмета і присудка (виняток наявність частки «не» при дієслові), в науковому вільний порядок; в офіційно-діловому не припускається інверсія іменника в складі сполуки, в науковому стилі перестановка компонентів припустима.

9. Як й інші книжні стилі, публіцистичний різновид мови характеризують специфічні для цього стилю неподільні дієслівно-іменникові сполуки. Потреба в інформуванні про багатогранні події сьогодення спричинює використання на шпальтах газет і сторінках публіцистичних статей дієслівно-іменникових сполук, властивих офіційно-діловому чи науковому стилям, що свідчить про незамкненість публіцистичного стилю. Газетний підстиль виявляється відкритим і для введення до складу неподільних сполук дієслів розмовного вжитку, які надають висловленню експресивності. Уведення в заголовки неподільних дієслівно-іменникових сполук указує на їхню активну вживаність, що підтверджує природність цих одиниць у спілкуванні з читачами.

10. У художньому змалюванні задіяні всі синтаксичні будови, компонентом яких є неподільні дієслівно-іменникові сполуки. Особливість їх уживання в художній літературі полягає в тому, що в художньому викладі вони задовольняють естетичні функції стилю. Марковані іншими стилями сполуки стають засобом створення художнього образу позитивного чи негативного плану. Вкраплення окремих книжних елементів в авторську мову й мовлення персонажів художнього твору, а не копіювання усного мовлення створює реалістичний мовний колорит. Завдяки метафоризованим сполукам майстри художнього слова передають тонкі відтінки характеру героїв, душевні переживання ліричного Я.

11. Аналіз підстилів розмовно-побутового стилю довів не лише загальностильовий характер неподільних дієслівно-іменникових сполук, а й динамічні процеси у використанні цих поєднань у живому сучасному мовленні. Як доводять спостереження, неподільні дієслівно-іменникові сполуки, що походять із книжних стилів, як стильові одиниці схильні до нейтралізації, а новостворені підтверджують теоретичне положення про динамічні процеси, що супроводжують розвиток української мови. Широке використання традиційно вживаних і новостворених неподільних дієслівно-іменникових сполук як аналітичних елементів не порушує синтетичного ладу української мови. Риси аналітизму це один із проявів розвитку синтаксичної системи української мови.

12. Дослідження не претендує на розв’язання всіх проблем, пов’язаних із особливостями функціонування неподільних дієслівно-іменникових сполук. Залишився неописаним ряд підстилів у складі офіційно-ділового і наукового стилів. Заслуговує на увагу аналіз функціонування неподільних сполук у конфесійному стилі.

Публікації автора:

1. Карпенко Н.О. Розрізнення описового і фразеологічного сполучень // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. Донецьк: ДонНУ, 2007. Вип. 15. С. 257-260.

2. Карпенко Н.О. Описові дієслівно-іменникові словосполучення як присудки в науковому стилі української мови // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Філологія: Збірник наукових праць. Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2007. Вип. ХV-XVIII. С. 161-164.

3. Карпенко Н.О. Проблема визначення граматичного статусу описових дієслівно-іменникових словосполучень у сучасній українській мові // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. – Х.: Харк. нац. пед. ун-т, 2007. – Вип. 21. – С. 38-43.

4. Карпенко Н.О. Особливості структури описового дієслівно-іменникового словосполучення // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. – Х.: Харк. нац. пед. ун-т, 2007. – Вип. 23. – С. 126-131.

5. Карпенко Н.О. Лексикалізоване дієслівно-іменникове словосполучення як структурний компонент нормативно-правових актів // Мовознавчий вісник: Збірник наукових праць. Черкаси: Вид-во ЧНУ, 2008. Вип. 7. С. 221-228.

6. Карпенко Н.О. Функціонування лексикалізованих дієслівно-іменникових словосполучень як присудків у газетних текстах // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика»: Збірник наукових праць. Херсон: Вид-во ХДУ, 2008. Вип. 6. С. 292-296.

7. Карпенко Н.О. Проблеми вивчення описових дієслівно-іменникових словосполучень у функції присудка в сучасному східнослов’янському мовознавстві // Збірник наукових праць: Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції «Семантика мови і тексту». Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. С. 84-86.

8. Карпенко Н.О. До питання про назву дієслівно-іменникових словосполучень як простого присудка // Україністика: нові імена в науці: Збірник наукових праць. Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2006. С. 63-66.

9. Карпенко Н.О. Функціонування лексикалізованих дієслівно-іменникових словосполучень у книжних стилях української мови // Збірник наукових робіт: Міжнародна наукова конференція «Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії». Х.: Вид.-во ХНЕУ, 2008. Ч. 1. С. 59-66.

10. Карпенко Н.О. Описове словосполучення як складник сучасної лінгвістичної термінології // Методологія сучасних наукових досліджень: Матеріали ІІІ науково-практичної конференції молодих учених. – Х.: ХНПУ, 2006. – Ч. 1. – С. 35.

11. Карпенко Н.О. Функціонування описових словосполучень у структурі офіційно-ділових текстів // Методологія сучасних наукових досліджень: Матеріали ІV науково-практичної конференції молодих учених. – Х.: ХНПУ, 2007. С. 38.

12. Карпенко Н.О. Неподільні дієслівно-іменникові сполуки як стилістичний засіб художнього твору // Методологія сучасних наукових досліджень: Матеріали V науково-практичної конференції молодих учених. – Х.: ХНПУ, 2008. С. 47.