Анотація до роботи:

Панич Н.Ю. Становлення та розвиток інституту прокуратури в Галичині у складі Австрії і Австро-Угорщини (1849 – 1918 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2009.

У дисертації на підставі аналізу правових актів, архівних матеріалів та наукової літератури досліджено становлення інституту прокуратури в Галичині. Проаналізовано порядок формування загальних (державних) та спеціалізованих (фінансових) прокуратур, визначено структуру і компетенцію державних прокуратур, Вищих державних прокуратур, а також Галицької фінансової прокуратури та її експозитур (відділів). З’ясовано місце та роль органів прокуратури в Галичині у державно-політичній системі Австрії та Австро-Угорщини. Виявлено переваги та недоліки, а також особливості функціонування інституту прокуратури, зумовлені специфікою Галичини. За наслідками дослідження сформульовано пропозиції щодо використання досвіду інституту прокуратури в Галичині у реформуванні прокуратури сучасної України.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у аналізі становлення та розвитку інституту прокуратури в Галичині у складі Австрії та Австро-Угорщини, оцінці його місця та ролі у державно-політичній системі Австрії та Австро-Угорщини протягом 1849 – 1918 рр. За наслідками проведення такого дисертаційного дослідження зроблено висновки:

1. Входження Галичини до складу Австрії у 1772 р. та її перебування у складі австрійської та австро-угорської монархій до 1918 р. створило передумови для запровадження і діяльності на її території органів державної влади та крайового самоврядування за зразком австрійської, значно ефективнішої ніж польська, системи управління. Проведення австрійським урядом наприкінці першої - початку другої половини XIX ст. реформ у кримінальному праві та процесі, а також необхідність більш ефективного функціонування системи судових та інших правоохоронних органів імперії зумовили запровадження інституту прокуратури у Галичині.

2. Дослідження історії становлення інституту прокуратури у Галичині дає підстави стверджувати, що, попри запровадження посад державних прокурорів при судах у 1849 р., система загальних (державних) прокуратур в Галичині вперше набула цілісного характеру лише після прийняття міністерством юстиції Австрії постанови від 29 червня 1855 року. В подальшому, зокрема, на початку XX ст., система загальних прокуратур в Галичині була суттєво розширена шляхом утворення нових державних прокуратур. Доволі динамічно відбувався також розвиток спеціалізованих (фінансових) прокуратур в Галичині шляхом утворення у 1851 р. Галицької фінансової прокуратури, а також підпорядкованих їй експозитур (відділів). Такою експозитурою, зокрема, була експозитура Галицької фінансової прокуратури у м. Кракові (до 31 грудня 1867 року вона діяла як самостійна Краківська фінансова прокуратура). Також у підпорядкуванні Галицької фінансової прокуратури перебувала Чернівецька фінансова експозитура (з 13 жовтня 1861 року до 31 грудня 1867 року вона діяла як відділ Галицької фінансової прокуратури у м. Чернівці), однак вже наприкінці 1867 р. її було реформовано у самостійну Чернівецьку фінансову прокуратуру.

3. Аналіз правового статусу і функціонування органів прокуратури у Галичині засвідчує, що діяльність органів прокуратури у Галичині в цілому була добре організованою і здійснювалася на доволі кваліфікованому рівні. Значний обсяг повноважень органів прокуратури, високі вимоги щодо особистих та професійних якостей прокурорських службовців загалом сприяли ефективній діяльності органів прокуратури. Водночас окремі фактори, зокрема, низький рівень підготовки окремих службовців, менша кількість прокурорських службовців у порівнянні з службовцями судів у Галичині, тривалі затягування у розслідуванні органами прокуратури окремих справ, неодноразові затримки з поверненням документів їх власниками, зволікання із дачею відповідей на звернення та запити з боку органів прокуратури здійснювали негативний вплив на якість виконуваних прокуратурою функцій.

4. Діяльність органів прокуратури у Галичині характеризувалась також рядом особливостей, зумовлених специфікою Галичини, де така їх діяльність носила ще й антиукраїнський характер. Це проявлялось перш за все у тому, що органи прокуратури проводили цілеспрямовану політику перешкоджання друку українських засобів масової інформації та літератури, в яких містилися небезпечні для імперського режиму матеріали. Прокуратура спільно з органами поліції порушувала кримінальні справи щодо українських громадсько-політичних діячів та організацій, намагаючись не допустити поширення ними своїх поглядів і переконань серед населення Галичини, якщо такі містили в собі критику тогочасного державного і суспільного ладу Австрії та Австро-Угорщини.

Політика онімечування та ополячення в Галичині знаходила свій яскравий прояв також і в дискримінації українців при зайнятті ними посад у органах прокуратури у Галичині. Усвідомлюючи важливість прокуратури як інструменту боротьби проти інакомислячих, чиновники активно перешкоджали прийняттю на посади в ці органи українців, внаслідок чого їх кількість у порівнянні з прокурорськими службовцями австрійського і польського походження була найнижчою.

5. Після запровадження в Австрії, в тому числі і в Галичині, інституту прокуратури виникла потреба у правовому забезпеченні його діяльності. З цією метою в подальшому було прийнято цілу низку нормативно-правових актів, які детально врегульовували структуру й компетенцію органів прокуратури. Окремі такі акти не втратила своєї чинності і після розпаду австро-угорської імперії. Так, значна частина норм цивільного кодексу Австрії 1812 р., якими у своїй діяльності після внесення доповнень до даного кодексу у другій половині XIX ст. керувалися і органи прокуратури у Галичині, була вдосконалена та реципійована у законодавстві Сербії, Словенії та Румунії. До 1932 р. на території Галичини з відповідними доповненнями діяв кримінальний кодекс Австрії 1852 р. У Республіці Австрія після внесення низки змін та доповнень, продовжують діяти цивільний кодекс 1812 р. та кримінально-процесуальний кодекс 1873 р., а завдання, встановлені службовою інструкцією 1898 р. для фінансових прокуратур, залишаються частково незмінними для фінансових прокуратур Австрії і до сьогодні.

