Анотація до роботи:

Довженко В.А. Становлення та функціонування фермерських господарств на радіоактивно забруднених територіях. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Державний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, Житомир, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, методичних та практичних питань функціонування фермерських господарств на радіоактивно забруднених територіях. На основі вивчення і узагальнення вітчизняного досвіду визначено сутність, функції, переваги фермерського господарства, уточнено і доповнено їх класифікацію, ідентифіковано чинники та проблеми формування. Окрему увагу приділено визначенню впливу аграрних перетворень на становлення потужного фермерського укладу.

Проведено аналіз сучасного стану розвитку фермерських господарств радіоактивно забрудненого регіону Житомирської області. Виявлено для наступної локалізації і нейтралізації основні чинники, які стримують ефективне функціонування фермерства в складних екологічних умовах.

Визначено напрями та перспективи розвитку фермерського укладу в умовах посиленого екологічного навантаження. Обґрунтовано необхідність застосування економіко-математичного моделювання з урахуванням екологічного чинника для визначення виробничого напряму та диверсифікації фермерського господарства радіоактивно забрудненої території. Обґрунтовано основні напрями ринкової адаптації та інформаційно-консультаційного забезпечення фермерських господарств.

1. Фермерське господарство – це особлива форма підприємницької діяльності у сфері виробництва товарної сільськогосподарської продукції на власній чи орендованій землі з метою отримання прибутку. Становлення та розвиток фермерського укладу є закономірним проявом аграрної реформи, що характеризує перехід вітчизняної економіки до ринкових відносин. Доцільність створення фермерського господарства обумовлена його перевагами, зокрема, незалежністю фермера в прийнятті управлінських рішень; поєднанням в його особі власника, менеджера, виконавця; відносно невеликою капіталомісткістю; кращими можливостями передачі досвіду. При цьому фермерське господарство крім економічної місії виконує соціальну, естетичну, морально-виховну та екологічну функції, що мають незаперечне значення у відродженні сільських територій та збереженні навколишнього природного середовища.

2. Формування фермерського укладу відбувається за наявності реальних передумов: відповідної спрямованості державної політики, виникнення інституту приватної власності, створення законодавчого поля, активізації підприємницької діяльності, наявності приватновласницького інтересу у селян. Основними стримуючими чинниками процесу формування потужного фермерського укладу є загальні проблеми становлення і функціонування фермерських господарств, основними серед яких виділено: відсутність належної системи забезпечення виробничими ресурсами, формування оптимальних розмірів і вибір перспективних напрямів спеціалізації, недостатній рівень ринкової орієнтації, незадовільне інформаційно-консультаційне та наукове забезпечення. Разом з тим функціонування фермерських господарств регіону дослідження пов’язано із впливом специфічних чинників, таких як забрудненість продукції радіонуклідами, додаткові витрати на виробництво продукції, ризиковані умови праці.

3. Незважаючи на складні екологічні умови, розвитку фермерських господарств радіоактивно забруднених територій притаманні тенденції стійкого зростання їх кількості, середніх розмірів землекористування, збільшення обсягів виробництва продукції. Однак, при виборі виробничого напряму фермери не завжди враховують екологічний чинник, зокрема, не здійснюють радіологічний контроль виробленої продукції, не застосовують екотехнології, не прогнозують рівень накопичення радіонуклідів продукцією, що збільшує ризик отримання продукції, яка не відповідає стандартам якості і знижує їх конкурентоспроможність на ринку.

4. Виважений вибір спеціалізації фермерського господарства є однією з важливих умов виробництва рентабельної, високоякісної продукції. Дослідженням встановлено, що для досягнення конкурентних переваг в процесі планування перспективної структури виробництва фермерського господарства повинна забезпечуватись умова – мінімальний рівень накопичення радіонуклідів кінцевою продукцією. З цією метою запропоновано адаптувати оптимізаційну економіко-математичну модель визначення спеціалізації сільськогосподарського підприємства до умов радіоактивного забруднення, що базується на введенні в економіко-математичну модель обмежень щодо граничних рівнів накопичення радіонуклідів сільськогосподарською продукцією та використанні в якості цільової функції мінімальної кількості накопичених сільськогосподарською продукцією радіонуклідів.

