У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми, пов’язаної з комплексним аналізом факторів взаємовпливу та концептуальної парадигми взаємозв’язку процесів становлення демократичної політичної системи та європейської інтеграції України. Потреба у комплексній методологічній парадигмі, яка передбачає раціональну комбінацію нових наукових підходів та дослідницьких методик, що застосовуються при вивчення окремих аспектів проблеми, обумовлюється концептуальністю і новизною даного дослідження. Деякі засадничі теоретичні та прикладні питання, що поєднують проблеми європейської інтеграції України та її демократичного розвитку, ще не знайшли належного наукового висвітлення.
2. Сьогодні в Україні в рамках євроінтеграційних викликів важливо встановити рівновагу між громадянином, суспільством і державою. Запорукою цього може стати така форма державного правління, що гарантує ефективність, відкритість та підконтрольність влади народові і, відповідно, її легітимність. Поступовий перехід до напівпрезидентської республіки з церемоніальним президентом може найбільш повно відповідати європейським демократичним традиціям та бути оптимальним варіантом на шляху мінімізації конфліктогенних чинників на сучасному етапі демократичної консолідації.
3. В контексті аналізу сучасного етапу розвитку партій та партійної системи України визнано за доцільне запровадження відкритих списків з преференціями, надання права висунення кандидатів у депутати зборам громадян за місцем проживання і територіальним громадам. Це має стимулювати політичні партії приділяти значну увагу формуванню свого кадрового потенціалу, розвивати принципи внутрішньопартійної демократії, підсилювати особисту відповідальність депутатів та їх зв'язки із виборцями, усунути диспропорції у представництві в парламенті окремих регіонів.
4. В рамках сучасного вітчизняного елітогенезу варто вести мову про існування так званої „елітократії”, яка являє собою не тільки політико-владну і політико-управлінську концентрацію значного потенціалу і ресурсів впливу на суспільство в руках еліт, але й прагнення еліт до виокремлення і відособленого існування у всіх основних сферах соціального буття. Проте лише усвідомлення українською елітою важливості втілення у політичне життя принципів консенсусу та компромісу як невід’ємної складової європейських засад демократії має наблизити її до європейської еліти не тільки географічно, а й ментально.
Досягнення цієї мети залежить від якнайшвидшої трансформації політичної культури сучасного українського суспільства від маргінальної за суттю та патріархально-провінційної за характером до демократичної, що вимагає культивації на рівні політичної свідомості населення країни демократичних цінностей, які б сформували адекватність сприйняття і розуміння політичних процесів та адекватну до цього розуміння політичну поведінку.
5. На базі європейської моделі громадянського суспільства актуалізовано поняття громадянської ангажованості, що означає добровільну спільну участь громадян у всіх сферах життя суспільства. На всіх рівнях політики слід застосовувати компетентність громадян, їх сприяння і практичний досвід. Тільки так можна перетворити пасивне суспільство в активне. У цьому плані соціальне партнерство визначено як головний принцип відносин між державою і громадянським суспільством.
Розвиток інституту місцевого самоврядування в Україні має йти паралельно з розвитком всіх інших інститутів громадянського суспільства та формуванням демократичної політичної культури активістського типу. Запровадження децентралізації влади у державі можливе лише за умови, коли до цього готові як державна влада, так й суспільство. Іншими словами, успішність такого розвитку можлива лише за умови його поступовості й комплексності.
Активізації інститутів громадянського суспільства в Україні у контексті ефективного засвоєння європейських демократичних цінностей мають сприяти, зокрема, такі аспекти: досягнення консенсусу в контексті суспільного дискурсу про довгострокові цілі, орієнтацію, цінності й інтереси країни; транспарентність політичного процесу і посилення прав контролю для опозиції; створення з метою ефективного контролю політичного процесу незалежних експертних груп, що складаються з відомих особистостей, які не зв'язані повсякденною політикою та інтересами кар'єри; перетворення ЗМІ у форум для обговорення питань майбутнього суспільства, ґрунтовного інформування громадян і спонукання їх до активної участі в суспільно-політичному житті.
6. В умовах глобалізації окремі держави не можуть контролювати ні економічну ситуацію, ні політичні процеси. Вони надто уразливі, про що свідчать глобальні економічні кризи. Зокрема, типовим наслідком цього стає неспроможність органів влади виконувати свої функції. На цій основі завдання євроінтеграції України та завдання здійснення внутрішніх демократичних та економічних перетворень збігаються за своєю сутністю. Сучасні євроінтеграційні процеси є невід’ємним елементом глобалізації. Участь України у діяльності найбільших міжнародних офіційних інституцій, зокрема, таких як СОТ та НАТО представляє собою чинник значного підсилення адаптаційних можливостей України щодо відповідності її політичної і економічної систем євроінтеграційним вимогам.
7. Набуття європейської ідентичності має стати чинником, що об’єднує, в рамках подолання внутрішньополітичних конфліктів, послабити напруженість усередині окремих держав, яка викликана регіональними або етнічними суперечками. Зараз відбувається процес формування української політичної нації, створення якої можливе лише за умов консолідації суспільства. В цьому контексті саме європейська інтеграція реально може стати рушієм для цієї консолідації. Усвідомлення суспільством тотожності патріотичних засад та універсальних демократичних цінностей, притаманних європейській спільноті є важливими чинниками реалізації національних інтересів нашої держави.
8. Європейська інтеграція накладає свій відбиток на необхідність вироблення нових підходів щодо гнучкості та адаптивності політичних систем країн, які складають ядро ЄС, в рамках ефективного функціонування єдиних наднаціональних інституцій. Вони володіють значною спроможністю до постійного динамічного розвитку та самовдосконалення, змін та адаптування до умов загального суспільного розвитку, зокрема, в рамках євроінтеграційних потреб.
Існує пряма залежність подальших успіхів демократичних перетворень держав Вишеградської групи від їх європейської інтеграції. Це означає, що найшвидше приєднання до ЄС інтенсифікувало процес модернізації, а використання європейського досвіду стало суттєвим чинником на шляху до процвітання цих країн.
9. Концепція синхронізації процесів становлення демократичної політичної системи та європейської інтеграції України полягає у взаємовпливі та ідеї їх паралельного розвитку. Європейська інтеграція для України є процесом, що логічно відповідає тим внутрішнім перетворенням, які здійснюються у державі. Вона може бути суттєвим чинником демократизації політичного та суспільного життя. І навпаки, реальна демократизація політичного процесу, гармонізація суспільних відносин в Україні відкриє зелене світло її євроінтеграційному поступу.
Європейський вектор політичного розвитку є чинником продовження традиції розвитку демократичних тенденцій української державності, адже сьогодні Європа є плацдармом для втілення сучасної глобальної демократичної парадигми, яка пов’язана з подальшою експансією демократичних політичних інститутів, цінностей, установок та норм.