Дзекан Ольга Василівна. Стан вегетативного балансу у хворих на ішемічну хворобу серця та гіпертонічну хворобу. : Дис... канд. наук: 14.01.11 - 2008.
Анотація до роботи:
Дзекан О.В. Стан вегетативного балансу у хворих на ішемічну хворобу серця та гіпертонічну хворобу. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю – 14.01.11 – кардіологія. Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського
Показана доцільність проведення комплексної оцінки вегетативного балансу хворих на ІХС та ГХ і можливість оптимізації лікування цієї категорії хворих з урахуванням наявних вегетативних порушень. Встановлено, що гіперсимпатикотонія у хворих на ГХ ІІ є відносною. Виявлено, що ДДФ ЛШ у хворих на ІХС асоціюється з підвищенням активності СНС. Показано, що прогресування ГХ з розвитком гіпертензивного серця сприяє порушенню процесів реполяризації міокарда. Встановлено, що величина QTD залежить від вегетативної регуляції синусового ритму у хворих на ГХ і на ІХС
Наибольшая степень влияния на качество жизни больных ГБ отмечена у лизиноприла, а у больных ИБС - у карведилола. Встановлено, що хворі на ГХ з різними величинами VLF по-різному реагують на лікування основними препаратами першого ряду, що може бути використане при диференційованому підборі антигіпертензивних препаратів.
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі: на підставі комплексного вивчення стану АНС, процесів реполяризації міокарду та порушення вутрішньосерцевої гемодинаміки запропоновано наукове обґрунтування ролі АНС у розвитку та прогресуванні ІХС та ГХ та розроблені підходи до диференційованої терапії цих захворювань, з урахуванням вегетативного балансу.
Комплексний аналіз стану АНС з використанням вегетативних проб у хворих на ІХС та ГХ свідчить про порушення у них вегетативного балансу з превалюванням гіперсимпатикотонії. Характер змін вегетативного балансу у хворих на ІХС та ГХ залежно від тяжкості захворювання відрізняється різнонаправленістю: у хворих на ГХ вираженість гіперсимпатикотонії більша в першій стадії захворювання, ніж у другій, в той час як у хворих на ІХС ступінь гіперсимпатикотонії зростає в міру збільшення тяжкості захворювання (ІІІ ФК) або за умови його загострення (ПС і хворі, які перенесли ІМ менше 1 року тому).
Результати ВРС у хворих на ІХС та на ГХ співпадають з клінічною оцінкою тонусу АНС та свідчать про наявність гіперсимпатикотонії, причому, залежно від тяжкості захворювання і особливостей його перебігу, гіперсимпатикотонія може бути абсолютною – за збереження активності ПСНС, і відносною, коли ступінь зниження активності ПСНС перевищує ступінь підвищення тонусу СНС.
Як у хворих на ГХ, так і у хворих на ІХС відзначалися асоціативні зв’язки між показниками ВРС і гемодинамічними параметрами. Виявлений достовірний негативний зв’язок між параметрами, що відбивають стан парасимпатичної ланки АНС, з основними структурними параметрами ЛШ. Показано, що ІММЛШ негативно корелював з RMSSD (r= - 0,35, p<0,01, r= - 0,33, p<0,05 для ІХС та ГХ відповідно), pNN50% (r= - 0,31, p<0,01, r= - 0,28, p<0,05), величиною HF (r= - 0,4, p<0,05, r= - 0,39, p<0,05). Відзначено помірну позитивну кореляцію між симпатовагальним індексом LF/HF(r=0,37, p<0,05, r=0,33, p<0,05) та ІММЛШ (r=0,308, р<0,05). Отже, процес ГЛШ пов'язаний, деякою мірою, зі зменшенням ролі ПСНС і відносним або помірно вираженим абсолютним підвищенням тонусу СНС. ДДФ ЛШ у хворих на ІХС асоціювалася з підвищенням активності СНС.
У хворих на ГХ і на ІХС величина QTD залежить від вегетативної регуляції синусового ритму й значною мірою визначається переважанням симпатичних впливів, обумовлених як підвищенням тонусу СНС, так, в основному, зниженням тонусу ПСНС. Подовження QTD, як критерій негомогенності процесів реполяризації, асоціюється з порушенням ДФ ЛШ, а у хворих на ІХС – і з погіршенням скоротливої функції серця. Відповідно, подовження дисперсії інтервалу QT можна розглядати не лише як предиктор порушення серцевого ритму, але і як критерій прогнозування серцевої недостатності.
