Анотація до роботи:

Данилич В.С. Становлення національної мови Іспанії (за пам’ятками писемності ХІІ – першої чверті ХVІІ ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 – романські мови. – Київський національний лінгвістичний університет. – Київ, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню мови писемних пам’яток Іспанії ХІІ – першої чверті ХVІІ ст., органічно пов’язаної з тенденціями культурного континуума епохи створення самобутньої національної літератури та національної мови. Ранній етап літературних пам’яток іспано-кастильської мови найчастіше залучався до вивчення не з погляду наукового підходу до аналізу відношень між мовою, мовленням і мисленням людини, а з позицій літературних асоціацій, взаємодії і взаємовпливу культур історичної Західної Романії, піднесених за важливими життєвими законами на вищий ступінь розвитку. У роботі проаналізовано соціально-історичні передумови становлення народних мов на території Західної Романії, розглянуто специфіку поетики і літературної творчості кастильського періоду формування національної мови Іспанії, своєрідність історико-соціальних умов “іспанізації” запозичених сюжетів, тем і мотивів, розвитку національного змісту літературної спадщини. Це надало можливість висвітлити не лише основні компоненти системи світоглядних і естетичних цінностей носіїв іспанської мови, які в результаті еволюції іспанського суспільства та його мови отримали відображення й на рівні мовної системи, тобто у власне мовному значенні слів, але й виявити лінгвокультурологічну цінність мовних репрезентацій (слів, словосполучень, звуків, звукових комплексів у слові) у динаміці становлення мовної системи.

Проаналізовано мовні концепти: tierra, castillo, fortaleza, fuerza, сasa, ganancia, ganar, trabajar, afn, codicia, avidez, ansia, hombre, natura та інші найменування атрибутів життя і природи, що фіксують і багатство пізнавального змісту, і логіку мислення людини. Доведено, що у фонетичній системі мови, що набуває ознак національної, закладені реальні можливості варіювання форми слова, стосовно якого може використовуватися критерій фонетико-графічного декорування тексту в сполученні з іншими критеріями нормативності, насамперед, із критерієм відповідності лексичній системі мови.

Кастильський період мовної історії іберо-романського ареалу – це великий хронологічний відрізок майже у шість століть (XII ст. – перша чверть XVIІ ст.), далеко не однорідний у своїх окремих фазах, але який має одну суттєву особливість: він складає період, упродовж якого здійснюється становлення, формування і розвиток національної мови Іспанії. Хоча корені цієї мови сягають стародавньої пори і основа її структури локалізується в перехідному періоді народної романської мови (VI–IX-X ст.ст.), стовбур її розвивається саме в
XII-XVI століттях, щоб набути певної форми в наступні за кастильським періодом епохи – XVII ст. і до сьогоднішнього дня. Історичний взаємозв’язок мови і літератури виражає закономірності розвитку самобутньої духовної культури народу, живлющі сили якої – історія, звички, бажання, мета, віра, почуття, пісні, казки тощо – сприяють динаміці історико-літературного процесу, динаміці удосконалювання мовних форм думки, мовних процесів у мовленнєвій діяльності.

Досліджуваний матеріал писемних пам’яток Іспанії ХІІ – першої чверті
ХVІІ ст.ст. виокремлюється важливими соціокультурними й мовними чинниками, які забезпечили процес становлення національної мови Іспанії: 1) розвиток поетики народною мовою, якій, крім основної комунікативної функції, в мовленнєвій діяльності носіїв мови притаманна була також естетична функція;
2) становлення народної (вульгарної) прози, що сприяло збільшенню престижу самої народної мови і розвитку літературної творчості цією мовою; 3) рух “захисту і прославляння” народних мов.

Процес розвитку наукових знань про мову в Середні віки та в епоху Відродження відбиває специфіку фактів мовної синхронії, причому не відриваючи мову від її соціально-культурної основи. У науковій картині світу ця специфіка виявляється як у відстоюванні прав народної мови, так і в прагненні удосконалювати латину. В утворених у ХІІ-ХІІІ ст.ст. численних навчальних центрах університетського типу зі студентським складом із різних європейських країн незабаром було усвідомлено, як істотно різниться середньовічна латина як засіб живого спілкування в культурному світі Європи від норм класичної латинської мови – в усіх царинах: вимові, слововжитку, в граматиці. Ці зміни в суспільно-мовній практиці відбилися і на теорії мови. У мовній теорії простежується тенденція до створення на основі латини універсальної філософської мови, структурованої таким чином, щоб елементи мови та їх комбінації найбільш адекватно відбивали механізм логічного моделювання. Логістичний напрямок в теорії мови був сприйнятий вченими як інструмент для розв’язання численних філософських проблем, в тому числі проблеми універсалій. В історії лінгвістичних теорій Пізнього Середньовіччя граматичні концепції західноєвропейських учених демонструють по суті нові можливості граматичного і логічного аналізу з метою найбільш повного і глибокого пояснення природи мови у напрямку створення загальної теорії граматики за алгоритмом коректних – на той час – логіко-граматичних співвідношень.

