У результаті дисертаційного дослідження здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні страхового захисту суб’єктів підприємницької діяльності від фінансових ризиків. Проведене автором дослідження дає можливість зробити наступні висновки: 1. Страхування є одним із ключових елементів фінансово-економічного механізму розвитку підприємництва та пов’язане із більшістю інших елементів даного механізму функціональними парними зв’язками прямо чи опосередковано. Основними зв’язками, що забезпечують цілісність фінансово-економічного механізму розвитку підприємництва, є зв’язки страхування із податковою та фінансово-кредитною системами, що обумовлено їх спільним значенням у розподілі і перерозподілі ВВП та значенням страхування для досягнення сталості функціонування даних елементів зазначеного механізму. Страхове забезпечення сталості результатів діяльності має особливе значення для розвитку сільського господарства внаслідок підвищеного впливу ризиків на результати діяльності даної галузі та обмеженості обсягу вільних фінансових ресурсів, що перебувають у сфері сільськогосподарського виробництва. Як і інші елементи фінансово-економічного механізму розвитку підприємництва, страхування потребує прямого державного регулювання на стадії становлення ринкових відносин і розвинутого нормативно-правового забезпечення на стадії усталених ринкових відносин. 2. Здійснення страхування фінансових ризиків не має достатнього теоретичного та правового обґрунтування. Категоріальне осмислення фінансового ризику є неузгодженим і дає можливість для виникнення протиріч у його класифікації. Правове розуміння фінансового ризику недостатньо сформоване, правові структурні градації підприємницького ризику як об’єкта страхового захисту не відповідають таким градаціям у їх теоретичному розумінні, що є підґрунтям методичних труднощів у страхуванні ризику. 3. Перелік страхових послуг щодо страхування фінансових ризиків є широким і принципово може бути зведений до страхування від втрат прибутку, страхування кредитів, страхування інвестицій, страхування від інших фінансових втрат. Для кожної форми страхового захисту джерела формування страхового ризику є однорідними, тому вони можуть бути визначені як види страхування. Високий рівень спорідненості джерел формування страхового ризику існує і між формами страхового захисту від фінансового ризику, що дає підстави для виокремлення підгалузі страхування фінансового ризику в межах галузі страхування підприємницького ризику. На сучасному етапі страхування фінансових ризиків нормативно провадиться в межах галузі майнового страхування і включає в себе страхування від ризику втрати прибутку та ризику інших фінансових втрат, що перешкоджає адекватності актуарних розрахунків. Облік параметрів страхових операцій зі страхування кредитів та страхування інвестицій також проводиться відокремлено, що не перешкоджає актуарним розрахункам, але суперечить економічному змісту даних ризиків. Необхідною є побудова науково обґрунтованої субординаційної підпорядкованості видів страхування фінансових ризиків. 4. Основним методом кількісної оцінки фінансового ризику з метою його страхування є статистична оцінка на основі теорії імовірності. Вибір саме статистичної оцінки пояснюється тим, що до основних позицій добору ризиків за їхньою страхувальністю належить імовірнісний характер ризику та можливість оцінки його рівня. Досягнення збалансованості страхового портфеля при цьому можливе за умови повної індивідуалізації страхових тарифів чи їх диференціювання. Однак статистика страхових випадків, що міститься у розпорядженні страхової компанії, є умовно придатною для розрахунку узагальнених тарифів і непридатною для побудови системи тарифів чи індивідуальних тарифів, що особливо актуально при страхуванні фінансових ризиків у зв’язку із підвищеним як правило рівнем їхньої імовірності. 5. Між динамікою валових страхових премій та динамікою ВВП існує прямий позитивний зв’язок, що повністю реалізує себе за 3-річний період, причому підтверджується причинно-наслідковий характер такого зв’язку. Динаміка валових страхових премій за всіма видами страхування обумовлюється динамікою таких премій з добровільного майнового страхування, а динаміка валових страхових премій з добровільного майнового страхування обумовлюється динамікою премій із страхування фінансових ризиків. Динаміка валових страхових премій є періодичною, причому довжина періоду складає 3,5 року. Достовірність дослідження за результатами однофакторного дисперсійного аналізу складає 86 %. Отже, страхування фінансових ризиків є домінантним фактором у стимулюючому впливі страхування на виробництво ВВП в Україні. 