У хворих на ГХ з наростанням тяжкості захворювання поглиблюється вегетативний дисбаланс (зниження SDNN, зростання LF/HF, p<0,01), що проявляється достовірним зменшенням вагусних впливів (зниження HF, RMSSD, pNN50%, р<0,01); у хворих на стабільну стенокардію з наростанням функціонального класу достовірно знижується SDNN, підвищуються симпатичні впливи (збільшення LF, LF/HF, р<0,01) та зменшуються парасимпатичні (RMSSD, pNN50%, р<0,05); у пацієнтів з ПС спостерігається значне зниження загальної варіабельності – SDNN та виражене підвищення симпато-вагального індексу - LF/HF (р<0,01), що дає підстави розглядати показники ВРС – зниження SDNN та збільшення LF/HF як предиктори несприятливого прогнозу у хворих на ІХС та ГХ.
Диференційована оцінка вегетативного тонусу, вегетативних індексів і параметрів ВРС в динаміці після лікування показала, що -АБ карведилол у хворих на ІХС та ГХ сприяє покращенню якості життя та нормалізації вегетативного балансу як за рахунок зменшення симпатичних, так і за рахунок збільшення вагусних впливів на діяльність серця. Лізиноприл суттєво покращував якість життя у всіх хворих на ІХС та ГХ і здійснював позитивний вплив на показники ВРС, переважно за рахунок підвищення активності парасимпатичної НС. Найбільший ступінь впливу на якість життя хворих на ГХ відмічений у лізиноприлу, а у хворих на ІХС - у карведилолу. Ступінь поліпшення якості життя під впливом амлодипіну був меншим, ніж під впливом карведилолу і лізиноприлу, суттєвих змін вегетативного тонусу та показників ВРС не спостерігалося.
Хворі з різними величинами VLF по-різному реагують на лікування основними препаратами першого ряду, що відіграє суттєву роль у виборі антигіпертензивної терапії. -АБ карведилол виявився найбільш ефективним у хворих з низькими значеннями VLF та збільшеним показником LF. У хворих з високими значеннями VLF зниження як САТ (на 40%), так і ДАТ (на 27%) в поєднанні з покращенням загального стану пацієнтів і позитивною динамікою спектрограми: відмічено під впливом амлодипіну. Призначення лізиноприлу виявилось найбільш ефективним у хворих на ГХ з нормальними величинами спектру дуже низькочастотних коливань.
Найбільшої ефективності карведилолу можна очікувати при поєднанні більш ніж трьох вказаних ознак: збільшенні QTD більше 40 мс, середньою добовою ЧСС більше 85 за 1 хв., ступені зниження нічного ДАТ менше 10 мм рт.ст., пульсовому тиску більше 50 мм рт.ст. і збільшенні відношення LF/HF більше 1,75 од. Амлодипін може бути найбільш ефективним при поєднанні наступних ознак: СНС ДАТ менше 10 мм рт.ст., величині ранкового підйому САТ більше 20 мм рт.ст., величині SDNN менше 100, середньодобовою ЧСС менше 75 за 1 хв., QTD більше 40 мс. Позитивний результат від застосування лізиноприлу можна чекати у хворих з величиною LF/HF більше 1,75 од, RMSSD менше 30, SDNN менше 100, величині ранкового підйому САТ більше 20 мм рт.ст. і ВІ більше 2,0.
Призначення антигіпертензивної терапії відповідно стану повільних коливальних процесів в організмі та визначенню критеріїв ефективності призначеної терапії сприяє більш доцільному стартовому вибору антигіпертензивних препаратів першого ряду, корекції терапії при спостереженні в динаміці та підвищенню ефективності лікування.
Публікації автора:
1. Дзекан О.В., Сєркова В.К. Взаємозв’язок змін вегетативної регуляції серцево-судинної діяльності з негомогенністю процесів реполяризації та гіпертрофією лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу // Вісник морфології. – 2007. - №13 (2). – С.375-379. (Здобувачем особисто зібраний матеріал, проведена його статистична обробка та описання отриманих результатів, підготовлено матеріал до друку).