5. Особливе значення для підвищення ефективності діяльності фермерських господарств радіоактивно забрудненого регіону належить диверсифікації. Прийняття рішення про диверсифікацію фермерського господарства повинно базуватись на комплексному врахуванні ринкової кон’юнктури та екологічних умов. Кон’юнктурні коливання ринку та локальний характер забруднення території радіонуклідами вимагають індивідуального підходу кожного фермера до вибору і поєднання основних галузей та розвитку допоміжних. При цьому увагу слід концентрувати на фінансуванні виробництва екологічно чистої продукції, переробці та реалізації продукції, наданні послуг, розширенні та диференціації каналів збуту продукції залежно від рівня забрудненості.

6. Фермерські господарства досягають конкурентної переваги, об’єднуючи свої зусилля, що дозволяє їм брати активну участь у процесах становлення аграрного ринку та його інфраструктури. Створення обслуговуючих кооперативів забезпечить фермерам отримання найвищої вигоди від участі в ринковій діяльності, можливість зосередити увагу на ефективнішому використанні виробничого потенціалу. Завдяки участі у кооперації фермери можуть здійснювати контроль якості і сертифікацію виробленої продукції, спільно реалізовувати умовно чисту продукцію, залучати технологічні інновації екологічного спрямування тощо.

7. Дослідженням встановлено, що самодостатній розвиток фермерського сектора радіоактивно забруднених територій неможливий без формування системи надійного та якісного інформаційно-консультаційного забезпечення. Вирішити дану проблему пропонується шляхом становлення спеціалізованої дорадчої служби з виокремленням в її складі інформаційно-консультаційного центру з надання послуг фермерським господарствам радіоактивно забруднених територій, що дозволить максимально наблизитись до місця здійснення виробничого процесу і врахувати особливості кожного товаровиробника.

8. В результаті дослідження встановлено, що фермерство в зоні радіоактивного забруднення – порівняно новий сільський уклад, який має перспективи подальшого розвитку. Аналітичні розрахунки у поєднанні з експертними оцінками дали змогу визначити стабілізацію процесу розвитку фермерських господарств та поступове покращання якісних параметрів їх діяльності у наступні роки. Згідно прогнозу, кількість фермерських господарств на території радіоактивного забруднення до 2007 р. збільшиться на 9,8 %; середній розмір землекористування – на 1,2 %; обсяги виробництва продукції зростуть в середньому на 10–15 %.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Довженко В.А. Проблеми та перспективи розвитку селянських (фермерських) господарств радіоактивно забрудненої зони // Вісник ДАУ. – 2002. – №1. – С. 8-12.

2. Довженко В.А. Місце і роль фермерства у відродженні сільського господарства на радіоактивно забруднених територіях // Вісник ДАУ. – 2003. – №2. – С. 160-167.

3. Довженко В.А. Диверсифікація виробництва як фактор зниження ризику фермерських господарств // Таврійський науковий вісник, 2004. – Вип. 32. – C. 297-301.

4. Довженко В.А. Про розвиток фермерської обслуговуючої кооперації // Вісник ХНАУ. – 2004. – №3. – С. 78-82.

5. Довженко В.А. Формування землезабезпеченості фермерських господарств радіоактивно забрудненої зони // Вісник ДАУ. – 2004. – №1. – С. 134-137.

6. Довженко В.А. Визначення спеціалізації фермерського господарства в умовах посиленого радіологічного навантаження // Агроінком. – 2004. – № 9–10. – С. 73-77.

7. Довженко В.А. Ефективність діяльності фермерських господарств зони радіоактивного забруднення // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – 2004. – №11(2). – С. 335-345.

В інших виданнях:

1. Довженко В.А. Проблемы становления фермерства в Житомирской области // Региональные аспекты аграрных преобразований: политика, реструктуризация, рыночная адаптация / Под ред. П.Тиллака и В.Зиновчука. – Studies on the Agricultural and Food sector in Central and Eastern Europe. Vol.17. – Halle: IAMO, 2003.. – С. 117-130.

2. Довженко В.А. Проблеми розвитку фермерства в складних екологічних умовах // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції студентів, магістрів та аспірантів “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції”. – Т. 1. – К: ІАЕ УААН, 2003. – С. 216-218.

3. Довженко В.А. Особливості розвитку фермерства в радіаційно забруднених регіонах // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК: Матеріали всеукраїнської конференції молодих учених економістів-аграрників. Ч. 2. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – С. 28-32.

4. Довженко В.А. Проблема виробництва екологічно чистої продукції в фермерських господарствах радіоактивно забрудненого регіону // Матеріали третьої міжнародної науково-практичної конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції”. – Суми: ВАТ “СОД”, видавництво “Козацький вал”, 2003. – С. 129-130.