6. Страхування фінансових ризиків є домінантним фактором і в розвитку страхового ринку України. Існує повна відповідність між динамікою страхових премій за всіма видами страхування, динамікою страхових премій за добровільним майновим страхуванням та динамікою страхових премій за страхуванням фінансових ризиків. Така відповідність поширюється навіть на відхилення від лінії теоретичної динаміки. Імовірнісний характер валових виплат для страхування загалом, добровільного майнового страхування і страхування фінансових ризиків також є узгодженим, що підтверджується однаковою формою закону розподілу імовірності та високим рівнем кореляції між обсягами виплат. При імовірнісному характері формування виплат кореляція між обсягом виплат за всіма видами страхування і обсягом виплат із добровільного майнового страхування складає 0,88, між обсягом виплат за всіма видами страхування і обсягом виплат із страхування фінансових ризиків - 0,83, між обсягом виплат із добровільного майнового страхування і обсягом виплат із страхування фінансових ризиків - 0,87. 7. Існують значні відмінності в рівні фінансового ризику для суб’єктів, які діють у різних видах економічної діяльності, що дає підстави наголошувати на необхідності диференціації страхових тарифів відповідно до виду діяльності, який провадить страхувальник. Наступним етапом повинна стати диференціація страхових тарифів відповідно до індивідуальних характеристик фінансового стану та фінансової ефективності діяльності страхувальника. 8. Особливо високим є фінансовий ризик для страхувальника, що діє у сільському господарстві. Сільськогосподарське виробництво обтяжене великою кількістю форм підприємницького ризику, причому варіативність результатів діяльності у сільському господарстві також є однією із найвищих. Зокрема, коефіцієнти варіації характеристик ризику втрати прибутку у сільському господарстві мають значення: для рентабельності обороту - 6,02; для відношення збиток/прибуток - 4,67; для питомої ваги збиткових підприємств - 0,47. Зважаючи на високий ступінь ризику, доцільно розробити та обґрунтувати систему страхового захисту сільськогосподарських підприємств, яка повинна включати і захист від фінансових ризиків. 9. На мікроекономічному рівні страхування фінансових ризиків має нестабільну фінансову ефективність, що суттєво впливає на результати діяльності страхових компаній. Основним чинником, що негативно впливає на результати страхування фінансових ризиків, є низький рівень обґрунтованості страхових тарифів, що обумовлюється як недостатньою статистичною достовірністю актуарного обґрунтування тарифів, так і відсутністю розрахункового підтвердження їх диференціації. Однак розширення страхової відповідальності за страхуванням фінансових ризиків, за результатами економетричного моделювання, повинно позитивно вплинути на рентабельність діяльності страхових компаній. 10. Удосконалення теоретичного забезпечення страхування фінансових ризиків повинно полягати у формуванні категоріального розуміння фінансового ризику, а саме: у формулюванні категоризованого визначення фінансового ризику, розгляді системи взаємозв’язків пропонованої категорії з іншими економічними категоріями, формуванні систем класифікації категорій, узгоджених із категоризованим визначенням, розгляді основних властивостей утворених класів за запропонованими системами класифікації. Доповнення теоретичного розуміння фінансового ризику до формування відповідної економічної категорії дає підстави для необхідності виокремлення окремої підгалузі страхування - страхування фінансових ризиків, що включатиме в себе страхування фінансових результатів інвестиційної діяльності, страхування кредитних ризиків, страхування ризику фінансових втрат. 11. Перспективним напрямом розвитку страхування фінансових ризиків є страхування від втрат прибутку. Оскільки сільськогосподарське виробництво має найбільший ризик втрати прибутку, то доцільною є інтеграція страхування від втрат прибутку в систему сільськогосподарського страхування. Така інтеграція обумовлює необхідність формування механізму реалізації пропонованого виду страхування та первинну актуарну оцінку рівня страхового ризику, що викладені в дослідженні. Фінансова доцільність впровадження страхування від втрат прибутку існує як для страховиків, так і для потенційних страхувальників. Однак страхування від втрат прибутку при виробництві і реалізації окремих видів сільськогосподарської продукції є неможливим через значні страхові тарифи. 12. Страхування від втрат прибутку є доцільним не тільки при посиленні захисту сільськогосподарських товаровиробників, а й при розширенні фінансово-економічного механізму надання гарантій підприємницькій діяльності в цілому. При цьому існує потреба в диференціації страхових тарифів за видами економічної діяльності. Така диференціація здійснена за допомогою запропонованої методики, що ґрунтується на паралельному використанні результатів кластерного аналізу двох непов’язаних статистичних характеристик розподілу показника питомої ваги збиткових підприємств за видами економічної діяльності. Підтверджено фінансову доцільність впровадження страхування від втрат прибутку одночасно із диференціацією страхових тарифів за видами економічної діяльності. | 