Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки: 1. Аналіз педагогічної, історичної, історико-педагогічної, філософської літератури та архівних джерел засвідчив, що проблема становлення та розвитку релігійної освіти на Волині у ХІХ – на початку ХХ ст. не була предметом спеціальних наукових досліджень. З’ясовано, що теоретичне осмислення проблеми започатковували у першій половині ХІХ ст. вітчизняні та зарубіжні науковці (М. Максимович, М. Теодорович, М. Биков, М. Родевич, Л. Липінський, Т. Стецький, О. Пшездзєцький), продовжили сучасні вітчизняні дослідники (І. Бех, Г. Васянович, О. Дубасенюк, В. Жуковський, М. Левківський, В. Обозний, О. Сухомлинська, М. Чепіль, О. Борейко, Д. Герцюк, Т. Джаман, Л. Єршова, С. Коляденко, В. Омельчук, Н. Сейко, М. Костюк, І. Мищишин, В. Надольська, Н. Рудницька, О. Суліменко, С. Шульга) та досліджували зарубіжні науковці (Д. Бовуа, Г. Вичавський, Л. Заштовт, В. Шенк, Ф. Шнарбаховський). Проаналізовані дисертаційні дослідження, опубліковані монографії, численні статті в наукових виданнях з питань розвитку освіти на Волині засвідчили, що проблема потребує ґрунтовного вивчення. 2. Доведено, що становлення і розвиток релігійної освіти на Волині у ХІХ – на початку ХХ ст. були зумовлені об’єктивними суспільно-політичними (надання Волині статусу російської провінції у рамках запровадження загальноросійського внутрішнього устрою, утворення нової єпархії у 1795 р. у результаті приєднання волинських земель до Російської імперії у 1793-1795 рр., відкриття великої кількості православних парафій на Волині у ХІХ ст.) та соціокультурними передумовами (вплив західноєвропейської культури, русифікація, еміграційні процеси; скасування інституційного рівня польського шкільництва, освітні реформи на Волині, що входила до складу царської імперії). Виявлено, що всі ці передумови сприяли заснуванню та становленню низки православних, католицьких, єврейських та протестантських навчальних закладів, навчання у яких мало релігійний зміст і формувало сакральний тип мислення і відповідну поведінку. 3. У ході дисертаційного дослідження було виявлено, що основними організаційними умовами становлення та розвитку релігійної освіти на Волині у ХІХ – на початку ХХ ст. були: а) матеріально-технічна база навчальних закладів; б) правова база; в) контроль і управління навчально-виховним процесом. До педагогічних умов становлення та розвитку релігійної освіти належали: а) науково-методичне забезпечення; б) соціальний та освітній статус студентів у релігійно-освітніх закладах Волинської губернії у ХІХ – на початку ХХ ст.; в) професійний викладацький склад. Досліджено, що учні початкових та середніх (православних, католицьких, єврейських та протестантських) навчальних закладів, незалежно від їх конфесійної приналежності, здобували релігійну освіту та формували сакральний тип мислення в різних типах навчальних закладів за рахунок вивчення предметів релігійного змісту та загальноосвітніх дисциплін, які мали елементи релігійного спрямування. У дисертаційній роботі узагальнено види навчально-виховного процесу. Так, у православних парафіяльних училищах та єврейських початкових школах на початку ХІХ ст. використовувався догматичний вид навчання, а в середині ХІХ ст. більшість учителів перейшли до пояснювального виду; у цей час у католицьких та протестантських навчальних закладах домінував пояснювальний вид навчання. Виділено основні форми організації навчання: переважно індивідуальну та індивідуально-групову в православних та єврейських школах, класно-урочну систему в католицьких, а згодом – у православних, єврейських та протестантських навчальних закладах. Для успішного забезпечення процесу навчання педагоги використовували навчально-пізнавальні методи: словесні (пояснення, розповідь, катехізисна бесіда, робота з підручником, піснеспіви, проповіді), наочні (ілюстрація, самостійне спостереження), практичні (вправи) та виховної діяльності: методи формування суспільної свідомості (роз’яснення, пояснення, проповідь, лекція) та суспільної думки (прикладу, вимог, доручення, покарання, сповіді, причастя). Основними засобами навчальної діяльності у школах національних меншин були підручники рідною мовою, які у 1887 р. були замінені на посібники російських авторів, слово вчителя та священика. 4. У процесі дослідження виділено етапи становлення та розвитку православної, католицької, єврейської та німецької релігійної освіти на Волині у ХІХ – на початку ХХ ст. Перший етап – становлення католицької освіти, російського православного, єврейського та протестантського шкільництва (поч. ХІХ ст. – 30-ті рр. ХІХ ст.). Доведено, що перший етап характеризувався тенденцією до збільшення кількості навчальних закладів різних релігійних конфесій (російських православних, католицьких, єврейських, протестантських). Другий етап – становлення шкіл російського православ’я на тлі падіння католицької освіти, розвиток німецького та єврейського шкільництва (1830-ті – 1887 рр.). Характерною рисою другого етапу було посилення впливу російського православ’я та політики царської Росії на становлення та розвиток релігійної освіти та повна ліквідація польського шкільництва. У цей період очевидною була динаміка до зростання як кількості початкових православних навчальних закладів, так і числа учнів у них. На цьому етапі німецька освітня справа перейшла від домашньої освіти до заснування початкових шкіл. Третій етап – розвиток російської православної релігійної освіти та занепад конфесійної освіти національних меншин (1887 р. – поч. ХХ ст.). Третій етап характеризувався цілковитою русифікацією навчально-виховного процесу в усіх без винятку початкових навчальних закладах шляхом уведення до навчальних планів обов’язкового вивчення російської мови, використання підручників російських авторів. Учителі (німецької, єврейської, чеської меншин), які бажали продовжувати викладацьку практику, складали обов’язковий іспит на володіння російською мовою. 5. За результатами історико-педагогічного дослідження розроблено методичні рекомендації щодо практичного використання досвіду релігійної освіти на Волині у ХІХ – на початку ХХ ст., видів, форм, методів організації навчально-виховного процесу зазначеного періоду. Підготовлено та апробовано відповідний спецкурс, опубліковано навчально-методичний посібник. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні курсу з історії педагогіки для студентів вищих навчальних закладів, при розробці відповідних спецкурсів для студентів, учителів та слухачів курсів з дисциплін духовно-морального спрямування. Проведене дослідження не претендує на вичерпність розв’язання цієї багатоаспектної проблеми. Перспективними напрямами подальшого дослідження вважаємо: порівняльно-зіставний аналіз становлення та розвитку релігійної освіти в Україні та за кордоном, системний аналіз становлення та розвитку релігійної освіти в Україні на різних історичних етапах, вивчення психолого-педагогічних засад задоволення прав національних меншин на здобуття якісної релігійної освіти. |
