1. В південній частині лісостепової зони України найбільш поширеним і шкодочинним є кукурудзяний метелик, заселеність яким рослин кукурудзи, в середньому за 1990-2000 рр. у Чернівецькій, Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Полтавській і Харківській областях вдвічі перевищує поріг шкідливості. На долю цих областей припадає 33,4% посівних площ культури в державі. 2. Чисельність кукурудзяного метелика та його шкодочинність залежать від метеорологічних умов (травень-вересень), зокрема, зволоженості (ГТК) у межах 1,1-1,6. 3. За допомогою феромонних пасток в зоні досліджень встановлена така залежність чисельності самців в період піку їх льоту від зволоженості: 1999 р. (ГТК за липень 0,52) – 18 екз./пастку за 10 діб; 2000 р. (1,17) – 23,8; 2001 р. (1,63) – 25,3. 4. Сезонний літ метеликів розтягнутий і триває з І декади червня до початку ІІ декади серпня; пік льоту припадає на ІІІ декаду червня – І декаду липня; період відкладання яєць – з ІІІ декади червня – до ІІ декади серпня; відродження гусениць – з кінця І декади липня до середини серпня. Ці строки розвитку стадій фітофага необхідні для своєчасного проведення заходів захисту культури. 5. У польових умовах при оцінці стійкості гібридів кукурудзи до кукурудзяного метелика не відмічено модифікуючого впливу ентомофагів на чисельність шкідника. Так, в 2000 році, за середньої щільності яєць 4,07 шт./рослину загинуло від хижаків і паразитів 6,67%, а в 2001 р. відповідно 11,97 шт./рослину – 8,5%. 6. Встановлена суттєва модифікуюча роль в регулюванні чисельності кукурудзяного метелика строків дозрівання кукурудзи. Так, в середньому за 2000-2001 рр. було заселено рослинних решток зимуючими гусеницями шкідника: цукрової кукурудзи – 75%, ранньостиглих гібридів – 73,5%, середньоранніх – 68%, середньопізніх – 44%, пізніх – 40%. 7. Проведена у 1999-2001 рр., в умовах Кіровоградської обласної державної сортовипробувальної станції, польова оцінка 292 сортозразків кукурудзи на стійкість до кукурудзяного метелика, з яких високостійкими виявилися 11 гібридів, стійкими 25 гібридів. Встановлено, що найбільше пошкоджуються фітофагом рослини цукрової кукурудзи, найменше середньопізні та пізні гібриди, які і доцільно вирощувати в зоні підвищеної шкодочинності кукурудзяного метелика. Вони мають достатній ступінь стійкості до пошкоджень кукурудзяним метеликом, високий рівень урожайності. 8. Вирощування стійких гібридів в 1999-2001 рр., за підвищеної чисельності кукурудзяного метелика дозволило щорічно зберігати 9-11% врожаю, що в абсолютному виразі в середньому складає 0,56 т/га зерна кукурудзи, у порівняні з вирощуванням нестійких гібридів. 9. Встановлена висока залежність між чисельністю кукурудзяного метелика і сонячною активністю. Різке збільшення чисельності кукурудзяного метелика за період 1970-2000 рр. відбувалось в роки низької сонячної активності, що дало змогу визначити залежності між заселеністю рослин шкідником (Y), як найбільш прийнятного показника, та сонячною активністю (числами Вольфа, W), за відповідного рівняння залежності: Y = 408,087W-1,07712. 10. В результаті оцінки ролі стійкості гібридів в збереженні урожаю від пошкоджень кукурудзяним метеликом удосконалений алгоритм розрахунків втрат врожаю за показниками чисельності шкідників. Вперше включено показник рівня стійкості сорту (Ск), після чого рівняння розрахунку втрат врожаю набуло вигляду: Вп = Іеіп х Ккор х Ск. 11. В польових умовах із застосуванням пестицидів (інсектицидів, фунгіцидів та гербіцидів) визначено комплексні рівні шкідливості фітофагів, хвороб кукурудзи і бур’янів. На дослідних полях КДСВС (с. Новоселиця, Ульяновського р-ну, Кіровоградської обл.) з високим рівнем агротехніки вирощування кукурудзи, за використання наведеного методу оцінки втрат врожаю від комплексу шкідників кукурудзи, з урахуванням стійкості рослин до кукурудзяного метелика, розбіжність прогнозованих та реальних втрат складала лише 0,7-1,0%, а точність прогнозу 97,7-97,8%. |