6. Дослідження утворення і діяльності органів прокуратури в Галичині у складі Австрії та Австро-Угорщини у 1849 – 1918 рр. дозволяє стверджувати про наявність певного позитивного досвіду, внаслідок чого можна сформулювати ряд пропозицій щодо вдосконалення інституту прокуратури незалежної України.

Актуальним на сьогоднішній день є врахування місця органів прокуратури в Галичині як державного органу у системі інших органів Австрії та Австро-Угорщини. При реформуванні прокуратури сучасної української держави слід, зокрема, використати досвід утворення загальних прокуратур при судах в Галичині та підпорядкувати прокуратуру органам юстиції. Актуальність такого досвіду підтверджується його застосуванням у західноєвропейських державах, зокрема, в Республіці Австрії, Федеративній Республіці Німеччині та Швейцарії. Таке бачення майбутнього реформування органів прокуратури України висловлюють і представники Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії), оскільки воно відповідає становленню і розвитку цього інституту в демократичних і правових державах.

Доцільним у контексті реформування української прокуратури буде також врахування досвіду становлення і функціонування Галицької фінансової прокуратури та її експозитур (відділів). Така доцільність посилюється у зв’язку прийняттям указу Президента України від 08 квітня 2008 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів». Згідно даного указу податкова міліція має бути відокремлена від Державної податкової служби України і реорганізована у самостійний орган кримінальної юстиції в системі Міністерства фінансів України - фінансову поліцію. При утворенні системи органів фінансової поліції корисним, зокрема, буде досвід формування структури фінансових прокуратур в Галичині, їх підпорядкування (зокрема, шляхом підпорядкування органів фінансової поліції головним фінансовим управлінням), окремих повноважень фінансових прокуратур (наприклад, надання органам фінансової поліції прав на судове представництво фінансових інтересів держави, підготовку та юридичну перевірку документів органів влади та самоврядування, у яких вирішуються питання про такі інтереси тощо).

Заслуговує на увагу також демократизм окремих аспектів формування кадрового потенціалу органів прокуратури в Галичині. Публічність оголошень про прийом на посади, необхідність здачі кандидатами на посади прокурорських службовців ряду іспитів та їх вміння використовувати теоретичні знання на практиці, а також володіння мовами сприяли відбору на посади кращих кандидатів. До складу екзаменаційних комісій входили прокурори, судді, вищі службовці фінансових установ та провідні викладачі юридичних факультетів університетів у Галичині, внаслідок чого можливість прийняття на посади некваліфікованих кандидатів зменшувалася.

Переважне право прийняття на роботу в органи прокуратури у Галичині мали ті кандидати, які пройшли тривалу практику, володіли декількома мовами або отримали науковий ступінь доктора права. Аналіз архівних матеріалів свідчить - працівників з такими ступенями у Вищих державних прокуратурах та Галицькій фінансовій прокуратурі було більше половини. Використання даного досвіду дозволило б суттєво збільшити ефективність діяльності прокуратури незалежної України.

Корисним у контексті реформування інституту прокуратури України може стати також досвід матеріального забезпечення діяльності органів прокуратури в Галичині. Рівень заробітної плати прокурорських службовців був доволі високим та сприяв престижності прокурорської роботи, а також зменшенню корумпованості прокурорського складу. Врахування цього досвіду також є важливим у процесі реформування прокуратури сучасної України.

Публікації автора:

Список налічує 13 публікацій, основними з яких є такі:

1. Панич Н. Ю. Анексія Галичини Австрією та поширення австрійського права на її території / Н. Ю. Панич // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2006. – Вип. 43. – C. 73 – 77.

2. Панич Н. Ю. Правове регулювання організації та діяльності органів прокуратури в Галичині (1849 – 1918 рр.) / Н. Ю. Панич // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2007. – Вип. 2. – С. 44 – 53.

3. Панич Н. Ю. Передумови створення Вищої державної прокуратури та її діяльність у Галичині (1855 – 1918 рр.) / Н. Ю. Панич // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2007. – Вип. 3. – С. 124 – 132.

4. Панич Н. Ю. Участь органів прокуратури у судових процесах проти свободи преси в Галичині (1849 – 1918 рр.) / Н. Ю. Панич // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2007. – Вип. 45. – С. 69 – 76.

5. Панич Н. Ю. Створення та правовий статус Галицької фінансової прокуратури (1852 – 1918 рр.) / Н. Ю. Панич // Університетські наукові записки. – 2007. – Вип. 4. – С. 43 – 48.

6. Панич Н. Ю. Участь у справах приватного обвинувачення органів прокуратури в Галичині (1849 – 1918 рр.) / Н. Ю. Панич // Університетські наукові записки. – 2008. – Вип. 3. – С. 26 – 30.

7. Панич Н. Ю. Цивільний кодекс Австрії 1812 року та його застосування на території Галичини / Н. Ю. Панич // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2008. – Вип. 47. – С. 50 – 55.

8. Панич Н. Ю. Співпраця органів прокуратури з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування в Галичині у складі Австрії та Австро-Угорщини (1849 – 1918 рр.) / Н. Ю. Панич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : XIV регіон. наук. – практ. конф., 6 лют. 2008 р. : тези доп. – Львів, 2008. – С. 69 – 71.