Любович Олександр Андронович. Становлення і розвиток підприємництва в аграрному виробництві: дисертація канд. екон. наук: 08.07.02 / Дніпропетровський держ. аграрний ун-т. - Д., 2003.
Анотація до роботи:
Любович О. А. Становлення і розвиток підприємництва в аграрному виробництві. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2003.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичних і науково-прикладних проблем підвищення ефективності функціонування аграрного підприємництва в після реформованих господарствах на селі.
Висвітлені теоретичні аспекти підприємницької діяльності і її особливості в аграрнім виробництві відносно ринку, що розвівається в Україні. На підставі вивчення існуючих підходів уточнено категорії „підприємець” і „підприємництво”, проведено класифікацію підприємництва за наявністю власності на засоби виробництва, виділені функції підприємця і фактори які обумовлюють його нові риси в сьогоднішніх умовах господарювання, установлено дію ряду факторів, які суттєво впливають на підприємництво в землеробстві, оцінено ефективність аграрного підприємництва регіону в різних формах господарювання на селі.
Одержали подальший розвиток питання визначення виробничої структури і спеціалізації при організації і розвитку приватного підприємництва в сільському господарстві регіону. Запропоновані в роботі організаційно-економічні заходи удосконалення цінової політики держави, формування цільових, заставних, мінімальних, порогових, лімітних „плаваючих”, „інтервенційних”, дотаційних та інших цін. Визначені напрями зниження диспаритету цін. Обґрунтовані пропозиції щодо кредитного забезпечення сільгосппідприємств, більш широкого проведення лізингових операцій за держаною допомогою, та формування державних субвенцій.
У дисертації теоретично узагальнені і вирішені задачі по удосконаленню ведення аграрного підприємництва і підвищення його ефективності у створених організаційно-правових структурах на селі. Результати досліджень, викладених у дисертації, дозволяють зробити наступні основні висновки і пропозиції.
В міру розвитку ринкових відносин відбуваються істотні зміни підприємницького середовища і діяльності підприємців. Цьому сприяє зменшення економічної ролі держави в плані розширення «коридору економічної свободи», проведення прогресивних податкових реформ, зростання масштабів і ролі малого бізнесу в економіці, що підтримується державою, формування «інформативно-індустріальної» моделі економічного росту з переміщенням конкуренції в області науки, техніки і технології, використання нецінового суперництва, боротьби за якість обслуговування споживачів.
Установлено, що підприємці розрізняються за ознаками: власники всіх засобів виробництва або всіх акцій; долі власності, або контрольного пакету акцій, що забезпечує положення реального господаря виробництва; довірчої власності, коли він контролює виробництво за допомогою «чужих» капіталів (орендоване майно, земля, акції і т.д.) яке йому довірили власники.
Особливості підприємництва в сільському господарстві обумовлені: нерівномірністю надходження доходів протягом року, сезонним характером виробництва, більш пагубною дією інфляції, фактором часу, що впливає на кількість і якість кінцевої продукції, породжує сезонну зайнятість і нерівномірне завантаження техніки, великий ризик, створюваний природним фактором, значні втрати від несприятливої екологічної обстановки.
Підприємці, що господарюють на кращих і середніх за родючістю ґрунтах або ближче розташованих до ринків збуту сільськогосподарської продукції, постійно одержують додатковий доход, що більший за звичайний підприємницький доход рівний середньому прибутку на вкладений капітал. Якщо земельна ділянка знаходиться в приватній власності господаря-підприємця, то цей додатковий доход привласнюється ним цілком, у випадку ж оренди – передається землевласникові.
На величину і динаміку орендної плати впливають: родючість ґрунту, урожайність поточного року, прогноз урожайності на майбутній рік, місце розташування земельної ділянки до ринку збуту тієї продукції, що на ній вирощується, ціни на сільськогосподарську продукцію що склалися і прогнозований їхній рівень, витрати виробництва, державні програми розвитку сільського господарства і надання йому допомоги, співвідношення попиту та пропозиції на землю при її купівлі-продажу, рівень і тенденції банківського відсотку за кредит.
В створених структурах аграрного підприємництва розмежовується власність і управління. Найбільша кількість сільськогосподарських підприємств у Дніпропетровській області – 49,1% організована 2-10 засновниками. Чисельність працюючих у ринкових формах господарювання склала 78 тис. чол. з них 7,9% - фахівці сільського господарства.
Неефективна діяльність нових аграрних підприємницьких структур обумовлена зношеністю основних фондів, обмеженістю матеріально-технічних ресурсів і можливостей їхнього придбання, складністю відносин із власниками землі і майна, недостатністю об'єктів ринкової інфраструктури в регіоні, монополізмом інженерно-технічного обслуговування, заготівельних організацій і переробних підприємств.
