1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення змін біохімічної структури та функціональних властивостей еритроцитів крові хворих на катаральну бронхопневмонію телят і нові підходи щодо їх лікування. Виявлено інтенсивне зростання популяцій “старих” еритроцитів, зміни ліпідного складу мембран та зростання активності 2,3-дифосфогліцератного шунту гліколізу еритроцитів у хворих на катаральну бронхопневмонію телят. Досліджено ефективність різних схем лікування телят. Виявлено побічний вплив амоксициліну тригідрату 15 %-ного та енроксилу 5 %-ного на еритроцитопоез у хворих тварин. Розроблені і експериментально обгрунтовані комплексні схеми лікування телят, хворих на катаральну бронхопневмонію, із застосуванням антибактеріальних, відхаркувальних, імуно- і гемостимулювальних препаратів. 2. Виявлена різниця показників еритрону венозної й артеріальної крові у клінічно здорових телят. Кров яремної вени, порівняно з кров’ю артеріальних судин, має вірогідно вищий вміст гемоглобіну та більшу кількість еритроцитів при однаковому їх середньому об’ємі і нижчий вміст геміглобіну (метгемоглобіну). 3. Мембрани еритроцитів артеріальної крові клінічно здорових телят, порівняно з клітинами червоної крові яремної вени, містять вірогідно більшу кількість загальних ліпідів (на 44,8 %), фосфоліпідів (43,5 %) та холестеролу (на 46,0 %), що істотно впливає на їхні властивості. 4. Більша кількість популяцій “старих” (р<0,05) і “зрілих” (р<0,05) та менша – “молодих” (р<0,02) еритроцитів артеріальної крові, а також вища активність у них 2,3-дифосфогліцератного шунту, порівняно з еритроцитами яремної вени, свідчить про зростання функціонального навантаження на еритроцити після проходження їх малим колом кровообігу. 5. У результаті кисневого голодування у кров хворих на бронхопневмонію телят інтенсивно надходять популяції “молодих”, функціонально не зрілих еритроцитів, що спричиняє розвиток гіпохромного еритроцитозу, проте виснаження компенсаторних властивостей організму при затяжному перебігу хвороби призводить до швидкого “старіння” “молодих” та “зрілих” еритроцитів. 6. У хворих на бронхопневмонію телят порушується біохімічна структура мембранного бішару еритроцитів: вірогідно зменшується вміст загальних ліпідів (на 48,6 % – у венозній і 53, 9 % – в артеріальній крові); збільшується кількість холестеролу (на 260,0 і 209,6 %) та фосфоліпідів (на 73,9 і 31,0 % відповідно), що спричинює зменшення часу кислотного гемолізу еритроцитів, порівняно з цим показником у здорових телят. Внаслідок зміни конформаційної структури мембран еритроцитів крові телят, хворих на бронхопневмонію, активізується 2,3-дифосфогліцератний шунт у клітинах, що є компенсаторним механізмом при гіпоксії. 7. Амоксициліну тригідрат 15 %-ний має високу антимікробну активність і разом з тривітаміном та натрію гідрокарбонатом сприяє швидкому клінічному видужанню телят, хворих на катаральну бронхопневмонію. Проте, під впливом цього антибіотика у крові телят відбувається інтенсивне “старіння” еритроцитів, розвиваються гіпохромний мікроцитоз і гіпергеміглобінемія (вміст метгемоглобіну збільшується у 3,2 рази), поглиблюється стан гіпоксії, порушується структура гепатоцитів та знижується фільтраційна функція ниркових клубочків. 8. Лікування хворих на бронхопневмонію телят за схемою: амоксициліну тригідрат 15 %-ний, сирепар, “Прана”, тривітамін та розчин натрію гідрокарбонату виявилося найбільш ефективним. Спостерігалося 100 %-не клінічне видужання тварин протягом шести днів, відновлення бронхолегеневого тесту (1,93 ± 0,14 мл, у здорових – 1,89 ± 0,12; р<0,1), показників еритроцитопоезу, ліпідного складу мембран еритроцитів та їх кислотної резистентності, знижувалися ознаки гіпоксії (кількість 2,3-ДФГ зменшилася на 41,6 % – у венозній і 25,4 % – в артеріальній крові). 9. Енроксил 5 %-ний має виражену антибактеріальну дію, але спричиняє розвиток гіпохромного мікроцитарного еритроцитозу, який супроводжується змінами ліпідного складу мембран (вміст загальних ліпідів після лікування хворих телят з тяжким перебігом бронхопневмонії на 15,2 % вищий, ніж у клінічно здорових, а холестерол-фосфоліпідне відношення – на 44,4 % нижче). Внаслідок цього спостерігалося стійке кисневе голодування організму навіть через сім днів після лікування цим препаратом (вміст 2,3-ДФГ був на 56,0 % вищим, порівняно з показниками здорових телят). 10. В результаті застосування при лікуванні хворих на бронхопневмонію телят енроксилу 5 %-ного, катозалу 10 %-ного, тривітаміну і натрію гідрокарбонату клінічне видужання наставало протягом п’яти-шести днів. Відновлюються показники еритроцитопоезу, кислотна стійкість і функціональні властивості еритроцитів, ліпідний склад їхніх мембран (кількість ліпідних компонентів та холестерол-фосфоліпідне відношення після лікування не відрізнялися від цих показників у клінічно здорових телят), зникає стан гіпоксії (рівень 2,3-ДФГ після лікування становив 2,08 ± 0,07 – у венозній і 3,21 ± 0,10 мкмоль/мл суспензії еритроцитів – в артеріальній крові, проти 2,00 ±0,05 і 3,20 ± 0,07 – відповідно у клінічно здорових телят). |