Створення національної літературної мови, до якої прагнули письменники, учені, філософи європейського Середньовіччя, співвідноситься з використанням народної мови, яка активно функціонує в соціальному середовищі її носіїв. Виходячи зі специфіки реально існуючих зв’язків і взаємозалежності мови і суспільства, зі специфіки поступового розширення сфери реалізації народних мов, вчені і мислителі Західної Європи дійшли до усвідомленої і цілеспрямованої практичної діяльності на захист народних мов. В Іберо-Романії в цю епоху традиція захисту народних мов набуває стійкого характеру, що підтверджується підготовкою перших граматик народних мов: кастильської, португальської, спробою літературного опрацювання мови, її удосконалення та встановлення норм літературної іспано-кастильської мови, а також різноманітною поетичною творчістю і художньою прозою.

Аналіз мовної ситуації епохи створення перших літературних пам’яток середньовічної Іспанії переконливо свідчить про те, що мова як культурно-історичне явище, на якому б етапі свого розвитку вона не перебувала, до якої б епохи не належала, цілком забезпечує потреби носіїв мови, віддзеркалюючи і закріплюючи у своїх формах динаміку багатогранного життя, звичаїв, почуттів, настроїв, вірувань і віри – усього, що належить до матеріальної і духовної сфери буття народу. Написана невідомим автором іспано-кастильською мовою “Пісня про мого Сіда” (1140) – народна епопея, перший засвідчений твір художньої літератури, що відбив роль Кастилії в іспанському суспільстві, яке стояло перед лицем випробування долею. У межах мови усний за своєю природою жанр “Пісні про мого Сіда” являв собою для раннього періоду розвитку літературної іспанської мови ту контактну зону, де найсильніше виявлялася взаємодія усно-розмовної бази народної мови і мови фольклору, народної поезії, ранніх літературних традицій, створюваних у складному лінгвістичному контексті двомовності – тривалого періоду синхронного співіснування і взаємодії двох самостійних мовних систем, двох різних форм мовної і культурної традиції – латинської і романської, що розрізняються спектром функцій.

Спираючись на проведені дослідження мовного матеріалу і художнього змісту писемних пам’яток літератури Іспанії XII – першої чверті XVIІ ст.ст., установлено закономірності появи лексем найширшого діапазону функціонування: castillo, fortaleza, fuerza, сasa, tierra, ganancia, ganar, trabajar, afn, codicia, avidez, ansia, natura, yentes (gentes), hombre (omne), varones, vasallos (vassallos), cavalleros, peones (pedones), conpaa (compaa), mesnada, almofalla, poderes, fonssado, escuela, ueste, які сама життєва ситуація висуває на рівень ключових мовних концептів епохи. Історична неперервність плану змісту проаналізованих лексем має свою об’єктивність у картині світу, а це – “запропоновані” правилами функціонування іспано-кастильської мови так звані недискретні факти: полісемія, синонімія, синкретичні і дублетні форми мовних одиниць, що забезпечують народження і збереження в мовній системі логічного, аналогічного й алогічного, регулярного і часткового, рідкісного і частого.

Основні результати дослідження фонетичної системи іспано-кастильського мовлення Середньовіччя свідчать про природний іспано-романський білінгвізм, ускладнений диглосією кастильської мови. На мовленнєвому рівні виявлено типові прикмети й ознаки фонетичного розвитку слова: асиміляція і дисиміляція звуків, вокалізація приголосних, метатеза, епентеза, оглушення/одзвінчення приголосних, спрощення груп приголосних, змішання голосних, зміна відносно близьких за артикуляторно-акустичними якостями приголосних тощо. Саме ці фонетичні процеси мають свою динаміку і представляють моменти еволюції форми слова, що регулюються точними фонетичними законами і фонологічними закономірностями живого розмовного мовлення. Фіксація варіантних форм
із розрізненням фонем в однаковій позиції в слові в пам’ятках писемності початкового періоду становлення національної мови Іспанії розкриває ті
вимовні особливості носіїв мови, що дозволяють, по-перше, визначити
тенденції фонетичних змін у відповідності до норми, що складається, по-друге, виявити специфіку фонологічних засобів, необхідних для розпізнання фонемного обрису слова.

