1. Напередодні Столипінської аграрної реформи переважна більшість селян Катеринославської губернії вела сільське господарство на общинній землі, користуючись нею без права приватної власності. Общинне землеволодіння гальмувало розвиток капіталістичних відносин в аграрної сфері. 2. Землеробство в губернії знаходилось на більш високому рівні, ніж в інших регіонах Російської імперії. Існували непогані природнокліматичні та соціально-економічні передумови індивідуалізації селянського землеволодіння. 3. Місцева еліта Катеринославщини взяла активну участь у роботі Особливої Наради з потреб сільськогосподарської промисловості та зайняла помірковано-реформаторські позиції, пропонуючи одноосібне землекористування та обмеження прав общини на користь окремих селян без руйнування першої. 4. Столипінська аграрна реформа проходила на території Катеринославської губернії в 4 етапи (підготовчий, столипінський, пост столипінський та воєнний). 5. На першому етапі (1906-1907 рр.) відбулась остаточна перемога прихильників індивідуалізації землеволодіння. Були прийняти перші законодавчі акти (серед них вирішальна роль належить “Указу 9 листопада” 1906 року), які дали правові можливості для початку реформи, а на Катеринославщині були у рекордно короткий термін відкрито землевпорядні комісії – установи, які здійснювали перетворення. 6. Другий етап (1907-1911 роки), пов’язаний з початком та нарощуванням темпів індивідуалізації общинних земель за життя П.А. Столипіна. Етап характеризувався енергійними діями влади та застосуванням адміністративного ресурсу під час індивідуалізації. Основним методом індивідуалізації було руйнування общин. 7. На третьому етапі (1911-1914) в Катеринославській губернії відбулось зниження обсягів землевпорядних робіт. При їх проведенні було досягнуто паритет між руйнуванням общин та виділенням з них окремих домогосподарів. 8. Четвертий етап (1911-1916) став для реформи кризовим. Воєнні дії призвели до кадрових та фінансових труднощів у землевпорядних комісіях та до різкого скорочення обсягів індивідуалізації. 9. Всього за роки проведення Столипінської аграрної реформи 87 480 селян Катеринославської губернії (32,4 % общинників) утворили одноосібні господарства. За цим показником губернія посіла перше місце в Європейській Росії. 10. У різних частинах губернії реформа проходила не однаково. В Маріупольському і Олександрівському повітах до одноосібного господарювання перейшло відповідно 54 % та 46 %, у Слов’яносербському – лише 13 %, що пов’язано як з настроями місцевих селян, так і з ефективністю роботи повітових землевпорядних комісій. 11. Влада Катеринославської губернії, при наявності окремих зловживань та правопорушень, в цілому успішно впоралось з організацією землевпорядних робіт. Найбільшу енергію при цьому виявили губернатори О.М. Клінгенберг та В.В. Якунін. 12. В Катеринославській губернії реформа проходила порівняно спокійно. Значна частина місцевих селян реформу підтримала, хоча існували і консервативні настрої. Прихильники общини, захищаючи свої старі ділянки, подекуди організовували побиття своїх опонентів. 13. В умовах малоземелля та поганого забезпечення водними ресурсами, надії багатьох нових одноосібників на швидкий добробут виявились марними. Зростала диференціація між заможними селянами, які змогли утворити ефективні фермерські господарства, та бідними. 14. Столипінська аграрна реформа була складним і суперечливим процесом, який не було доведено до кінця навіть в губернії, де вона йшла швидкими темпами. Реформа сприяла розвитку ринкових відносин в аграрній сфері, з усіма їх позитивними та негативними наслідками. |