Анотація до роботи:

Васильєва Л.П. Становлення і розвиток літературних мов штокавської діасистеми. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.03 – слов’янські мови. Інститут української мови НАН України. Київ, 2003.

У дисертації вперше в українському мовознавстві теоретично обґрунтовано положення про становлення і розвиток сербської, хорватської, боснійської й чорногорської мов як літературних мов штокавської діасистеми в широких хронологічних межах (від початків писемності – до сучасного стану) з урахуванням особливостей їхньої мовної структури. Системно досліджено головні закономірності функціонування цих мов. Модельовано мовну ситуацію в межах кожної з мов діасистеми і в усій діасистемі. З’ясовано передумови існування сербсько-хорватської мови як дво- та чотириваріантної мови, мовно-соціальних й історичних причин її поділу на чотири мовні стандарти. Вивчено особливості й тенденції в галузі нормування сербського, хорватського, боснійського і чорногорського стандартів. Враховано їх відмінності в реалізації фактів на різних мовних рівнях. Виявлено головні позамовні, соціолінгвальні й мовні чинники, що сприяли кодифікації зазначених стандартів. Умотивовано необхідність їх виділення як окремих соціально-функціональних складових цієї діасистеми.

1. Мови штокавської діасистеми – боснійська, сербська, хорватська і чорногорська – виникли з виходом з функціонування однієї мови – сербсько-хорватської. Цим вона теоретично була переведена в соціолінгвістичну категорію минулого.

2. Специфіка мов, що почали функціонувати з її виходом, полягає насамперед у тому, що ці мови базуються переважно на штокавиці (конкретно – на новоштокавиці), яку отримали в спадок від сербсько-хорватської мови. Хоча генетично кожна з мов пов’язана зі штокавською діасистемою, специфічні умови їх формування й історичного розвитку, як було досліджено, спричинили появу низки властивих кожній з мов явищ, що тепер виявляються в стандартах.

3. Для мов штокавської діасистеми вирішальну роль у виборі діалектної бази відіграли політично- і культурно-географічні чинники – центри державної влади, культури тощо, а також мовно-географічні показники – поширеність того чи іншого діалекту. Діалектна основа зазначених мов попередньо формувалася на ґрунті міських розмовних койне: воєводинського койне, дубровницького койне, койне Сараєва, а також специфічного чорногорського койне. З огляду на створення договірної сербсько-хорватської мови розвиток зазначених мов змінив традиційний шлях. Діалектною основою об’єднаної мови стало фольклорне койне, новоштокавська база якого під впливом міграцій була надбанням великої комунікативної спільноти. Це койне, маючи фольклорне походження, не містило достатньої кількості належних лексико-граматичних засобів, щоб задовольнити всі потреби суспільства. Через нестачу автохтонних мовних засобів цього койне сербсько-хорватська мова з самого початку свого існування потребувала запозичень. Мовні факти, запозичені вже на рівні договірної мови, сприяли її подальшій уніфікації. Уніфікацію також спричиняло те, що колишні місцеві мовні факти чи елементи різних мовних рівнів, запозичені попередньо окремо кожною із зазначених мов штокавської діасистеми, ставали діалектними або локальними явищами, щоб пізніше і лише в незначній кількості перетворитися в кодифіковані варіантні дублети.

Отже, діалектна основа боснійської, сербської, хорватської і чорногорської мов упродовж їхнього формування відзначалася низкою специфічних рис. Існування єдиної мови вплинуло на мовні рівні цих мов. Зважаючи на це, вони стали набагато більше подібними між собою, ніж були до ХІХ ст., коли розвивалися окремо.

4. Позамовні чинники, що спричинили появу сучасних літературних мов штокавської діасистеми, полягають передовсім в утворенні на цих теренах окремих держав. Соціолінгвальні – в розходженні на рівні койне, яке характеризує мовні особливості мовців (сербів, хорватів, босняків та чорногорців). Лінгвальні – в нерівномірності або неоднаковості розвитку певних процесів системи мови (так, на рівні фонетики привертає увагу заповненість фонетичної системи чорногорської мови порівняно з іншими мовами штокавської діасистеми).

5. Переважна більшість відмінних рис, притаманних стандартам, перебуває в межах штокавської діасистеми, а кожен зі стандартів по-різному використовує її елементи. Зрозуміло, відмінності та опозиції, властиві зараз сербському й хорватському стандартам, особливості боснійського та чорногорського стандартів не могли з’явитися раптово. Без сумніву, формування стандартів як сепаратних було тривалим процесом, який розпочався в межах існування сербсько-хорватського стандарту майже із самого початку його існування через його демократичність, толерування варіантів і, можливо, не припинявся, а лише послабився в кожній з мов після утворення об’єднаної мови.

6. Проведене дослідження процесуальних аспектів мовних зрушень у межах штокавської діасистеми в статиці та динаміці з соціолінгвального і лінгвального поглядів дає підстави зробити висновок, що існування боснійської, сербської, хорватської і чорногорської мов як окремих соціально-функціональних складових зазначеної діасистеми на теренах поширення колишньої сербсько-хорватської мови є безумовним. Це підтверджується як соціолінгвальними, так і власне мовними чинниками. Боснійська, сербська, хорватська і чорногорська мови відзначаються особливостями, властивими лише їм на лексичному, фонетично-просодичному, морфологічному і синтаксичному мовних рівнях, і з огляду на це, вважаємо, мають бути трактовані як окремі стандартні мови.

