У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі статистичної оцінки формування трудового потенціалу населення, що виявляється в розширені існуючих методів дослідження, застосуванні прогнозних технологій, встановленні закономірностей і тенденцій ТПН в умовах перехідного періоду. На основі проведеного дослідження дійшли наступних висновків: 1. Поняття "трудовий потенціал" характерне своєю багатоаспектністю. На нинішньому етапі розвитку питання закріпилися такі напрямки трактування й статистичного вимірювання: - трудовий потенціал як можлива кількість та якість праці, що нею володіє суспільство; у статистичному вимірі відповідає чисельності трудових ресурсів; - трудовий потенціал як зведена економіко-демографічна характеристика трудової активності населення; у статистичному вимірі характеризується як комплексний показник людино-років життя сукупності населення, що проживуть у зайнятому (економічно активному ) стані. Застосування другого підходу до обліку дозволяє одержати таку інтегральну оцінку, яка враховує вплив чисельності, структури населення, а також таку якісну ознаку населення, як час життя (трудового, безробітного тощо). 2. ТПН має поліструктурний характер, в ньому виділяють демографічний, економічний, соціально-культурний компоненти. Розподіл ТПН, зокрема на демографічний та економічний складники, дає змогу виявити в ньому втрати і резерви – через смертність (за рахунок демографічного складника) та безробіття (за рахунок економічного складника). У цьому дослідженні вперше обраховано втрати ТПН через безробіття як показник потенціалу безробіття – кількість людино-років життя населення, прожитих у безробітному стані. Такий показник розширює аналітичні можливості вивчення самого явища безробіття. Формування ТПН відбувається за рахунок природного і механічного руху і зайнятості населення. Вивчення перелічених процесів передбачає використання методів загальної теорії статистики, потенційної демографії, загально- і конкретнонаукових методів дослідження. Статистична оцінка формування ТПН повинна містити як кількісні, так і якісні оцінки життєвого простору ТП соціального, економічного, національного, історичного, культурного характеру. Ефективним засобом статистичного аналізу демографічного й економічного складників ТПН є застосування індексного методу. Узагальнюючу картину про рівень розвитку ТПН не лише з позицій “вичерпного” чи “невичерпного” ресурсу, а з позицій людського розвитку можна отримати за допомогою індексу людського розвитку та індексу, побудованому на його основі – середньої очікуваної тривалості життя у зайнятому стані. Перевагами індексного методу для аналізу ТПН є узагальнююча оцінка якісно неоднорідних складників ТПН та ефективність реґіональних та когортних (ґендерних) порівнянь (за ознаками статі, віку, міським/сільським місцем мешкання та ін.).
5. Обчислення сукупного ТП реґіону за окремими складниками, як у цьому дослідженні –міські та сільські мешканці з розподілом за статтю і п’ятирічними віковими групами – дозволяє вивчити структуру ТПН, прослідкувати наслідки соціально-економічних перетворень за досліджуваний період часу, виявити резерви і втрати ТП реґіону. На базі запропонованої методології аналіз показав, що формування трудового потенціалу населення перебуває в кризовому стані через демографічну кризу і зростання рівня безробіття. Так, ТП особи у Харківській області скоротився з 32,2 років життя у стані зайнятості у 1989 році до 27 років у 2000 році, втрати від безробіття у 2000 році склали 4,2 роки; в цілому за відповідний період ТПН області скоротився на 18,2 мільйонів людино-років, або на 40,9%. На основі узагальнення теоретико-методологічних засад прогнозування економіко-демографічних процесів був розроблений алгоритм прогнозування ТПН. Прогноз ТПН поєднує в собі демографічний і економічний прогнози для якого потрібно визначити майбутню чисельність населення та рівні економічної активності. При обґрунтуванні прогнозних гіпотез, термінів прогнозу та обранні методу прогнозу, необхідний попередній кількісний та якісний аналіз явищ та факторів, що визначають виучуваний процес. Такий аналіз вимагає як застосування статистичної методології, так і загальнонаукових методів, знань із суміжних наук . Оскільки прогноз ТПН складається з двох кроків – прогнозу чисельності і складу населення та прогнозу економічної активності населення, то для здійснення першого кроку ефективною й широковживаною є методика прогнозних розрахунків когортно-компонентним методом.
