За результатами виконання наукового дослідження можна зробити наступні висновки. 1. В результаті систематизації й узагальнення наукових праць за темою дисертаційного дослідження і визначення правової основи управління реорганізацією сільського господарства в умовах ринкової економіки встановлено, що наукові підходи до створення стратегії державного управління формуванням агропромислового комплексу на регіональному рівні потребують подальшого дослідження. 2. На підставі аналізу динаміки соціально-економічних показників і факторів розвитку агропромислового комплексу Донецької області встановлено, що є резерви підвищення ефективності державного управління сільським господарством шляхом цілеспрямованого впливу органів державного управління обласного і районних рівнів на організаційно-виробничу структуру АПК. 3. Дослідження висвітлило суттєву важливість пошуку ефективних механізмів державного управління реформуванням АПК і розробки такої методики моделювання організаційно-виробничої структури сільського господарства регіону, яка б дала державним органам влади змогу впорядкувати виробничу структуру сільського господарства з урахуванням організаційно-правової приналежності сільськогосподарських товаровиробників. 4. Принципово важливим у ринкових умовах з невизначеними параметрами зовнішнього середовища є прогнозування та моделювання на державному рівні розвитку сільського господарства регіону за різними групами товаровиробників та з наданням кількісних і якісних параметрів оптимізованої системи. Запропонована у дисертації організаційно-виробнича модель дозволяє вирішувати ці задачі з великим ступенем надійності. 5. В науці значне місце знайшли розробки проблеми спеціалізації виробництва як засіб підвищення його ефективності. Дисертаційне дослідження на прикладі АПК Донецького регіону дозволило визначити і обґрунтувати напрямки спеціалізації різних груп товаровиробників на виробництві сільськогосподарської продукції, що дає змогу державним органам влади регулювати розвиток галузі сільського господарства регіону, використовуючи світовий досвід. 6. Реалізація запропонованих в дисертації економіко-математичних моделей розробки оптимальної організаційно-виробничої структури сільського господарства регіону, яка має власні етапи, їх упорядкований взаємозв’язок, а також комплекс оцінювальних критеріїв, приведе до найбільш ефективних результатів, якщо вона буде здійснюватися в два етапи, тобто коли на першому етапі прогнозуються основні показники розвитку галузі, а на другому вирішуються оптимізаційні задачі. 7. Реорганізація державного управління формуванням АПК неможлива без використання ефективного світового досвіду, тому потрібні належні механізми його адаптації до вітчизняних умов, а також відповідне коригування законодавства з урахуванням ринкових методів регулювання цієї галузі. 8. Використання визначених в дисертації механізму реалізації державної стратегії формування АПК регіону, а також рекомендацій з удосконалення державного управління організаційно-економічним потенціалом агропромислового комплексу Донецької області підвищать його соціально-економічну ефективність. | 