Анотація до роботи:

Шарбенко Т.В. «Столичний текст» у М. Гоголя і М. Булгакова (типологія «петербурзьких» і «московських» повістей). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.02 – російська література. Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського. Сімферополь, 2008.

У дисертації вперше у світлі єдиного системного підходу досліджено «столичний текст» на матеріалі «петербурзьких» і «московських» повістей М. Гоголя і М. Булгакова. Твори митців розглянуто в порівняльному аспекті на рівні тематики, проблематики, мотивної організації, образної системи, мови, стилю, жанру тощо. Відзначено знаковість категорії «столичний текст», її структуротворчий та інтертекстуальний характер, здатність утворювати нові смисли й вступати в нові зв’язки. Проведено зіставлення імагології, гротеску, фантастики, комічного й трагічного в «петербурзьких» повістях М. Гоголя і «московських» повістях М. Булгакова.

У «столичному тексті» М. Гоголя і М. Булгакова виявлено складну взаємодію різних компонентів і діалогізм, що дозволило розкрити зміни в парадигмі художньої свідомості XIX-XX століть. У спадщині М. Гоголя закладено традиції «столичного тексту» в російській літературі: гра крайностей, полярність, різновекторність руху, полісемантичність, міфопоетичність. «Столичний текст» М. Гоголя дав поштовх для ідейно-естетичних шукань М. Булгакова і створення нового тексту.

У роботі розкрито внесок митців у розвиток жанру російської повісті. «Петербурзькі» повісті М. Гоголя і «московські» повісті М. Булгакова відзначаються широким жанровим змістом за рахунок поєднання елементів різних жанрів. «Петербурзькі» повісті М. Гоголя засвідчують взаємодію романтизму й реалізму, що виявляється на різних рівнях художньої структури тексту. Наслідуючи класичні традиції, М. Булгаков звертається до новітніх засобів письма. У його творчості поєднані риси реалізму, модернізму й постмодернізму.