В дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і вирішена наукова проблема – розробка методології формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону та практичних рекомендацій з її реалізації для забезпечення довгострокового економічного зростання і підвищення добробуту населення. Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати такі теоретико-методологічні, методичні та практичні висновки. 1. Стратегія визначає перспективу розвитку регіону як системи, що відповідно до зміни зовнішнього середовища виявляється в його конкурентній позиції, структурі системи цінностей, в особливостях мотивації і контролю персоналу управління регіоном. Під стратегією розвитку регіону ми розуміємо комплекс довгострокових цілей, обумовлених об’єктивними потребами регіонального розвитку, а також діяльністю органів влади по виробленню пріоритетних напрямків та механізмів, що забезпечують їх реалізацію. Тобто стратегія соціально-економічного розвитку регіону являє собою сукупність пріоритетів соціально-економічного розвитку регіону та управлінських дій, операцій та процедур, здійснення яких покликане забезпечити досягнення поставлених цілей, зокрема, найповніше задоволення потреб населення, яке проживає на території регіону, матеріальними і соціальними благами; створення умов відповідно до соціально-економічного зростання господарюючих суб’єктів; підвищення ефективності функціонування систем управління як на регіональному, та і на місцевому рівнях; розвиток міжрегіональних і міжнародних економічних відносин. У ході розробки стратегії виявляються місце, роль і функції регіону в нових умовах господарювання, визначаються стратегічні пріоритети розвитку регіону в трансформаційній економіці, обґрунтовуються економічні, фінансові й організаційні механізми реалізації стратегії в новому інституціональному середовищі. При цьому стратегія розвитку окремого регіону повинна вписуватися в стратегію розвитку держави. 2. Розкрито зміст стратегічного планування як інструменту реалізації соціально-економічного розвитку регіону, яке, незважаючи на динамізм середовища, передбачає розробку конкретних цільових планів з достатньо глибокою деталізацією. Стратегічне планування регіону, як і програма реалізації стратегії та стратегічний контроль, є складовим елементом стратегії соціально-економічного розвитку регіону та інтегруючим процесом підготовки і прийняття рішень, формулювання цілей із визначенням шляхів їх досягнення, забезпечення підготовленості економічних об’єктів для конкурентної боротьби на ринках, а також дає змогу планування простору інфраструктури і програм розвитку регіону. 3. Запропоноване авторське бачення системи та механізму формування розробки та реалізації стратегії дозволяє визначити оптимальну стратегію розвитку регіону; врахувати, що цілі діяльності соціально-економічних систем в значній мірі визначаються умовами зовнішнього середовища і керівними настановами; сформувати взаємозв’язок розробленої стратегії та сформульованих конкретних задач; виявити наявність тісного взаємозв’язку між стратегією, правилами і процедурами функціонування суб’єктів регіону; орієнтуватися на вирішення ключових визначальних домінант, від досягнення яких залежить ринкове виживання і тривалість життєвого циклу господарюючих суб’єктів; органічно поєднати намічені цілі з наявними ресурсами; виявити адаптивний характер стратегічного управління; використати наявні сприятливі умови і мінімізувати загрози розвитку регіонів, враховуючи інноваційне забезпечення розширеного відтворення. 4. Поглиблено науково-методологічні засади оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону, які, враховуючи системне дослідження соціально-економічних процесів, характеризують складність і багатофакторність такої оцінки. Запропонована методика містить принципові відмінності від інших: дає можливість поєднання методів соціологічних і економічних досліджень; забезпечує реалізацію еколого-економічного підходу до регіонального розвитку в практиці територіально-організаційного розвитку регіону; дозволяє планувати та системно використовувати в управлінні регіоном регіональні компетенції та ін. 5. Запропоновано здійснити прогнозування показників виробничої і фінансово-кредитних сфер соціально-економічного розвитку регіону на основі прийомів автопрогнозування. При використанні барометричних індикаторів для прогнозування показників розвитку регіону можна передбачити майбутні зміни в тенденціях ділової активності регіонального розвитку. Таким чином, барометричне прогнозування дає змогу спрогнозувати не динаміку того чи іншого показника, а зміну тенденцій. Для створення такого показника потрібен аналіз динаміки багатьох часових рядів, які характеризують аспекти регіонального потенціалу. Поєднання методів автопрогнозування та економетрики з використанням барометричних показників дозволяє сформувати прогнозну модель, за якою поточні тенденції та показники соціально-економічного розвитку регіону можна передбачити за допомогою показників-барометрів. Перехід регіональної статистики на міжнародні стандарти в цьому зв’язку видається важливим кроком на шляху вдосконалення барометричного прогнозування. 6. Досліджено інструмент державного регулювання – індикативне планування як основну форму вертикальної інтеграції планування на макро- і мезорівні, що приходить на зміну ринковій анархії. Визначено альтернативність в статичних міжгалузевих моделях на основі оптимізації міжгалузевих пропорцій, що використовуються при дослідженні виробничих функцій, де альтернативність виявляє себе як заміщення ресурсів різної природи в певній пропорції (норми розміщення). Обґрунтовано перехід до стратегічного інноваційно-інвестиційного планування і управління розвитком регіональної соціально-економічної системи, що базується на постійному адаптивному відновленні системних моделей управління регіонами, підвищенні їх ролі у формуванні позитивного іміджу управлінських структур регіону. 