У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нові підходи в дослідженні процесу становлення економічних суб'єктів у ринковій економічній системі Західної Європи в другій половині XVII – першій половині ХІХ ст. На основі принципів цивілізаційної парадигми пізнання суспільства в дисертаційній роботі зроблено такі висновки: 1. З нових методологічних підходів розкрито сутність поняття економічних суб’єктів як центральних елементів функціонування та розвитку ринкової економічної системи. У дисертації показано, що застосування принципів цивілізаційної парадигми об’єктивно приводить до розгляду людини як центрального елемента економічної системи. Досягнення максимальних результатів у виробництві продукції, боротьба з обмеженістю ресурсів, розвиток матеріальної сфери життєдіяльності суспільства та інші процеси безпосередньо пов’язані з діяльністю економічних суб’єктів, створенням інституціонального середовища їх взаємодії. 2. Запропоновано визначення економічного суб’єкта як відносно відокремленого індивіда, який завдяки внутрішній активності та наявності приватної власності на ресурси в процесі свідомої взаємодії з іншими економічними суб’єктами в суспільному виробництві прагне реалізації власних цілей та особистих інтересів. Таке розуміння сутності економічного суб’єкта відкриває шлях до консолідації різних поглядів з даної проблеми. 3. Визначено основні ознаки економічних суб’єктів, до яких слід віднести: активність або внутрішнє активне джерело суб’єкта, яке можна визначити як діяльний стан, як умову існування людини в суспільстві; наявність власних цілей та завдань, реалізація яких стає головним орієнтиром у діяльності суб’єктів; взаємодія як важлива складова діяльності суб’єктів, у процесі якої досягається узгодження особистих та суспільних цілей; свідомо організована діяльність щодо досягнення поставлених цілей здійснюється з урахуванням найбільш раціональних варіантів дій; наявність економічних інтересів, стимулів та мотивів активної діяльності. 4. Розглянуто генезис економічних суб’єктів, зокрема досліджено спільні та відмінні риси економічної людини, економічного індивіда та економічного суб’єкта. Так, для економічних індивідів характерною була наявність особистої залежності від суспільства, в якому вони жили. Розкрито обмеженість поняття «економічний індивід» та показано об’єктивність процесу трансформації їх в економічних суб’єктів. 5. Економічні суб’єкти є ключовими елементами економічної системи, вони пройшли тривалий шлях становлення та утвердились після низки революційних подій в Європі в XVII – XVIII ст. Головними ознаками процесу їх становлення стають набуття особистої свободи індивідами та утвердження приватної власності на ресурси. Саме приватна власність закріплює статус свободи економічних суб’єктів у ринковій системі та дає змогу вільно досягати власних цілей. 6. Важливу роль у набутті особистої свободи суб’єктами відіграли західноєвропейські середньовічні міста, які стали центром економічного та культурного життя Європи. У середньовічних містах створювались умови для формування економічних суб’єктів, оскільки тут розгорталися процеси становлення приватної власності на ресурси; кожна із соціальних верств міст реалізовувала привілеї в розподілі прав власності та ренти; у містах виникали елементи еквівалентності обмінів у взаємодії економічних індивідів, що дозволяло враховувати особисті та суспільні інтереси. 7. У процесі становлення економічні суб’єкти господарської системи країн Західної Європи набували індивідуальних та колективних форм. Індивідуальний економічний суб’єкт характеризувався як окремий індивід, власник робочої сили та засобів виробництва, головною метою діяльності якого є задоволення власних цілей. Колективні економічні суб’єкти почали виникати внаслідок об’єднання індивідуальних економічних суб'єктів з метою більш ефективної реалізації індивідуальних та спільних цілей. Специфічною особливістю колективного економічного суб'єкта стало формування виробничого колективу людей, певним чином організованих для ефективного використання наявних ресурсів та спільної власності на засоби виробництва. Колективний суб’єкт у історичному розвиткові набував різних форм, найважливішими серед яких були: торгові організації на довірі, акціонерні компанії, фабрики, дорожні трести, корпорації тощо, кожна з яких мала свої характерні ознаки 8. За сучасних умов розвитку економічних систем колективними економічними суб’єктами є домогосподарства, держава та різноманітні форми економічних організацій. Зокрема, економічним організаціям притаманне прагнення реалізовувати не тільки індивідуальні цілі всіх індивідів, що до неї входять, а й спільні цілі, які суттєво можуть відрізнятись від особистих цілей. В економічній організації здійснюється свідома взаємодія з метою узгодження дій окремих членів, відбувається узаконений захист прав приватної власності на ресурси, координуються дії всіх індивідів за допомогою норм та правил, які є обов’язковими для виконання, та діє владний центр (адміністрація), що забезпечує організацію та ефективне її функціонування. Такі ознаки економічних організацій сприяли тому, що вони стали провідною формою економічних суб’єктів. 9. У роботі розглянуто різноманітні концепції, що відображають сутність економічної організації. Серед них можна зазначити ті, що обґрунтовують виробничу природу економічної організації, пояснюють наявність трансакційних витрат, здійснюють дослідження ресурсного потенціалу, соціально-економічних відносин усередині економічної організації. Природа економічної організації розглядається автором як єдність виробничих цілей, власності на ресурси, наявності правил взаємодії персоналу організації, відносин наймання, соціальної взаємодії людей. 10. Досвід становлення та розвитку економічних суб’єктів у Західній Європі може бути використаний у сучасний умовах розвитку економічної системи України. Зокрема, важливо врахувати такі моменти: людиноцентричність економічних процесів, коли не багатство, ресурси, технологія, а людина є ключовим елементом економічної системи; виняткове значення утвердження статусу економічного суб’єкта через специфікацію та захист його прав приватної власності на ресурси; інституційне забезпечення діяльності всіх форм економічних суб'єктів тощо. Отже, усе викладене дає змогу зробити висновок про вкрай важливу роль економічних суб’єктів у ринковій економічній системі, без вивчення яких неможливо досліджувати розвиток та основні закономірності функціонування господарської сфери життєдіяльності суспільства. | 