Анотація до роботи:

КРАВЧУК Н.І. Стан та шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції льонарства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Державний вищий навчальний заклад «Державний агроекологічний університет» Міністерства аграрної політики України, м. Житомир, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, методичних та практичних аспектів підвищення конкурентоспроможності продукції льонарства. Визначено сутність та чинники конкурентоспроможності льонопродукції. Досліджено методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності продукції та розроблено методику інтегральної оцінки конкурентоспроможності льонотрести. Проведено аналіз сучасного стану господарської діяльності та досліджено особливості функціонування льоносіючих підприємств Житомирської області в умовах загостреної конкурентної боротьби. Обґрунтовано пропозиції й рекомендації щодо підвищення рівня конкурентоспроможності продукції льонарства.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до визначення конкурентоспроможності продукції льонарства, що сприятиме виявленню резервів зростання її рівня й ефективності діяльності льоносіючих підприємств.

1. Конкурентоспроможність продукції – це категорія, що характеризує здатність продукції забезпечувати підприємству максимальний рівень доходності та задоволення потреб споживача за рахунок якісних та кількісних параметрів. Конкурентоспроможна льонопродукція має ряд обов’язкових характеристик, серед яких виняткового значення набуває її здатність бути реалізованою, підкреслювати імідж виробника, забезпечувати довгострокові конкуренті переваги.

2. Встановлено, що на конкурентоспроможність льонопродукції впливає ряд чинників. До чинників прямої дії слід віднести: собівартість, якість та ціну реалізації льонопродукції. Непрямі чинники: наявність у необхідній кількості та якості факторів виробництва, економічна політика держави, інноваційна діяльність, маркетинг, спеціалізація, кооперування, механізація технологічних процесів тощо. Їх врахування дасть змогу підвищити рівень конкурентоспроможності льонопродукції та забезпечити стабільний розвиток галузі льонарства Житомирської області.

3. Проведене дослідження свідчить про необхідність кількісної оцінки конкурентоспроможності льонопродукції. Для цього пропонується коефіцієнтний метод, що базується на використанні таких одиничних показників як ціна, сортономер трести та її собівартість. Розрахований інтегральний коефіцієнт конкурентоспроможності має прямувати до максимального значення: чим вищою є конкурентоспроможність льонопродукції, тим вище значення коефіцієнта.

4. В Україні протягом 1990-2006 рр. внаслідок деструктивних процесів в аграрному секторі льонарство втратило темпи розвитку. На внутрішньому ринку льонопродукції, починаючи з 1990 р., спостерігається чітка тенденція падіння обсягів виробництва льону-довгунця, різке скорочення посівних площ під льоном. Так, у 2006 р. під льоном-довгунцем було зайнято 24 тис. га, що в порівнянні з 1990 р. становить лише 13,9 %. Причиною скорочення посівних площ є те, що із високоприбуткового льонарство стало низькорентабельним, а у більшості випадках збитковим, головним чином через високу собівартість льонопродукції, зменшення обсягів постачання нової техніки та високий ступінь зносу існуючої, неможливість придбання в достатній кількості засобів захисту рослин та мінеральних добрив, ціновий диспаритет на сільськогосподарську та промислову продукцію, зниження купівельної спроможності споживачів льоносировини. За останні 16 років відбулося й значне зниження урожайності льоноволокна – у порівнянні з 1990 р. вона складає 90,6 % і становить 5,8 ц/га. Скорочення посівних площ та урожайності призвели до відповідного падіння валових зборів льону-довгунця у 8 разів.

5. В Житомирській області, яка є традиційною зоною льонарства, галузь в цілому залишається нерентабельною внаслідок збиткового виробництва льонотрести. Встановлено, що ефективність виробництва льонопродукції значною мірою залежить від якості та ціни реалізації. Так, у 1999 р. рівень збитковості галузі сягнув –80 %, коли якість та ціна реалізації льонотрести були найнижчими. У 2001 р. сортономер трести становив 0,85, що дозволило підвищити ціну реалізації та досягти 16,3 % рівня рентабельності галузі в цілому.

6. В результаті проведення статистичних групувань льоносіючих підприємств Житомирської області встановлено, що кращими економічними показниками характеризуються підприємства з площею посіву понад 80 га та з обсягами виробництва льонотрести понад 800 ц. Достатньо високий рівень конкурентоспроможності льонотрести мають підприємства, що досягли урожайності 21 ц/га і вище та якості продукції сортономером не нижче 0,8. Для досягнення високого рівня цінової конкурентоспроможності льонотрести її собівартість має становити не вище 30 грн. за 1 ц.