7. Аналіз соціально-економічного розвитку регіонів було зроблено з урахуванням співставлення результатів виробничої діяльності з фінансовими досягненнями. Він здійснювався в таких аспектах, як оцінка динамічного, пропорційного і комплексного розвитку господарства області, оцінка внеску регіону в розвиток господарського комплексу країни, оцінка рівня підвищення життя населення регіону в порівнянні з іншими, інтегральна оцінка рівня комплексного економічного і соціально-культурного розвитку області та оцінка впливу комплексного розвитку на формування регіональних фінансових ресурсів. 8. Проведений аналіз свідчить, що тільки формування організаційно-економічного механізму інноваційно-інвестиційної діяльності зможе забезпечити досягнення високого рівня соціально-економічного розвитку України. Ключове завдання, на вирішення якого покликана спрямовувати свою діяльність інноваційно-інвестиційна складова регіонального розвитку, полягає в тому, щоб за рахунок активних структурних змін в інвестиційній діяльності вишукувати, формувати і акумулювати на регіональному рівні різні за джерелами походження інвестиційні ресурси з тим, щоб направляти їх на вирішення найбільш значущих проблем регіону, що має сприяти зростанню конкурентоспроможності регіональної економіки. Вирішення цього завдання є можливим за рахунок узгодження системи заходів регіональної політики держави з тими, які мають розроблятися на рівні регіону як елементи стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку. 9. В дослідженні для об’єктивної оцінки економічної ефективності регіональних інвестицій в умовах різноманіття форм власності використано систему взаємозалежних показників, що включає в себе показники, які беруть участь у відтворювальному процесі національного господарства в цілому, регіону та приватного власника інвестиційних ресурсів. Спираючись на методи дослідження прибутковості інноваційного проекту і вартості витрат на його реалізацію, розроблено алгоритм оцінки економічної ефективності інноваційного проекту, що є визначальним фактором в оцінці норми прибутку проекту. Багатомірний кореляційно-регресійний аналіз територіальної диференціації рівнів інвестиційного клімату районів Черкаської області дозволив змоделювати причинно-наслідкові зв'язки та дослідити закономірності соціально-економічних процесів. Застосовано кластерний аналіз, який дає змогу кожен район представити сукупністю параметрів, які інтерпретуються як координати точки в багатомірному просторі. 10. Механізм формування інвестиційної політики регіону по залученню іноземного капіталу в промисловий комплекс сформовано автором з урахуванням цільових установок. На практиці він являє собою реалізацію визначеного переліку підпроектів і підпрограм, що становлять функціональну єдність у рамках установлених заходів. Побудовано стратегічний ланцюжок формування стратегії розвитку по залученню іноземного капіталу в промислові підприємства регіону, що відображає ієрархічну впорядкованість і можливу послідовність розробки стратегії. Деталізовано підсистеми загальної стратегії розвитку в частині розробки заходів і визначенні необхідних ресурсів для реалізації системного змісту стратегії. 11. Методологію управління проектами (проектний цикл і цикл розвитку) співвіднесено з закономірностями розвитку великих складних відкритих систем, які потребують для свого управління „відкритих” проектів. Розроблена стратегія соціально-економічного розвитку регіону, яка враховує територіальний фактор в розміщенні продуктивних сил і розвитку національної економіки, що побудована на базі гранично відкритих стратегій розвитку з поєднанням підходів управління „відкритими” проектами та стратегічного менеджменту, дасть можливість підтримати динаміку довготривалої рівноваги економіки регіону та підвищити якість життя регіонального співтовариства. Представлена циклічна модель програмної реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіону, що характеризується необхідною маневреністю та адаптивністю, дозволяє вносити в ході розробки необхідні корективи, упорядковувати (уніфікувати) процес узгодження вихідних документів та організаційних рішень на міжрегіональному та державному рівнях. 12. Запропонована система управління ресурсами регіону, що побудована на основі регіональної бази даних і передбачає організацію аналізу на єдиному інформаційному просторі. Інформаційний масив включає дані про природні і матеріальні ресурси розвитку, що використовуються в економіці області. В подальшому база даних може бути розширена за рахунок поетапного включення даних по різноманітних видах ресурсів, що дасть можливість мінімізувати помилки при обробці інформації та виробити індивідуальні критеріальні підходи при роботі з кожним ресурсом розвитку окремо. Дана інформаційна система є структурно забезпечуючою складовою організаційно-управлінського механізму соціально-економічного розвитку регіону та заснована на результатах консолідованої взаємодії в рамках правового поля органів регіонального управління з ринковим механізмом перерозподілу ресурсів регіону для реалізації прогнозів по регіоноутворюючим проектам. 13. Визначено стратегічні напрями розвитку регіонів України. На основі використання сценарного підходу було диференційовано рівні розвитку областей, що об’єктивно обумовлені цільовою спрямованістю регіонального відтворювального процесу і реальними можливостями вирішення економічних протиріч. Урахування інноваційної та соціальної складових дало можливість сформувати організаційно-економічний механізм регіональної інноваційно-інвестиційної діяльності на основі інноваційної моделі розвитку регіону. | 