Щодо другого кроку – прогнозування повікової економічної активності населення, то в умовах транзиції та на довгу перспективу (10 років), ефективним є аналогове моделювання та прийняття незмінними існуючих рівнів економічної активності на перспективу. Прийняття гіпотези про незмінні показники економічної активності дає змогу усунути вплив фактора економічного складника ТПН та прослідкувати зміни, що відбудуться лише за рахунок одного - демографічного складника ТПН. Такий прийом дає змогу подовжити термін прогнозування. Залежно від мети прогнозу та з урахуванням перехідного періоду, тобто великого ступеня невизначеності, необхідно проводити прогнозування у декількох варіантах, причому застосовуючи різні методологічні підходи. Так, при прийнятті гіпотез про великий ступінь залежності майбутнього перебігу подій від минулого, ефективними є екстраполяції трендів. При прийнятті гіпотез про вплив на досліджуване явище (процес) нових чинників, зміни закономірностей розвитку (наприклад, припинення кризових явищ, їх уповільнення, чи початок виходу з кризи) ефективними є експертні оцінки та імітаційне моделювання. Поєднання двох прогнозних технологій дає можливість одержати ймовірні результати розвитку подій.
10. Прогнозування ТПН повинно відповідати, з одного боку, статистичним критеріям адекватності, а з іншого – вимогам менеджменту – довгостроковістю (наприклад, для розробки реґіональних програм розвитку на 10 –15 років). Оптимальним горизонтом прогнозу ТПН визначено термін 10 років, оскільки, виходячи з дуалізму ТПН демографічні тенденції на період 10 років відзначаються стабільністю показників, а отже, забезпечать високу надійність прогнозу, а для тенденцій економічної активності населення, які відрізняються значною мобільністю, - 10 років максимально можливий горизонт прогнозування. При розробці варіантів прогнозів постає необхідність прийняття гіпотез про рівні й тенденції повікових показників фертильності та смертності. Для цього в дослідженні запропонована й реалізована наступна методика: екстраполяція показників сумарної народжуваності та середньої очікуваної тривалості життя при народженні з наступною побудовою моделей повікової смертності та повікової фертильності.
Для моделювання динаміки ефективним засобом виявилися логістичні криві. S-подібна форма таких кривих відповідає гіпотезі про розвиток вищезгаданих тенденцій з уповільненням темпів падіння, тобто поступовим припиненням кризових явищ, які мають місце у перехідний період. Ці криві є адекватними реальним процесам та відповідають прийнятим вимогам про довгостроковість прогнозу (10 років). Проведені на основі визначеного алгоритму прогнозні оцінки чисельності і структури населення на 2010 рік у трьох варіантах показують, що в найближчі роки відбуватиметься подальше зменшення чисельності населення (на 9%) і трудового потенціалу (на 17%) порівняно з 2000 роком. Ці зменшення обсягів пов'язані з трансформацією вікової структури населення, оскільки рівні економічної активності та показники природного руху приймалися незмінними. Зіставлення демографічних процесів, що відбуваються у Харківській області, динаміки трудового і життєвого потенціалу, прогнозних оцінок з аналогічними показниками по Україні, вказує на паралельність цих процесів, їх динаміка має спільний напрямок. Проте у Харківській області демографічні характеристики мають відхилення у "гірший " бік. У вивченні трудового потенціалу населення можна виділити й інформаційну проблему, яка полягає в недостатній кількості соціально-економічних характеристик населення, що враховуються на даний момент. З метою підвищення ефективності управління в працересурсній сфері, більшої точності оцінок ресурсів праці пропонується розширити інформаційне забезпечення за рахунок спостереження зайнятого, безробітного й економічно неактивного населення за ознаками регіону, статі, місцем мешкання за однорічними віковими інтервалами.
|