7. За допомогою економіко-математичної моделі, побудованої за даними вибіркової сукупності 50 льоносіючих підприємств Житомирської області, виявлено резерви підвищення рівня конкурентоспроможності льонотрести. Розкладання загального обсягу варіації коефіцієнта конкурентоспроможності за факторами дає змогу зробити висновок, що 73,06 % загального коливання конкурентоспроможності льонотрести 26,71 % пояснюється ціною реалізації льонотрести, 20,89 % – сортономером, 15,75 % – урожайністю, що є найвпливовішими для даної сукупності господарств. На основі моделі також розраховано поваріантний прогнозний рівень конкурентоспроможності льонотрести на 2010 р. Результат дає змогу очікувати підвищення рівня конкурентоспроможності льонотрести з 0,74 до 1,29, що пояснюється зростанням урожайності до 18,46 ц/га, підвищенням ціни реалізації до 55,63 грн./ц та зростанням продуктивності праці. Реалізація оптимістичного сценарію підвищення рівня конкурентоспроможності льонотрести відбудеться за умови дієвої державної підтримки льоносіючих підприємств, а також удосконалення організації виробництва та управління галуззю льонарства, застосування новітніх технологій вирощування льону-довгунця, оновлення матеріально-технічної бази тощо.

8. Підвищення конкурентоспроможності льонопродукції потребує пошуку ефективних форм взаємодії й удосконалення організаційно-економічних зв’язків між підприємствами суміжних галузей. Пріоритетним напрямом розвитку інтеграційних процесів у підкомплексі на ближчу перспективу є створення інтегрованих структур, які працюватимуть на основі поглиблення контрактних взаємовідносин сільгоспвиробників із льонозаводами. Перспективним в галузі льонарства також вбачається створення багатофункціональних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та агропромислових формувань.

9. Доведено, що для досягнення належного рівня конкурентоспроможності льонопродукції Житомирщини важливим є розробка та впровадження стратегії розвитку льонопромислового підкомплексу. Основними пріоритетними напрямами стратегії вбачаються: створення конкурентного середовища на внутрішньому ринку, активізація інноваційно-інвестиційних процесів розвитку галузі, забезпечення оптимальної місткості та стійкості внутрішнього ринку льонопродукції, стабілізація обсягів виробництва льонопродукції тощо. Це дозволить підвищити рівень конкурентоспроможності льонопродукції на внутрішньому ринку та стане запорукою успішного виходу вітчизняних льоносіючих підприємств на зовнішній ринок.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Толочко Н. Конкурентоспроможність продукції та її економічна сутність // Вісник Львівського державного аграрного університету: Сер. Економіка АПК. – 2005. – № 12. – С. 361-366.

2. Кравчук Н. І. Конкурентоспроможність як чинник забезпечення ефективного виробництва продукції льонарства // Продуктивність агропромислового виробництва. – 2006. – № 3. – С. 264-270.

3. Кравчук Н. І. Теоретико-методологічні основи росту конкурентоспроможності льонопродукції // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2007. – Вип. 110, Ч. 2. – С. 273-276.

В інших виданнях:

4. Толочко Н. І. Конкурентоспроможність продукції та методика її оцінки // Формування стратегії розвитку регіонального АПК: Матеріали міжфак. наук.-практ. конф. молодих вчених, магістрів та студентів, 12 трав. 2005 р. – Житомир: Вид-во “Держ. агроеколог. ун-т”, 2005. – С. 35-38.

5. Толочко Н. І. Фактори конкурентоспроможності льонопродукції // Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: Матеріали Міжнародного Форуму молодих вчених: У 2-х т. – Х.: ХНТУСГ. – 2005. – Т.1. – С. 115-116.

6. Кравчук Н. І. Формування ринку льонопродукції Житомирщини // Формування стратегії розвитку регіонального АПК: Матеріали Другої міжфак. наук.-практ. конф. мол. вчених, 11 травня 2006 р. – Житомир: Вид-во “Держ. агроеколог. ун-т”, 2006. – С. 36-40.

7. Кравчук Н. І. Регіональні особливості розвитку галузі льонарства // Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства: Матеріали Другої міжфак. наук.-практ. конф. мол. вчених, 16-17 листопада 2006 р. – Житомир: Вид-во “Житомир. держ. ун-т ім. І. Франка”, 2006. – С. 104-108.

8. Кравчук Н. І. Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності продукції льонарства // Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки: Зб. тез міжвуз. наук.-практ. конф, 13-14 квіт. 2006 р. – Рівне: НУВГП, 2006. – С. 185-186.

9. Кравчук Н. І. Прогноз рівня конкурентоспроможності продукції льонарства // Формування стратегії розвитку регіонального АПК: Матеріали Третьої міжфак. наук.-практ. конф. мол. вчених, трав. 2007 р. – Житомир: Вид-во “Держ. агроеколог. ун-т”, 2007. – С. 100-104.