1. Дисертація є комплексною працею, в якій уперше на основі історико–наукового аналізу і теоретичного узагальнення здобутків українських учених з розв’язання проблем сільськогосподарської радіоекології протягом 1920-1996 років розкрито основні закономірності становлення, розвитку і подальшої спрямованості цього процесу. 2. На основі опрацьованих літературних джерел зроблено висновок, що історія розвитку сільськогосподарської радіоекології в Україні пов’язана із загальною радіобіологією. Класична радіобіологія є теоретичною основою радіоекології. Народження радіобіології як самостійної науки – результат трьох великих відкриттів: опублікування В.Рентгеном перших наукових праць про Х–промені (1895), А.Беккерелем – природної радіоактивності (1896), М. Складовською–Кюрі – відкриття „беккерелевих” променів урану і торію та введенням нею терміну „радіоактивність” (1898). Негативну дію іонізуючого опромінення на здоров'я людей вперше описав А.Беккерель. Першим дослідником ушкоджуючої дії Х–променів на живі організми був російський учений І.Р.Тарханов, який в 1896 році довів ці властивості в дослідах на жабах і комахах. Фундаментальні дослідження щодо дії Х–променів і променів радію провів на тваринах і рослинах у 1903 році відомий російський патофізіолог і біохімік Ю.С.Лондон – основоположник радіобіології в Росії, а його монографія „Радий в биологии и медицине” (1911) – є перше в світі видання з радіобіології. В Україні дослідження дії Х–променів розпочали в кінці ХІХ на початку ХХ ст. професор Університету Св. Володимира Г.Г.Де–Метц, лікарі С.З.Гольберг, М.І.Ісаченко, К.П.Серапина. Їх дослідження вважаються початком становлення і розвитку радіобіології в Україні. Системні дослідження з радіобіології в Україні розпочалися у 1920 році після створення Української рентгенівської академії у м. Харкові, Київського рентгенівського інституту та Одеського рентгено–онкологічного інституту ім. проф. Я.В.Зільбербера, які стали центрами розвитку в Україні досліджень з практичного застосування Х–променів у медицині. 3. Історичний аналіз становлення і розвитку сільськогосподарської радіоекологічної науки в Україні протягом 1945–1996 років свідчить, що процес створення і становлення наукових центрів (Київ, Харків, Одеса) був зумовлений досягненнями ядерної фізики, створенням і випробуванням атомної зброї, усвідомленням світовою громадськістю реальності одночасної загибелі великої кількості людей, постійно діючого глобального радіаційного фактора та необхідності вирішувати завдання щодо захисту населення та можливості функціонування народного господарства в умовах ядерного конфлікту. 4. На підставі історичного аналізу становлення і розвитку сільськогосподарської радіоекології в Україні встановлена і запропонована періодизація: – перший (початковий) – 1895–1946 роки – створення передумов та формування нового напряму в біологічній науці класичної радіобіології (1895–1920), створення першої теорії дії іонізуючої радіації на 14 живі організми, дослідження концентрації і міграції радіоактивних речовин в об’єктах навколишнього середовища (1920–1946). Започаткував радіоекологічні дослідження у 1920 році В.І Вернадський ; – другий період (1946–1986) – усвідомлення світовою громадськістю сформованого глобально діючого екологічного фактора – штучних радіонуклідів і породженого ним іонізуючого випромінювання, необхідність розробки способів протипроменевого захисту і лікування наслідків радіаційних уражень, вивченні поведінки радіонуклідів у біогеосфері, знання шляхів і розмірів можливого їх надходження в організм людини; – третій або постчорнобильський період (з 1986 по 1996) – період широкомасштабних досліджень з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, найбільшої техногенної катастрофи ХХ ст., що торкнулася долі мільйонів людей, які проживають на величезних територіях. 