2. Дзекан О.В., Сєркова В. К. Взаємозв’язок варіабельності серцевого ритму з вегетативними індексами у хворих на гіпертонічну хворобу // Вісник ВНМУ. - 2007. - №11(2/1). – С.606-609. (Здобувачем особисто зібраний матеріал, проведена його статистична обробка та описання отриманих результатів, підготовлено матеріал до друку).
3. Дзекан О.В. Варіабельність серцевого ритму і дисперсія інтервалу QT у хворих на хронічну ішемічну хворобу серця // Віоmеdісаl аnd Віоsocial Аnthropology. – 2008. – №10. – С.70-73.
4. Дзекан О.В., Сєркова В.К., Бурдейна Л.В. Вегетативна регуляція адаптивних механізмів у хворих на ІХС// Вісник ВНМУ. - 2008. - №12(1). – С.15-17. (Здобувачем особисто зібраний матеріал, проведена його статистична обробка та описання отриманих результатів, підготовлено матеріал до друку).
5. Сєркова В.К., Дзекан О.В. Можливості використання варіабельності ритму серця для диференційованого призначення антигіпертензивних препаратів // Ліки України. – 2007. - №8. – С.17-19. (Здобувачем особисто зібрані та проаналізовані літературні джерела з даної проблеми, підготовлено матеріали до друку).
6. Сєркова В.К., Дзекан О.В. Варіабельність ритму серця як критерій активності автономної нервової системи у хворих ішемічною хворобою серця // Вісник морфології. – 2007. - №13 (1). – С.154-157. (Здобувачем особисто зібраний матеріал, проведена його статистична обробка та описання і узагальнення отриманих результатів).
7. Сєркова В.К., Дзекан О.В, Корсунська М.М. Взаємозв’язок варіабельності серцевого ритму з добовим профілем артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу // Віоmеdісаl аnd Віоsocial Аnthropology. – 2007. – №8. – С.92-95. (Здобувачем особисто зібраний матеріал, проведена його статистична обробка та описання і узагальнення отриманих результатів).
8. Деклараційний патент на корисну модель № 28276 // Спосіб визначення та оцінки симпатико-парасимпатичного балансу в загальному вегетативному тонусі у хворих гіпертонічною хворобою та ішемічною хворобою серця / Дзекан О.В., Сєркова В.К. // 2007. Бюл. № 19.
9. Дзекан О.В., Сєркова В.К. Вплив використовуваних в кардіологічній практиці препаратів на інтервал QT та його дисперсію // Ліки України. – 2008. - №1. – С.39-41. (Здобувачем особисто зібраний матеріал, проведена його статистична обробка та описання отриманих результатів, підготовлено матеріал до друку).
10. Дзекан О.В. Стан вегетативного балансу у хворих на гіпертонічну хворобу // Сучасні аспекти діагностики та лікування в кардіології та ревматології: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Вінниця, 7-8 грудня 2006 р. – Вінниця, 2006. - С. 7-10.
11. Дзекан О.В., Сєркова В.К. Вегетативне забезпечення серцево-судинної діяльності у хворих на хронічну ішемічну хворобу серця. // Вісник ВНМУ. - 2005. - №9(2). – С.351. (Здобувачем особисто зібраний матеріал, проведена його статистична обробка та описання отриманих результатів, підготовлено матеріал до друку).
12. Дзекан О.В. Стан вегетативного балансу у хворих на гіпертонічну хворобу // Матеріали ХІІІ університетської науково-практичної конференції молодих вчених та фахівців. Вінниця, 21 травня 2007р. - Вінниця, 2007. - С.21.
13. Вегетативні порушення у хворих на гіпертонічну хворобу. Сєркова В.К., Кузьмінова Н.В., Дзекан О.В., Осовська Н.Ю., Макарова Л.П. Сучасні аспекти діагностики та лікування в кардіології та ревматології. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Вінниця, 13-14 грудня 2007 р. – Вінниця, 2007. - С. 55-56. (Здобувачем особисто зібраний матеріал, проведена його статистична обробка та описання отриманих результатів, підготовлено матеріал до друку).
14. Корекція вегетативних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу. Сєркова В.К., Кузьмінова Н.В., Дзекан О.В., Монастирський Ю.І., Осовська Н.Ю., Макарова Л.П. Сучасні аспекти діагностики та лікування в кардіології та ревматології. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Вінниця, 13-14 грудня 2007 р. – Вінниця, 2007. - С. 54-55. (Здобувачем особисто зібраний матеріал, проведена його статистична обробка та описання і узагальнення отриманих результатів).