Подальші наукові розвідки з даної проблематики можуть бути спрямовані на аналіз розвитку літературної мови Іспанії пізніших часів, починаючи з другої чверті XVII ст., коли іспанська мова утверджується в усіх царинах
суспільно-політичного, культурно-освітнього життя народів Іберійського півострова та Латинської Америки. Перспективним видається проведення системного аналізу іспаномовної картини світу в синхронії та діахронії й опис сфери концептів національної мови Іспанії з позицій концепції
мовного динамізму.

Публікації автора:

1. Данилич В.С. Феномен человека в системе языка и картине мира
(по памятникам эпохи становления национального языка и национальной литературы Испании): Монография. – К.: Изд. центр КГЛУ, 2000. – 246 с.

2. Данилич В.С. Лінгвістичний аспект осягнення світу речей (за пам’ятками мови і літератури середньовічної Іспанії) // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Серія “Філологія”. – К.: КДЛУ, 1997. – Вип. 5. – С. 70-77.

3. Данилич В.С. До питання про стан артикуляційної бази народної мови
(за пам’ятками літератури Іспанії періоду становлення національної
мови) // Наукові записки. Серія: Мовознавство. – Тернопіль: Тернопільський держ. пед. ун-т ім. Володимира Гнатюка. – 2000. – №1. – С. 36-41.

4. Данилич В.С. Значення слова la ganancia в епоху перших іспанських літературних пам’яток // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. – К.: КДЛУ, 2000. – Т. 3. – №2. – С. 61-65.

5. Данилич В.С. Истоки языковой и содержательной самобытности литературных памятников средневековой Испании // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. Філологія. Педагогіка. – К.: КДЛУ, 2000. – Вип. 2. – С. 126-131.

6. Данилич В.С. Мовна реальність у добу створення перших літературних пам’яток Іспанії // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. –
К.: КДЛУ, 2000. – Вип. 3. – С. 57-64.

7. Данилич В.С. Мовні традиції в історії формування іспанської національної мови (на прикладі функціонування гемінатів у текстах літературних пам’яток) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. Київськ. національний ун-т
ім. Т.Шевченка. – К.: Логос, 2000. – С. 113-118.

8. Данилич В.С. Соціальне уявлення про труд в історичному аспекті
(за літературною пам’яткою Іспанії “Пісня про мого Сіда”) // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. – К.: КДЛУ, 2000. – Вип. 4. – С. 15-20.

9. Данилич В.С. Специфіка змісту варіювання мовних форм (на прикладі варіантів pedones – peones, piedes – pie(s) у пам’ятках літератури середньовічної Іспанії) // Наукові записки. Філологічні науки. Національний університет
“Києво-Могилянська Академія”. – К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 2000. –
Т. 18. – С. 89-94.

10. Данилич В.С. Христианская этика в языке эпоса средневековой
Испании // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. Філологія, педагогіка і психологія в антропоцентричних парадигмах. – К.: КДЛУ, 2000. – Вип. 3. –
С. 535-539.

11. Данилич В.С. Атрибути природи в поетиці романського
середньовіччя // Проблеми семантики слова, речення та тексту:
Зб. наук. ст. – К.: КДЛУ, 2001. – Вип. 6. – С. 67-70.

12. Данилич В.С. Джерела творення найменування служилої знаті у середньоіспанській мові // Проблеми семантики слова, речення та тексту:
Зб. наук. пр. – К.: КДЛУ, 2001. – Вип. 5. – С. 57-59.

13. Данилич В.С. Захист народних мов у контексті науки про мову
(до 200-річчя романського мовознавства) // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Педагогіка. Філологія. – К.: Логос, 2001. – Т. ХХV. – С. 208-218.

14. Данилич В.С. Кастильська фонетична система і мовна практика носіїв середньоіспанської мови // Вісник Житомирського педагогічного університету. – Житомир, 2001. – Вип. 8. – С. 185-189.

