Проведене дисертаційне дослідження дало змогу зробити наступні узагальнення та висновки. 1. Інноваційні та брендінгові інвестиції з боку найбільших міжнародних компаній, які мають відносний надлишок капіталів, здійснюють його вивіз у різноманітних формах. Серед форм товарного просування західних компаній на ринки транзитивних країн, зокрема на український ринок, можна виділити як більш “поверхові” форми, які пов'язані або з разовими поставками, або з налагодженням сталих мереж збуту, – так і такі, що передбачають передачу прав використання торгових марок або використання власних брендів. Причому, саме останній варіант виявився особливо динамічним компонентом у загальній стратегії просування західних фірм в економіку України. 2. Як у глобальному, так і в національному масштабах не відбувається “факторного урівнювання” – зберігаються розриви за рівнями капіталозабезпеченості, що означає наявність економік-донорів як “чистих” капіталів у їх фінансовій формі, так і капіталів техніко-технологічного характеру. Перехідні економіки країн регіону Центральної і Східної Європи, зокрема й України, які об'єктивно виступають реципієнтами капіталів та об'єктами товарної експансії, як правило, є залежними від західних фірм і заінтересовані в різноманітних формах співпраці – від спорадичних торгових, сталих товарних постачань до отримання торгових марок і технологій виробництва, що надає можливості відкриття виробничих потужностей на власній території. 3. Західні компанії здатні здійснити позитивний вплив на процес структурних реформ у транзитивних економіках, сприяючи підвищенню ступеня зрілості перехідної економіки та покращуючи умови переходу до сталої ринкової моделі господарювання. Разом з тим, на конкретних параметрах діяльності таких компаній позначаються численні політичні й економічні чинники, які формують особливості ринкової трансформації конкретної країни. Інтегроване та лібералізоване міжнародне економічне середовище зумовлює диверсифікацію стратегій просування, включення у повний виробничо-господарський цикл материнської структури, яка представляє одну з провідних ринкових країн, репродуктивних потенціалів комерційних агентів з країн проникнення. 4. Процеси концентрації капіталу, злиття та поглинання, які відбуваються у провідних ринкових країнах, спричиняють до появи більш потужних комерційних структур, що здійснюють дедалі більш агресивну політику проникнення на порівняно нові ринки, причому означені структури використовують весь комплекс засобів такого проникнення – багатонаціональні стратегії, глобальні стратегії та ін. 5. Стратегії просування іноземних компаній у країни із транзитивною економікою передбачають використання різноманітного інструментарію (від товарного обміну до руху торгових марок, купівлі-продажу брендів, ноу-хау, перенесення самого виробництва ближче до кінцевих споживачів – на території об'єктних країн). При цьому, франчайзинг не лише виступає інструментом виходу провідних компаній світу на відповідний ринок, а й узагалі характеризується як один з магістральних напрямів їх діяльності у країнах із транзитивною економікою. У той самий час, франчайзинг становить невід'ємну складову діяльності сучасної компанії. Франчайзинг також є формою інтеграції господарської діяльності великих і малих компаній. 6. Франчайзинг є важливим інструментом стратегії просування іноземних компаній у країни із транзитивною економікою. Використовуючи переваги й недоліки франчайзингу, іноземні компанії мають можливості гнучкого реагування на умови місцевого характеру за допомогою внесення коректив у відповідності до галузевої й територіально-просторової специфіки об'єктної країни мірою підвищення зрілості національної економіки. Водночас, на практиці слід враховувати двоїстість суб'єктності у відносинах франчайзингу: якщо останній є ефективним способом розширення сфери бізнесу для відомих виробників, то для господарських структур в об'єктних країнах він надає можливості для сприятливого старту у фінансовому, маркетинговому, кадровому відношеннях. У цьому випадку він виступає вдалою альтернативою створенню власних брендів, заощаджуючи кошти та час, а також засобом подолання технологічного відставання. 7. Від успішності функціонування іноземних фірм в умовах перехідних економік залежать як результати комерційної діяльності самих фірм, так і динаміка розвитку об'єктних країн. У сучасній комерційній діяльності на території транзитивних країн західні фірми застосовують різні інструменти та поведінкові моделі. Зокрема, важливого значення набуває діяльність транснаціональних корпорацій, яка пов'язана з використанням брендів у торговельних експансіях. Водночас, товарна стратегія компаній у відносинах із транзитивними економіками визначається такими важливими факторами, як розвиток транснаціональних корпорацій, причому товарна стратегія іноземних компаній у відносинах із транзитивними економіками відіграє важливу роль у створенні сприятливих можливостей ринкової діяльності в них взагалі. 8. Успішне поширення відносин франчайзингу виступає одним з ефективних способів комерційної інституційної стратегії завдяки її спрямованості на трансфер технологій та поширення прогресивних методів організації бізнесу. Тому за умов переважання у вітчизняній виробничій сфері прикінцевих стадій життєвого циклу товарів та технологій, дефіциту коштів на масову розробку та купівлю прогресивних технологій, нестачі інвестиційних ресурсів – існує потреба у проникненні на ринок України ноу-хау, новітніх методів управління саме засобами франчайзингу. Інституційне забезпечення франчайзингу в Україні передбачає вдосконалення нормативно-правового регулювання даної сфери, а також розвиток як організаційних структур, що покликані розвивати безпосередньо франчайзингові відносини, так і тих структур, які мають загальноекономічний статус регулятивних інститутів. 9. Розвиток франчайзингу в Україні пов'язаний з необхідністю інтенсифікації науково-технічного процесу, модернізації виробництва, привнесення в ринкове середовище України нових та прогресивних технологій, ноу-хау, наповнення товарного ринку продукцією, що була вироблена на території України. У свою чергу, реалізація цих завдань сприятиме загальному покращенню умов участі держави в системі міжнародних економічних відносин. Окрім того, поширення франчайзингу має допомогти у справі подолання таких негативних явищ, як відтік капіталів, тінізація та криміналізація економіки, негативний баланс міжнародної торгівлі держави, що супроводжують кризовий та посткризовий період розвитку української економіки. |