У дисертаційній роботі досліджено інтенсивність перебігу прооксидантно-антиоксидантних процесів та індукція хромосомних аберацій за умов впливу на організм комплексу найбільш розповсюджених у промислових регіонах України ксенобіотиків. Отримані результати поглибили відомості стосовно функціонування прооксидантно-антиоксидантної системи організму та індукції хромосомних аберацій, що дало можливiсть зробити ряд висновків: 1. Встановлено, що хронічна сумісна дія на організм оксидів азоту (II, IV), діоксиду кремнію, ацетату свинцю, радону та його дочірніх продуктів розпаду; хронічний вплив радону та його дочірніх продуктів розпаду та гостра дія сульфату нікелю викликають різні зміни в функціонуванні прооксидантно-антиоксидантної системи, що свідчить про складний характер адаптаційно-пристосувальних реакцій, які контролюють протікання біохімічних процесів. 2. Встановлено, що сумісна хронічна інгаляційна дія на організм оксидів азоту (II, IV), діоксиду кремнію, ацетату свинцю, радону та його дочірніх продуктів розпаду на протязі трьох місяців призводить до підвищення активності ферментів антиоксидантної системи та інгібування перебігу процесу пероксидації ліпідів в тканинах нирок та печінки, що можна охарактеризувати як адаптаційну реакцію організму. 3. Встановлено, що сумісна хронічна інгаляційна дія на організм оксидів азоту (II, IV), діоксиду кремнію, ацетату свинцю, радону та його дочірніх продуктів розпаду призводить до інтенсифікації перебігу пероксидного окиснення ліпідів на 9-му місяці експерименту, про що свідчать підвищення вмісту продуктів пероксидного окиснення ліпідів у сироватці крові, нирках та печінці. Це є наслідком виявлених за даних умов досліджень різноспрямованих змін в активності ферментів антиоксидантного захисту, що стало однією з причин порушення функціонування антиоксидантної системи організму. 4. Хронічна дія на організм радону та його дочірніх продуктів розпаду призводить до обриву ланцюгу реакцій пероксидного окиснення ліпідів на кінцевих його ділянках, які передують утворенню малонового альдегіду, що пов’язано з регулюючою функцією антиоксидантної системи. Вміст малонового альдегіду на дев’ятимісячному та дванадцятимісячному етапах експерименту знизився відносно контролю відповідно в 1,2 - 1,3 рази та 2,2 - 2,5 рази (р 0,05). 5. Гостра дія на організм сульфату нікелю, активізує супероксиддисмутазно-каталазну ланку антиоксидантної системи, на фоні інгібування початкових реакцій пероксидного окиснення ліпідів. Накопичення продуктів на подальших етапах пероксидації ліпідів може бути пов’язано з інгібуванням глутатіонзалежних ферментів антиоксидантної системи та зниженням вмісту відновленого глутатіону в сироватці крові, нирках та печінці відповідно в 1,6, 1,7 та 1,4 рази (р 0,05). 6. Дев’ятимісячна сумісна дія на організм оксидів азоту (II, IV), діоксиду кремнію, ацетату свинцю, радону та його дочірніх продуктів розпаду, а також гостра дія сульфату нікелю спричиняють зростання частоти хромосомних аберації відповідно на 42 та 61% (р 0,05). 7. Виявлено кореляційні залежності між цитогенетичними показниками та параметрами прооксидантно-антиоксидантної системи, що доводить існування статистичного зв’язку між пероксидним окисненням ліпідів, антиоксидантною системою та процесом утворення хромосомних аберацій. 8. Показники активності супероксиддисмутази нирок та печінки можуть використовуватись у ролі біохімічних маркерів для визначення частоти утворення поодиноких фрагментів хромосом та загальної частоти хромосомних аберацій. |