5. Історія становлення і розвитку сільськогосподарської радіоекології в Україні невіддільна від загальної історії цієї науки в царській Росії, колишньому СРСР. Сільськогосподарська радіоекологія тісно пов’язана з дослідженнями, започаткованими у 1947 році всесвітньо відомим ученим В.М. Клечковським. Аналіз багаторічних досліджень ученого та його учнів дає підставу стверджувати, що академік ВАСГНІЛ В.М.Клечковський є основоположником сільськогосподарської радіоекології як самостійної галузі науки. Він перший сформулював напрями і основні завдання цієї науки. Ним створена унікальна наукова школа сільськогосподарських радіоекологів. Учнями засновника сільськогосподарської радіоекології є всесвітньо відомі вчені – М.А.Корнєєв, Р.М.Алексахін, Р.П.Поваляєв, І.Я.Панченко, М.О. Лощилов, Г.В.Козьмин, О.М.Ратніков, Б.Н.Аненков, Є.І.Базаров, С.К. Фирсакова, С.П.Целіщев, К.В.Юдинцева, А.М.Сироткін, Б.С.Прістер та багато інших. 6. Процес формування наукових шкіл з сільськогосподарської радіоекології в Україні був пов’язаний з наявністю учених, творчий потенціал яких забезпечував методологічно правильний підхід до розв’язання складних радіоекологічних проблем. З–поміж українських науковців з радіоекології слід відзначити праці вітчизняних учених – В.Г.Бар’яхтара „Чорнобильска катастрофа” (1996), В.Холоші „Чорнобиль: Десять років подолання. За матеріалами Мін. Чорнобиля України” (1996), Д.М.Гродзинського „. Радіобіологія” (2000), Б.С.Прістера „Последствия аварии на Чернобыльской АЭС для сельского хозяйства Украины” (1999), І.М.Гудкова„Основи сільськогосподарської радіобіології і радіоекології” (1993), Павловської Л.Д., Славова В.П. „Еколого–економічні основи виробництва і використання кормів в зоні радіоактивного забруднення” (1999). 7. Потужні українські школи радіоекологів, які почали своє формування протягом 1950–1996 років, виявилися здатними розв’язувати проблеми цього напряму на світовому рівні. Про це свідчить пріоритет вітчизняних теоретичних і методологічних розробок сільськогосподарської радіоекології протягом 1986–1996 років, які були спрямовані на мінімізацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зокрема, це: оперативна, детальна зйомка щільності забруднення ґрунтів сільськогосподарських угідь і створення картограм забруднення господарств; геохімічна концепція формоутворення техногенних радіонуклідів. Комплексні дослідження і обґрунтування ефективних контрзаходів: 15 – у рослинництві дали можливість знизити радіоактивність продукції у 1,5–3 рази, а покращення луків та пасовищ зменшили радіоактивність кормів у 4–16 разів. – у тваринництві досягнута ефективність введення у раціон тварин сорбентів призвела до зменшення радіоактивності продукції у 2–10 разів, догодівлі худоби на чистих кормах – у 5–8 разів. – у переробці молока з високим вмістом радіоактивного йоду дозволили у 7–10 разів знизити забруднення цього продукту. Всі ці досягнення стали основою Концепції ведення агропромислового виробництва на забруднених територіях та їх комплексної реабілітації на період до 2010 року. Розроблені українськими вченими технології, способи і методи мінімізації радіаційних наслідків аварії, досвід їх використання визнані світовою громадськістю і рекомендовані для широкого застосування офіційним документом МАГАТЕ „Керівництво із застосування контрзаходів у сільському господарстві у випадку викиду радіонуклідів у навколишнє середовище”. 8. Актуальними напрямами подальших наукових пошуків у зазначеній галузі є: розробка методології і дослідження розвитку радіоекології як точної науки; обґрунтування системи заходів для гармонізації розвитку агроекосфери не тільки в умовах радіоактивного забруднення, а й інтенсифікації техногенезу в цілому; кількісного моделювання і визначення параметрів накопичення та трансформації елементів; вирішення проблеми нормування забруднення навколишнього середовища як системи заходів обмеження і регулювання вмісту токсикантів у критичних об’єктах. | 