Публікації автора:

1. Штокавські літературні мови: проблеми становлення, розвитку, сучасний стан. Монографія. – Львів, 2002. – 344 с.

2. Общественно-политическая лексика русского происхождения в сербохорватском языке // Славянская филология. – Ленинград, 1986. Вып. 5. – С.97–105.

3. Структура слів та словосполучень сучасної сербохорватської суспільно-політичної лексики // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 1986. Вип.33. – С.111–116.

4. Іншомовні запозичення і кальки як джерело поповнення сучасної сербохорватської суспільно-політичної лексики // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 1988. Вип.37. – С.71–77.

5. Суспільно-політична лексика в словнику Вука Караджича // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 1990. Вип. 41. – С.89–94.

6. З історії формування терміна “боснійська мова” // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 1996. Вип. 49. – С.163–167.

7. Мовна ситуація на теренах колишнього сербохорватського ареалу (соціолінгвістичний та генеалогічний аспекти проблеми) // Slavica Tarnopolensia. – Тернопіль, 1999. Вип.6. – С. 84–85.

8. Особливості мовної ситуації в Боснії та Герцеговині і деякі висловлювання про боснійську мову в минулому і сучасному // Славістичні записки. – Тернопіль, 1999. – С.31–34.

9. Специфіка функціонування серболужицьких мов та сучасна ситуація в слов’янському мовному світі // Питання сорабістики. – Львів, 2000. – C. 64–69.

10. Особливості мови Боснії та Герцеговини (порівняно з хорватською та сербською нормою) // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 2000. Вип.51. – С.174–179.

11. Особливості становлення літературної мови хорватів (30 рр. ХІХ – поч. ХХ ст.) // Slavica Ternopolensia. – Тернопіль, 2000. №7. – С.49–59.

12.Особенности формирования литературного языка у сербов и хорватов в период национального возрождения // Веснік Брэсцкага університэта. – Брэст, 2001. Вип.3. – С.63–72.

13. tokavski jezini sustav i uspostavljanje u njegovim granicama crnogorskog standarda // ARS. – Cetinje, 2001. Вr.4. – S.80–90.

14. Sociolingvistika konstelacija unutar tokavskoga sistema s osobitim obzirom na crnogorski jezik (jedan od suvremenih pristupa standardnim jezicima) // Rasprave Instituta za hrvatski jezik i jezikoslovlje. – Zagreb, 2001. – S.333–345.

15. Особливості формування хорватської літературно-мовної норми друга чверть-кінець ХІХ ст. // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 2002. Вип. 52. – С.156–167.

16. Погляди славістів на мови сербів і хорватів на початку ХІХ ст. // Лінгвістичні студії. Збірник наукових праць. – Донецьк, 2002. Вип.10. – С.72–79.

17. Особливості сербської і хорватської мов на лексичному рівні // Науковий вісник Ужгородського університету. – Ужгород, 2002. №6. –С.11–15.

18. До питання про співвідношення мови-системи та мови-стандарту (на матеріалі штокавських мов) // Мовознавство. №2–3. – К., 2002. – С. 46–55.

19. Литературные языки штокавской диалектной системы: сербский, хорватский, боснийский, черногорский // Веснік Брэсцкага університэта. – Брэст, 2002. Вип. 3. – С.37–47.

20. Новоштокавське фольклорне койне як діалектна основа сучасних мов штокавського ареалу // Науковий вісник Львівського національного університету. – Львів, 2003. Вип. 31. Серія філол. – С.325–334.

21. Місцевий діалектний матеріал та мовно-літературні традиції у францисканському койне Матиї Дивковича // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. – Тернопіль, 2002. Вип.1 (IX). – С.14–23.

22. Особливості хорватського і сербського стандартів на словотворчому і морфологічному рівнях // Studia philologica. Annus 10. – Preov, 2002. – S.43–52.

23. Лінгвістичні передумови існування боснійського літературно-мовного стандарту // Восточноукраинский лингвистический сборник.
– Донецк, 2002. Вып.8. – С.459–472.

24. Мова як компонент належності спільноті // Питання сорабістики. – Львів, Будишин, 2002. – С.333–340.

25. Боснійська мова у висловлюваннях діячів минулого і сучасного // Матеріали міжнародної славістичної конференції пам’яті професора Костянтина Трофимовича. – Львів, 1998. – С.24–27.

26. Франц Міклошич і українці // Historizem v raziskovanju slovenskega jezika, literature in kulture. Povzetki predavanj. – Ljubljana, 1999. – S.82 (у співавт. з М.Крілем).

27. Деякі питання, що стосуються відображення національно-культурного компонента при укладанні підручника з іноземної слов’янської мови // Национально-культурный компонент в тексте и языке. Материалы II Международной научной конференции 7–9 апреля 1999 г. – Минск, 1999. –С.72–74 (у співавт. з Д.Пешордою).

28. Studij kroatistike na Dravnom univerzitetu u Lavovu, poeci, aktualno stanje, problemi, perspektive // Drugi slavistiki kongres. Knjiga saetaka. – Zagreb, Osijek, 1999. – S. 128–129 (у співавт. з Д.Пешордою).

29. Языковая ситуация на территории бывшей Югославии // Slovenski knjini jezik – aktualna vpraanja in zgodovinske iskuenje. Simpozij Obdobja. – Ljubljana, 5–7.12.2001. – С.88–89.

30. Kroatistika u Ukrajini // Trei hrvatski slavistiki kongres. – Zadar, 2002. –S.70–73 (у співавт. з Д.Пешордою).