Анотація до роботи:

Гросфельд О.В. Становлення лобізму в сучасній Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.02 – політичні інститути і процеси. – Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. – Сімферополь, 2009.

У дисертації здійснено аналіз процесу становлення лобізму в Україні. Проаналізовано сучасний стан наукової розробленості теми дисертаційного дослідження, аргументовано використання необхідної методології. Проблема інституційної ідентифікації лобізму вирішується за допомогою комунікативного підходу: зважаючи на особливості політичної комунікації як сфери міжінституційних обмінів, лобізм розглядається як система зв'язків, заснованих на узгоджених формальних і неформальних правилах комунікації з метою ухвалення (неприйняття) і/або зміни державного рішення.

Проведено теоретичний опис специфіки лобістської практики в сучасній Україні. Встановлені причини, які зумовили становлення лобізму як неформального інституту. Дані критичні оцінки сучасному стану лобізму в Україні і його сприйняттю суспільством, встановлені основні відмінності цивілізованого лобізму від корупції. Здійснено порівняльний аналіз правових підстав регулювання зарубіжної та вітчизняної лобістської діяльності. Обґрунтована необхідність правового регулювання лобізму в Україні.

Обґрунтована необхідність створення цивілізованої моделі лобізму, відповідної наступним критеріям: опосередкування процесу лобіювання лобістськими структурами; можливості конкуренції між лобістськими групами; гласності, прозорості і контролю за лобістською діяльністю; суспільній корисності лобістської діяльності. Розроблена програма організації і проведення лобістської кампанії.

У висновках узагальнені основні ідеї та положення дисертаційного дослідження, що мають наукове і практичне значення:

1. Аналіз вітчизняної і зарубіжної наукової літератури свідчить про наявність широкого спектру науково-теоретичних підходів до вивчення лобізму як політичного явища. При цьому вказується на принциповий недолік, характерний для методологічних розробок, що використовуються у вітчизняній політичній науці: прагнення розширити рамки «поняття» лобізму. Розширення складу учасників лобістської діяльності позбавляє явище властивої йому специфіки, роблячи можливим його застосування під час опису будь-якої взаємодії. У результаті під поняттям «лобізм» розуміють найрізноманітніші явища, тільки не його класичну, демократичну модель. Визначено, що специфіка лобізму якнайповніше розкривається в паралельному застосуванні інституційного і комунікативного підходів, через вивчення інститутів, що складаються в політичній системі взаємодій і транслюють різноманітні інтереси в сферу повноважень держави за допомогою формальних і неформальних правил комуникацій.

2. Дослідження зарубіжної практики лобізму дозволило встановити, що лобізм є однією з форм впливу суспільства на державу, що забезпечує їх взаємодію за функціональним напрямом. Саме через лобізм як інститут представництва інтересів як громадян, так і організованих груп, що діють у рамках формальних і неформальних відносин, відбувається вплив суспільства на державне управління. Домінування позитивних чи негативних аспектів лобізму залежить не тільки від певних методів діяльності груп інтересів, але і від характеру політичних і правових інститутів, суспільного укладу і традицій, у яких вони діють. І хоча лобістська практика формально регулюється далеко не у всіх державах, проте, вона в більшості своїх форм і проявів носить цивілізований характер.

3. Трансформація суспільно-політичних зв'язків і відносин, нові ціннісні орієнтири заклали в основу поведінки суб'єктів лобістської діяльності відповідні стереотипи політичної поведінки і стратегії просування інтересів. Приклади цивілізованого лобізму в Україні демонструють громадські організації, проте лобістська діяльність неадекватна їх потенціалу. Розширення практики тіньового лобіювання негативно відбивається на всіх сферах суспільного життя. Створюючи привілейоване положення для одних суб'єктів лобізму (крупних бізнес-структур), тіньовий лобізм виступає як соціальна несправедливість для інших (громадських асоціацій), сприяючи зростанню соціальної напруженості в суспільстві, соціального цинізму і соціальної безвідповідальності у бізнесі.

4. Поступове скорочення тіньового сектора в політиці і економіці повинне проводитися на основі здійснення комплексу радикальних політичних, економічних і правових заходів, направлених на обмеження тінізації сфер суспільного життя. Визначено, що загальною методологією процесу демократизації лобізму в Україні є обмеження інтервенції бізнес-інтересів у сфері публічної політики і держави, і посилення ролі і безпосереднього впливу громадських організацій на процес формування і реалізації державної політики за допомогою прозорих технологій лобіювання. Інституціоналізація лобізму за допомогою встановлення, закріплення і регулювання певних норм, правил, статусів і ролей дозволить трансформувати стихійну, латентну лобістську діяльність в регульовану.

5. Високому рівню інституційного розвитку громадянського суспільства відповідає цивілізована модель лобіювання, що здійснюється в рамках формальних правил і надає можливості представництва широкого спектру інтересів. Діяльність за представництвом групових інтересів в органах державної влади, що спирається на опосередковане лобіювання, відрізняється високим ступенем антикорупційної складової і різноманітністю своїх прийомів, що відкриває широкі можливості для становлення цивілізованого лобізму в Україні. Для організаційно-правового і наукового забезпечення подальшого дослідження лобізму пропонується:

здійснити розробку правового регулювання механізмів впливу суспільних інституцій на вироблення державної політики;

розвивати і впроваджувати сучасні принципи соціального партнерства, концепції соціальної відповідальності бізнесу, цивілізованного лобізму в Україні;

включити в курс підготовки магістрів спеціальності «Політологія» спецкурсу «Лобізм як політичне явище» і ввести в курс підвищення кваліфікації для державних службовців тему «Лобіювання інтересів: теорія і практика».

Публікації автора:

1. Гросфельд О.В. Формування цивілізованої моделі лобіювання в Україні / О.В. Гросфельд // Грані. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, Центр соціально-політичних досліджень, 2009. – №1. – С.136–139.

2. Гросфельд Е.В. Специфика лоббизма в системе представительства интересов общественности в политике в Украине / Е.В. Гросфельд // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Политические науки». – 2008. – Т.21 (60). – № 1. – С.145–154.

3. Гросфельд Е.В. Роль лоббизма в становлении и развитии гражданского общества в Украине / Е.В. Гросфельд // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Политические науки». – 2007. – Т.20 (59). – №2. – С.23–30.

4. Гросфельд Е.В. Феномен лоббизма: методологические аспекты исследования / Е.В. Гросфельд // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Политические науки». – 2006. – Т.19 (58). – №3. – С.41–49.

5. Гросфельд Е.В. Проблемы правового регулирования лоббизма в Украине / Е.В. Гросфельд // Культура народов Причерноморья. Философия. – 2007. – №118. – С. 96–99.

6. Гросфельд Е.В. Перспективы формирования цивилизованной модели лоббизма в Украине / Е.В. Гросфельд // Актуальные проблемы правового регулирования хозяйственной деятельности в современной Украине: Материалы межвузовской научно-практической конференции (19 декабря 2008 г.). – Симферополь: КРП „Издательство „Крымучпедгиз”, 2008. – С.122-123.

7. Гросфельд Е.В. Лоббизм как способ представительства интересов бизнеса в политике / Е.В. Гросфельд // Материалы Вторых Таврических чтений: сб. науч. статей // Культура народов Причерноморья, Симферополь, 2007. – № 106. – С. 213–215.