Приватне дрібне підприємництво в сільському господарстві інтенсивно нарощується. У більших господарствах населення, включаючи й особисті селянські, масштаби концентрації проявляються сильніше, ніж у дрібних, оскільки фактори виробництва (земля, худоба, кількість зайнятих) безпосередньо пов'язані з обсягами виробництва і кінцевим результатом. У господарствах землекористуванням більше 1 га рівень товарності складає 71,8%. Доходу від реалізації таке господарство одержує в 3,7 рази більше середнього по всій вибірці господарств населення. Однак сумарний ефект малого підприємництва в сільському господарстві поки не компенсує втрат крупнотоварного виробництва.
Розвиток фермерства, як і інших приватних підприємств у сільському виробництві варто розглядати не тільки з економічної точки зору, але і соціальної, психологічної. Вони створюють конкурентне середовище аграрного ринку і забезпечують духовне і культурне відродження села і у цілому держави. У регіоні фермерські господарства землекористуванням понад 100 га обробляють близько 67% усієї виділеної під фермерство землі. Збитковими є господарства що мають до 50 га землі. Сума доходів фермерських господарств за останні три роки збільшилася на 44,6%, а питома вага тих, що отримали доход - до 99%.
У перспективі розвиток приватного аграрного підприємництва буде зміцнюватись за рахунок появи одних і банкрутства інших виробничих структур, тобто природного відбору. Особисті селянські господарства на відміну від господарств населення усе більше будуть переходити від натурального на товарно-споживчий характер функціонування.
Отримані параметри селянських і фермерських господарств різних типорозмірів, за розробленою методикою оптимізації галузевої структури дозволили виявити доцільні пропорції між окремими виробничими елементами, забезпечити максимальний доход від підприємницької діяльності. Вони є орієнтиром для створення нових і розвитку діючих селянських і фермерських господарств досліджуваного регіону. Установлено, що взаємодія підприємців на селі з іншими партнерами аграрного бізнесу ґрунтується на принципах: однаковій підтримці виробництва з боку держави, відносин на комерційній, договірній і еквівалентній основі, взаємній вигідності і конкурентному розвитку. Взаємини можуть здійснюватися у виробничому середовищі, по наданню послуг (технологічних, технічних і організаційно-економічних), створенню спільних союзів і підприємств, кооперації.
Державна політика розвитку аграрного підприємництва повинна бути спрямована на його цінову підтримку, застосування інтервенції і деінтервенції на ринку сільськогосподарської продукції, сприяти формуванню системи цінового механізму. Ціна повинна виступати засобом, а не об'єктом державного регулювання підприємницької діяльності на селі.
Усунення диспаритету цін на продукцію промисловості і сільського господарства диктує нагальну потребу компенсації сільськогосподарському підприємництву втрат від стихійного ринкового ціноутворення. Для цього потрібно на державному рівні розробити ціни, що базуються на паритеті й еквівалентності з наступним щорічним уточненням.
Розвиток фінансово-кредитного забезпечення з боку держави повинен бути направлений на: надання кредитів підприємницьким структурам у сільськогосподарському виробництві по фінансовому обігу і товарній продукції під заставу землі, майна, та прав на них; забезпечення пільговими, а в деяких випадках і безвідсотковими довгостроковими і короткостроковими кредитами; виділення субсидій на цілі, що відповідають суспільним інтересам; підтримку необхідного виробництва низькорентабельних господарств через пільгове оподатковування.
Публікації автора:
Мельник Л. Ю., Макаренко П. М., Любович О. А. Аграрне підприємництво і держава: Монографія – Дніпропетровськ: Пороги, 1999. – 259 с. (автора 90 с.)
Мельник Л. Ю., Мельник Л. Л., Любович О. А. Приватні господарства в аграрнім виробництві: Монографія – Дніпропетровськ: Січ, 1999. – 169 с. (автора 60 с.)
Мельник Л. Ю., Любович О. А., Макаренко А. П. Підсобні господарства населення: реалії і перспективи // Економіка АПК – 1999. – № 8. – С. 28-35 (автора 3 с.)
Любович О. А. Земельні ресурси Дніпропетровщини: стан і перспективи використання // Економіка: проблеми теорії та практики – 2000. – вип. 36. – С. 29-36
Любович О. А. Аграрне питання і його вирішення в Україні // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету – 2001. – № 1. – С. 143-147
Любович О. А. Взаємовідносини суб’єктів аграрного підприємництва з державними регіональними органами АПК // Економіка: проблеми теорії та практики – 2000. – вип. 48. – С. 92-100
Сабадін М. Г., Любович О. А., Карпенко А. М. Аграрна політика і її пріоритети // Особливі та основні напрямки економічної стабілізації сільського господарства в перехідний період – Дніпропетровськ: ДДАУ – 1999. – С. 41-45 (автора 1,5 с.)
