Рожкова Тетяна Олександрівна. Структура популяцій збудників темно-бурої та сітчастої плямистостей листя ячменю ярого у північно-східному Лісостепу та пошук джерел стійкості : Дис... канд. біол. наук: 06.01.11 / УААН; Інститут захисту рослин. — К., 2005. — 180арк. — Бібліогр.: арк. 135-149.
Анотація до роботи:
Рожкова Т.О. Структура популяцій збудників темно-бурої та сітчастої плямистостей листя ячменю ярого у північно-східному Лісостепу та пошук джерел стійкості . - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата біологічних наук за спеціальністю 06.01.11 - фітопатологія.- Національний аграрний університет, Київ, 2005.
Вивчено структуру популяцій Cochliobolus sativus (Ito and Kurib.) Drechs. ex Dastur (за культурально-морфологічними ознаками та вірулентністю) та Pyrenophora teres Drechs (за вірулентністю) найпоширеніших шкодочинних видів на листі ячменю ярого у північно-східному Лісостепу. Доведена мінливість популяцій грибів у часі та просторі. Встановлено локальне поширення популяцій гриба C. sativus. Наведена участь Agropyron repens у патогенезі P. teres. В умовах in vitro та in vivo встановлений антагоністичний вплив грибів - C. sativus та P. teres. Виділені джерела стійкості до збудників темно-бурої та сітчастої плямистостей.
Аналіз популяцій цих патогенів слід проводити з врахуванням локального їх поширення. У селекції на стійкість до C. sativus і P.teres застосовувати не місцеві природні популяції патогенів, а штучні, створені з найпоширеніших та найбільш вірулентних форм грибів Лісостепу.
Наведено теоретичне обґрунтування і запропоновано нове рішення щодо створення вихідного матеріалу для селекції ячменю на стійкість до збудників темно-бурої (Cochliobolus sativus (Ito and Kurib.) Drechs. ex Dastur) та сітчастої плямистостей листя (Pyrenophora teres Drechs.). Аналіз популяцій цих патогенів слід проводити з врахуванням локального їх поширення. У селекції на стійкість до C. sativus і P.teres доцільніше застосовувати не місцеві природні популяції патогенів, а штучні, створені з найпоширеніших та найбільш вірулентних форм грибів Лісостепу.
Встановлено, що у північно-східному Лісостепу впродовж вегетаційних сезонів 2001-2003 рр. найпоширенішими збудниками на ячмені ярому були C. sativus і P.teres: розвиток темно-бурої плямистості у середньому за три роки склав 31 %, сітчастої – 13,5 %.
Визначено взаємний антагоністичний вплив грибів C. sativus і P.teres в умовах in vitro та in vivo та встановлено, що вид C. sativus для зараження і розвитку потребує вищу температуру повітря (250 С), ніж P.teres (210С).
Вперше доведений факт існування трьох окремих популяцій C. sativus у північно-східному Лісостепу за культурально-морфологічними ознаками та вірулентністю. Вузький ареал гриба необхідно враховувати при аналізі популяцій патогену та селекції на стійкість.
Виявлено 6 культурально-морфологічних типів у північно-східному Лісостепу. З них найбільш поширеним був тип, клони якого утворювали сажкові оливкові колонії із хаотично розташованими ватоподібними виростами.
Зафіксовано підвищення вірулентності популяцій C. sativus протягом 2001-2003 рр. Найбільш вірулентною у північно-східному Лісостепу була популяція гриба з Харківської області.
Встановлено щорічні істотні зміни популяцій C. sativus за культурально-морфологічними ознаками та вірулентністю, а для Р.teres – за вірулентністю, що вказує на необхідність постійного моніторингу структури популяцій даних збудників.
Зафіксовано високий рівень вірулентності популяцій C. sativus та середню вірулентність популяцій Р.teres з виробничих посівів.
Визначено, що сорти з високим рівнем неспецифічної стійкості до P.teres відбирають здебільшого прості раси, а сприйнятливі сорти - складні раси гриба.
Встановлено, що для моніторингу внутрішньовидового складу популяцій P.teres та створення штучних популяцій патогену збір інфекційного матеріалу доцільніше проводити у період колосіння – молочно-воскової стиглості ячменю.
Доведено, що Agropyron repens виступав додатковим джерелом інфекції Р.teres, сприяючи поширенню патогену у просторі.
Виділено12 стійких до C. sativus та 8 стійких до Р.teres форм ячменю ярого на природному фоні та в умовах штучного зараження. Три з них характеризувались груповою стійкістю до двох патогенів: Симфонія (Україна), Камишанський 23 (Росія) та Степовий 2 (Казахстан).
Публікації автора:
Щербаченко (Рожкова) Т.О. Ареал популяцій збудника темно-бурої плямистості ячменю ярого - Cochliobolus sativus (Ito and Kurib.) Drechs. ex Dastur //Карантин і захист рослин.-2004.-№ 10.- С.
Щербаченко (Рожкова) Т.О. Вірулентність популяцій збудника темно-бурої плямистості листя ячменю ярого – Cochliobolus sativus (Ito and Kurib.) Drechs. ex Dastur в умовах північного сходу України //Карантин і захист рослин.-2004.-№ 5.- С. 9 -11.
Щербаченко (Рожкова) Т.О. Джерела стійкості ярого ячменю до збудника темно-бурої плямистості листя //Вісник Сумського національного університету. – 2003. – Вип. 7. – С. 207-209.
Щербаченко (Рожкова) Т.О. Гельмінтоспоріози ярого ячменю на держсортодільницях північно-східного Лісостепу //Захист рослин. - 2001. - № 12. - С.7.
Щербаченко (Рожкова) Т.О. Стійкість ячменю ярого до збудника темно-бурої плямистості з нових надходжень національної колекції рослин України //Зб. тез міжнародного національного симпозіуму “Сучасні технології селекційного процесу сільськогосподарських культур”. – Харків, 2004. – С. 148.
Щербаченко (Рожкова) Т.А. Источники устойчивости ярового ячменя к возбудителям темно-бурой и сетчатой пятнистостям в условиях северо-восточной Лесостепи Украины //Материалы международной научно-практической конференции «Приемы повышения плодородия почв, эффективности удобрений и средств защиты растений». – Горки, 2003. – С. 60-62.
Щербаченко (Рожкова) Т.О. Сезонна динаміка вірулентних клонів та расового складу Drechslera teres (Sacc.) Shoem. Ito //Сб. Тезисов 2-ой международной конференции молодых ученых «Современные проблемы генетики, биотехнологии и селекции растений». – Харьков, 2003. – С. 309.
Щербаченко (Рожкова) Т.А. Вирулентность популяций возбудителей сетчатой и темно-бурой пятнистостей листьев ярового ячменя и выявление эффективных доноров устойчивости к D. teres и D. sorokiniana в условиях северо-восточной Лесостепи Украины //Сб. тезисов 1-ой Всероссийской конференции по иммунитету растений к болезням и вредителям. – С-Пб, 2002. – С. 95-96.