15. Данилич В.С. Недескриптивні слова в комунікативно-мовленнєвій діяльності поета Середньовічної Іспанії (історико-етимологічний аспект проблеми слова) // Гуманітарний вісник. – Число 5. Серія: Іноземна філологія. Проблеми сучасної зарубіжної літератури. Проблеми сучасної лінгвістики. – Черкаси: ЧІТІ, 2001. – С. 126-130.

16. Данилич В.С. Художественная объективация явлений природы в поэтике Средневековья (на примере фрагмента “Поэмы об Александре” Х.Л.Асторги) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. Linguapax-VIII. Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. Філологія. Педагогіка. Психологія. – К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. – Вип. 4. – С. 280-285.

17. Данилич В.С. Жанрова спрямованість іспанської літератури в культурологічному контексті Середньовіччя та епохи Відродження // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. – К.: КНЛУ, 2002. – Вип. 8. –
С. 84-88.

18. Данилич В.С. Мовні традиції декорування тексту в епоху становлення іспанської національної мови // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. – К.: КНУ, 2002. – Вип. 1. – С. 47-51.

19. Данилич В.С. Національна спадщина Іспанії ранніх епох: проблеми національної своєрідності // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. Філологія. Педагогіка. Психологія. – К.: КНЛУ, 2002. – Вип. 6. – С. 279-285.

20. Данилич В.С. Текст как произведение мыслящего субъекта // Нова філологія. – Запоріжжя: ЗДУ. – 2002. – №1(12). – С. 105-113.

21. Данилич В.С. Мовні концепти картини світу середньовічної Іспанії // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. –
К.: ВПЦ “Київський університет”. – 2003. – Вип. 2. – С. 73-87.

22. Данилич В.С. Содержательный аспект варьирования имени собственного в эпическом тексте // Мова. Культура. Бізнес. – К.: “Правові джерела”, 2003. – Вип. 1. – С. 150-157.

23. Данилич В.С. Рецепція народних мов в історії західноєвропейського
суспільства // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики:
Зб. наук. пр. – К.: Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2006. – Вип. 9. –
С. 389-394.

24. Данилич В.С. Теорія мови в західноєвропейській науковій парадигмі Середньовіччя // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики:
Зб. наук. пр. – К.: КНУ, 2006. – Вип. 10. – С. 76-85.

25. Данилич В.С. К проблеме национальной специфики языкового “прочтения мира”// Лінгвометодичні концепції навчання мови для спеціальних цілей. Науково-методичні матеріали 2-ї Міжнародної конференції 27-28 квітня 1995 р. – К.: Нац. ун-т ім. Т.Шевченка, 1995. – С. 97-98.

26. Данилич В.С. Роль вариантов собственного имени в смысловой интерпретации текста “Песни о моем Сиде” // Дослідження і вивчення романських мов і літератур у контексті національних культур. Центр романістики. Кафедра ЮНЕСКО / Матеріали Міжнародного наукового семінару 18-19 квітня 1996 р. – К.: КДЛУ, 1996. – С. 25-26.

27. Данилич В.С. Образ Іспанії у свідомості поета Середньовіччя // Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики / Тези Всеукраїнської наукової філологічної конференції. – Черкаси: ЧІТІ, 2001. – С. 11-13.

28. Данилич В.С. Ономасиологическая традиция механизма создания производных в испанском языке // Діахронічне, типологічне і контрастивне дослідження германських, романських і слов’янських мов (семантика й
словотвір) / Матеріали Міжнародної наукової конференції. 24-25 квітня
2001 р. – Донецьк: Донецьк. нац. ун-т, 2001. – С. 61-67.

29. Данилич В.С. Функціонально-комунікативні властивості ключових слів епохи іспанського героїчного епосу // Мовна освіта в контексті Болонських
реалій / Тези доп. наук. конф. 24-25 лютого 2005 р. – К.: Видавничий центр
КНЛУ, 2005. – С. 39-41.

30. Данилич В.С. Соціокультурний аспект диференціації понять lingua, sermo, verbum // 60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє / Тези доп. наук. конф.
22-23 лютого 2006 р. – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2006. – С. 176-177.

31. Danilich V.S. El hombre y su estado emocional en el “Diario de Navegacin” de C.Coln // Іспанська мова і культура в сучасному світі / Міжнародна
науково-практична конференція: Тези доп. – К.: КДПІІМ, 1994. – С. 17-18.

32. Danilich V.S. El hombre en el sistema de la lengua y en el cuadro
del mundo // Studies in Communicative Phonetics and Foreign Language Teaching Methodology. – K.: LENVIT, 1997. – P. 57-59.