1. У дисертації експериментально і теоретично обгрунтовано нові екологічно чисті й ефективні методи лікування асептичних та гнійних запальних процесів у великої рогатої худоби, які сприяють активізації факторів природної резистентності організму (фагоцитоз, імуноглобуліни, білок) і нормалізації системи гемостазу (активізується загальний фібриноліз, фібриназа, зменшується вміст фібриногену і продуктів його розпаду). 2. Гнійно-запальні процеси у корів становлять 11,14% від обстежених тварин, з них на ділянку пальця припадає 57%, з яких 42,94% – пододерматити, 32,94% – рани і виразки тканин міжпальцевого склепіння, 10,59% – флегмони. 3. У 60% корів гнійно-запальні процеси ускладнювалися асоціаціями грампозитивних мікроорганізмів, у 40% – грамнегативних, які проявляли гемолітичні властивості. При домінуванні грамнегативних асоціацій у тварин перебіг хвороби був більш вираженим, що проявлялося значним набряком, болючістю тканин, характерним виділенням гною, змінами в системах крові. 4. При ускладненні гнійно-запальних процесів грампозитивними асоціаціями запалення супроводжувалося вірогідним підвищенням у плазмі крові фібриногену – на 35–70,6% та зниженням фібриназної активності на 20,1–22,8%: при пододерматитах – на 35–20,1% (р<0,05, р<0,01), при гнійних ранах – на 66,2–22,8% (р<0,001; р<0,05), флегмонах – на 70,6–20,9% (р<0,01; р<0,001). При домінуванні грамнегативних мікроорганізмів підвищення рівня фібриногену було невірогідним, а при ранах та виразках він знижувався. Фактор ХІІІ знизився відповідно на 26,55 % при пододерматитах та на 31% – при ранах і виразках. 5. Гнійне запалення, ускладнене грампозитивними асоціаціями, призводить до вірогідного зниження активності ФАПК та ХЗФ – відповідно на 13,6–29,3% та 10,8–25%, а грамнегативні сприяють пригніченню ФАПК і ХЗФ при пододерматитах – на 6,2 та 36,2% і активізації цих показників на 11,2–14,1% при гнійних ранах. ПДФ і РФМК у процесі розвитку запалення в сироватці крові вірогідно (р<0,001) збільшуються. 6. Септичне запалення в корів сприяє підвищенню в сироватці крові загального білка на 11,6–23,6%, активності лужної та кислої фосфатаз: при гнійних пододерматитах – відповідно на 24,6 і 4,9%, гнійних ранах – на 40,7 і 12,3% і флегмонах – на 18,9 і 10,7%. 7. Рівень ФАН, ФІ та загальної кількості імуноглобулінів при гнійних процесах залежить від характеру мікробного чинника. За наявності у вогнищі запалення грампозитивних мікроорганізмів зниження ФАН становить при гнійних пододерматитах 18,6% (р<0,05), гнійних ранах – 11,9%, флегмонах – 51,7% (р<0,001), а при наявності грамнегативних асоціацій пригнічення ФАН є більш вірогідним (р<0,001) в усіх хворих тварин. Зниження неспецифічних імуноглобулінів найбільш виражене при флегмонах та ранах, ускладнених грамнегативною флорою (р<0,05). 8. Асептичне запалення, спричинене одноразовою травмою, супроводжується вірогідним збільшенням рівня загального білка (на 11,5%), активності кислої фосфатази (р<0,05) та зниженням вмісту загальних імуноглобулінів – на 6,1% та ФАН і ФІ – відповідно на 23,9 і 26,3%. При багаторазовому травмуванні розвиток асептичного запалення супроводжується зниженням загального білка (на 7,4%), імуноглобулінів (на 16,8%), ФАН (на 19,5%), ФІ (на 20,7%), активності лужної фосфатази – на 15,6% (р<0,001) та підвищенням активності кислої фосфатази (р<0,01). 9. Зміни гемостазу при асептичному запаленні характеризуються підвищенням умісту в плазмі фібриногену – на 88,3% (р<0,001) та зниженням фібриназної активності – на 33,8% (р<0,001); у фібринолітичній системі активізується ФАПК (р<0,001), знижується ХЗФ (р<0,001) і накопичуються в крові ПДФ та РФМК (р<0,001). 10. Застосування комплексної терапії для лікування гнійно-запальних процесів у ділянці пальця сприяє нормалізації запалення та більш швидкому, порівняно з контролем, очищенню ранової поверхні, зменшенню запального набряку та болючості, що активізує регенеративні процеси і скорочує термін лікування тварин при гнійних пододерматитах на 7, а при гнійних ранах і флегмонах – на 5–6 діб. 11. Використання комплексної терапії сприяє нормалізації вмісту фібриногену та підвищенню фібриназної активності: за наявності у вогнищі запалення грампозитивних мікроорганізмів рівень активності ФАПК був при гнійних пододерматитах вищим відносно контролю на 5,1% (р<0,001), гнійних ранах і флегмонах – на 3,4%, а за наявності грамнегативних мікроорганізмів: при пододерматитах – на 14,3% (р<0,001), ранах – на 2,1%. Крім того, ПДФ і РФМК знижується при цьому на 10,7–44,7%. 12. Комплексна імуностимулювальна терапія за наявності грампозитивних мікроорганізмів призводить до підвищення ФАН і ФІ: при пододерматитах – на 16,8 і 86,6% (р<0,05; р<0,001), гнійних ранах – на 15,5 і 61,2% (р<0,05; р<0,001), флегмонах – на 70,5 і 88,3% (р<0,001), порівняно з клінічно хворими тваринами. При грамнегативній мікрофлорі підвищення ФАН і ФІ при гнійних пододерматитах було вірогідним (р<0,001) та підвищилось на 19,6% при гнійних ранах (р<0,001). Водночас застосування комплексної терапії нормалізує кількість загальних імуноглобулінів, знижує кількість загального білка та активність лужної фосфатази – відповідно на 3,6–7,7% та 14,4–23,2%. |