1. Однією з основних причин глибокої затяжної економічної кризи сільського господарства є відмова від принципів державного регулювання розвитком сільськогосподарських підприємств і передача їх на саморегулювання ринкової стихії в розрахунку на те, що ринок сам усе виправить. Однак практика показала, що потрібне відновлення державного регулювання економіки сільськогосподарських підприємств, починаючи з використання економічних методів і закінчуючи створенням нової системи управління, з новими функціональними обов'язками, що відповідають ринковим умовам. 2. В авторському баченні основи стратегії виходу сільського господарства України з тривалої економічної кризи повинні включати: стратегію твердого менеджменту і повної відповідальності всіх ланок управління за прийняті управлінські рішення; стратегію технічного переозброєння сільського господарства за рахунок цільових державних інвестиційних програм; стратегію паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію на основі державних дотацій, що направляються сільським товаровиробникам; стратегію розвитку фінансово-кредитної системи, що забезпечує сільським товаровиробникам одержання кредитів за прийнятими у світі ставками позичкового відсотка й організацію іпотечного кредитування під заставу землі на основі відкриття Національного земельного банку України; стратегію зміцнення нових організаційно-правових форм господарювання і створення цивілізованого середовища господарювання. 3. Об'єктивна необхідність здійснення державного регулювання виноградарсько-виноробних підприємств обумовлена: їхньою специфічною особливістю й ефектом масштабу виробництва; особливою економічною роллю у створенні нової вартості; необхідністю контролю за якістю алкогольної продукції; забезпеченням раціонального розміщення сортового складу виноградників по території підприємства і регіону; проведенням єдиної технологічної політики у виноградарстві і виноробстві; стандартизацією випуску вин; проведенням єдиної політики ціноутворення, оподатковування й інвестування. Обґрунтовано модель державного регулювання виноградарсько-виноробними підприємствами України. Певне місце в ній належить проектованому Національному земельному банку, що повинний узяти на себе місію підтримки розвитку підприємств системою дотацій, пільг та інших фінансових важелів, включаючи довгострокове кредитування, в т.ч. іпотеку виноградних плантацій. Обґрунтовано функціональні напрямки його діяльності. 4. У перехідний період до ринкової економіки найбільш точно буде відбивати результат управлінської діяльності в підприємствах аграрного сектора приріст прибутку на сукупний сільськогосподарський капітал, під яким варто розуміти суму грошової оцінки землі, трудових ресурсів (людський капітал) і вартості основних та оборотних фондів (матеріально-технічний капітал). 5. Прийняте управлінське рішення про затримку процесів переходу до ринкових відносин виноградарсько-виноробних підприємств і, насамперед, приватизації державної власності, тобто спроба вивести їх з-під удару лібералізації цін, не дала очікуваного ефекту. Однак, збереження державного замовлення на рівні 75-80% виробленої продукції за останні три роки привело до того, що удалося зберегти деяку стабільність (зрозуміло, що знизився рівень виробництва), а в 2000 році досягти високого рівня рентабельності виробництва винограду – 78 відсотків. 6. Прийняті програми відродження, відновлення і розвитку виноградарства та виноробства, незважаючи на залучення до їхнього обґрунтування науково-дослідних установ, і закріплення їх у виді управлінських рішень комбінатом «Кримрадгоспвинпром», мали головний недолік – не були економічно обґрунтовані можливостями державного інвестування в галузь. Не була підрахована реальна сума потреби в капіталовкладеннях. Тому в роботі обґрунтовані модель і уточнена методика розрахунку інвестиційних вкладень у розвиток виноградарства підприємств. Доведено, що при реалізації програми інвестицій до 2008 р. щорічний обсяг вкладень досягне 93,5 млн. грн., а одержуваний прибуток 62,5 млн. грн. за рік. Однак до 2012 р. обсяг щорічного одержання прибутку випередить в 1,5 рази обсяг інвестицій, що направляються у виноградарство. 7. Проведений економічний експеримент оренди з наступним викупом усього державного майна радгоспу-заводу ім. Софії Перовської, включаючи виноробний завод, підтвердив доцільність послідовного переходу від державного підприємства до орендного підприємства і потім до закритого акціонерного товариства – нового типу підприємства, заснованого на оренді сертифікатної власності землі. Економічне
становище господарства на ринку вина, що формується, – стійке. Спостерігаються
позитивні зміни у підвищенні економічної ефективності виробництва. 8. Економічна оцінка ряду управлінських рішень у галузі виноробства показала, що в цілому виноробство знаходиться у складному економічному становищі. Головними стримуючими факторами виступають: нестача сировини; проблеми експорту винопродукції підприємствами; проблема дотримання міжнародних стандартів. 9. Обґрунтовані методика і модель виробничого потенціалу підприємств виноградарсько-виноробного типу і проведена оцінка його використання підприємствами Криму дозволила зробити висновки, спрямовані на підвищення економічної ефективності його використання. 10. Ретроспективний аналіз (1991 р., 2001 р.) організаційно-управлінської структури комбінату «Кримрадгоспвинпром», посадових інструкцій і функціональних обов'язків його працівників дозволив розробити перспективну модель майбутнього апарату управління («Асоціація садівників, виноградарів і виноробів Криму») й обґрунтувати його функціональні обов'язки. 11. Обґрунтовано методику управління витратами на виробництво з метою їхньої мінімізації, включаючи витрати управління виробництвом, на основі факторного аналізу впливу елементів виробничих витрат на норму прибутку до сукупного сільськогосподарського капіталу. Наприклад, при росту фактора на 20% найбільш результативним є управління матеріалоємністю, частка впливу якого на весь приріст норми прибутку на капітал склала – 38,69%; потім податкоємністю –34,63% і зарплатоємністю –14,24 відсотка. Уперше виявлений вплив ємності витрат на управління виробництвом на норму прибутку до сукупного сільськогосподарського капіталу, що складає 11,4 відсотка. 12. За результатами дисертаційного дослідження розроблені пропозиції і рекомендації, прийняті до впровадження Міністерством АПК Криму і комбінатом «Кримрадгоспвинпром»: методика оцінки економічної ефективності роботи виноградарсько-виноробних підприємств на основі критерію норми прибутку до сукупного сільськогосподарського капіталу; методика розрахунку експортного потенціалу виноградарсько-виноробних підприємств; результати розрахунків за інвестиційною програмою відродження виноградарства Криму; методичні підходи управління витратами на основі багатофакторних моделей, включаючи витрати на управління персоналом; рекомендації з удосконалювання структури і функцій управління комбінату «Кримрадгоспвинпром». Зазначені розробки прийняті для використання в навчальному процесі Кримського державного аграрного університету. | 