У дисертації наведено теоретичне узагальнення підходів дослідження життєвого рівня та запропоновано нове вирішення наукової задачі його оцінки і порівняння через дослідження соціально-економічного становища населення як базової характеристики рівня життя населення. Проведене дослідження статистичних індикаторів соціально-економічного становища населення дозволило зробити такі висновки. 1. Індикаторами соціально-економічного становища населення є сукупність статистичних показників, що виявляють і характеризують недоступну безпосередньому спостереженню, кількісному виміру та якісному аналізу багатовимірну категорію соціально-економічного становища населення. Статистичні індикатори соціально-економічного становища населення – це система статистичних показників, що відтворюють окремі аспекти соціально-економічного становища, та побудований на їх основі узагальнюючий показник – інтегральна оцінка соціально-економічного становища населення. Наукове обґрунтування статистичних індикаторів як інструменту соціально-економічних досліджень включає такі етапи: формування концептуальної схеми досліджуваного явища на основі сутнісного аналізу в контексті конкретної суспільної науки; побудова системи статистичних показників для характеристики “індикаторних” понять, що складають сутнісну модель досліджуваного явища; обґрунтування окремих статистичних показників, що виступають “природними” статистичними індикаторами досліджуваного явища; обґрунтування методики агрегування сформованої сукупності “природних” індикаторів у синтетичний індикатор - узагальнюючу характеристику досліджуваного явища. 2. Соціально-економічне становище населення - це структурна комбінація з окремих складових категорії рівня життя, що за ознаками об’єктивності та доступності інформації є більш придатними для статистичного дослідження, ніж інші. За змістом соціально-економічне становище населення – це багатовимірна категорія, що характеризує демографічну, соціальну, економічну ситуацію і відповідні обставини життя населення. Вона досліджується як сукупність обставин, ситуація, існуюче становище населення в безперервному багатоаспектному процесі формування життєвого рівня населення. Соціально-економічне становище населення може бути використане як компромісна базова характеристика життєвого рівня населення за основними його аспектами, якими визначено: макроекономічну й демографічну ситуацію, стан охорони здоров’я, рівень освіти, рівень зайнятості та умови праці, житлові умови, ступінь соціальної напруги в суспільстві, екологічні умови проживання населення. Така структура аспектів дослідження соціально-економічного становища населення регіонів України сформована з урахуванням міжнародних стандартів та вітчизняної практики в цій галузі досліджень. 3. Обґрунтування статистичних показників, складових інтегральної оцінки, повинно здійснюватись з урахуванням існуючої інформаційної бази України. Принциповим є те, що статистичні показники, включені в інтегральну оцінку, мають бути якісними індикаторами категорії соціально-економічного становища населення. Гіпотетична модель дослідження має бути пристосована до реальної сукупності територіально-адміністративних одиниць – регіонів України. Критерієм доцільності включення в модель обраних статистичних показників виступатиме коефіцієнт осциляції. За умови, коли ступінь варіації значень представлених показників за регіонами України менше 1, приймається рішення про виключення показників з ознакової множини дослідження. Якщо варіація ознак незначна, розмежування регіонів на рівні багатовимірної агрегації буде досить умовним, беручи до уваги, що вихідні дані для регіонального аналізу – вже є агрегованими (усередненими) на рівні регіонів. На основі сутнісного аналізу категорії соціально-економічного становища населення сформовано вихідну ознакову сукупність із 33-х статистичних індикаторів, з яких в якості індикаторів соціально-економічного становища населення регіонів України взято 22 статистичні показники. Підставою відбору було значення коефіцієнта осциляції (). 4. З існуючих способів стандартизації найбільш статистично коректною визнано стандартизацію варіаційним розмахом порівнянь емпіричних значень з мінімальними (для дестимуляторів – максимальними) значеннями обраних показників. При цьому слід використовувати фактичний варіаційний розмах значень індикаторів соціально-економічного становища населення України в розрізі регіонів, а не теоретично можливі межі варіації показників. 5. Коректність регіонального порівняння впливає на обґрунтованість результатів ранжування регіонів України за соціально-економічним становищем населення. На підставі перевірки сукупності на грубі помилки та викиди T-критерієм Грабса, а також L- та E- критеріями Тітьєна і Мура, обґрунтовано виключення з переліку регіонів м. Києва як одиниці сукупності, що спричинює викиди та м. Севастополя виходячи зі специфічності його адміністративно-територіального статусу. 6. Включення індикаторів до багатовимірної інтегральної оцінки, відповідно до існуючої практики, має здійснюватись на основі адитивного агрегування у вигляді синтетичного індексу. Застосування методу факторного аналізу для визначення вагових коефіцієнтів, з якими індикатори входять до узагальнюючої оцінки, на основі експертних розрахунків визнано неприйнятним, оскільки його результати є математично залежними і нестійкими в динаміці. Ваги, визначені експертно-статистичним методом, характеризуються високим ступенем суб’єктивності, а також потребують періодичного перегляду і відповідних змін. З метою спрощення процедури розрахунку та аналітичної інтерпретації отриманих результатів агрегування індикаторів соціально-економічного становища населення регіонів України доцільно проводити у формі середньої арифметичної простої. Проміжні оцінки окремих аспектів соціально-економічного становища населення розраховуються за відповідними індикаторами моделі. Зокрема, за індикаторами 2001 р. інтегральна оцінка була розрахована в розрізі таких проміжних оцінок – економічної, демографічної, охорони здоров’я, зайнятості, соціальної напруги, умов праці, житлових, екологічних умов, а також окремо в розрізі економічної та соціальної складових. 7. Багатовимірне оцінювання та порівняння соціально-економічного становища населення України в розрізі регіонів запропоновано здійснювати за скороченим переліком регіонів (без м. Києва та м. Севастополя) за допомогою інтегральної оцінки, розрахованої як середня арифметична проста зі стандартизованих варіаційним розмахом соціально-економічних індикаторів. Така оцінка дозволяє здійснювати багатовимірне ранжування регіонів України та обґрунтувати їх типологію за соціально-економічним становищем населення для подальшого використання в системі підтримки управлінських рішень. Аналіз співзалежності соціального та економічного становища населення за комбінаційним групуванням регіонів України у 2001-2003 роках дозволяє зробити управлінські висновки щодо вирівнювання регіональної диференціації та підвищення життєвого рівня населення. Заходи щодо покращення соціально-економічного становища населення мають бути комплексними, включати як економічні, так і соціальні важелі впливу, оскільки покращення лише економічної ситуації не призведе до автоматичного покращення складових соціального становища населення. | 