Дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують основну гіпотезу й дають можливість зробити висновки стосовно розвитку та утвердження стабілізаційних процесів в Україні, а також виробити рекомендації державної політики, спрямовані як на включення країни в інтеграційні процеси сучасного глобалізаційного світу, так і на стійке підвищення життєвого рівня громадян України. 1. Головними тенденціями в сучасній геоекономічній ситуації, незважаючи на деяке призупинення темпів світового економічного зростання, залишаються відкриття національних ринків, залучення прямих іноземних інвестицій, сприяння розвиткові конкуренції, підтримка вітчизняних виробників на міжнародних ринках. В сучасному геоекономічному просторі формується новий тип економічних відносин, які базуються не на торговельній кооперації, а на пріоритеті інвестиційних зв’язків. Саме новій інвестиційній моделі властиві переваги глобалізації, яка знижує (а надалі й ліквідує) різні бар’єри на шляхах транскордонного переміщення товарів, капіталів та послуг, що, у свою чергу, позитивно впливає на відносини між країнами, в тому числі політичні. Тому для країн і співтовариств, які хочуть скористатися досягненнями і можливостями сучасної цивілізації, одним з найвагоміших завдань державного управління є впровадження заходів щодо якнайшвидшого включення країни в новий сучасний геоекономічний простір. 2. Україна, утверджуючи статус стабільної економіки, об’єктивно перебуває на перетині глобалістичних тенденцій, що надає країні як унікальний шанс, скориставшись її вигодами, швидко увійти у світове співтовариство, так і посилює ризик бути відкинутою на узбіччя світового процесу. Оцінки ступеня інтеграції України в процеси глобалізації досить суперечливі, а невизначеність України у своїх геополітичних та геоекономічних пріоритетах утруднює вироблення політики. Тому завданням Української держави є сприяння розвиткові конкурентоспроможної економіки, активізація дво- та багатосторонніх переговорів в рамках міжнародних інститутів, імплементація та неухильне додержання прийнятих економічних та політичних зобов’язань, пошук та розширення прибуткових ніш у світогосподарському механізмі. Стверджується, що ефективність національної політики визначається не захистом внутрішніх ринків від міжнародної конкуренції, а стимулюванням вітчизняного бізнесу з метою активного включення у світові економічні процеси. 3. Визначено, що глобальна економіка вимагає створення інститутів, що насамперед забезпечуватимуть функціонування ринків. При цьому національні та міжнародні інвестори вимагають наявності прозорої правової держави, стабільних систем прав власності та особистості, отож національні держави покликані відігравати більш вагому роль в інтегрованому світі. Спеціальна роль держави полягає в тому, щоб створити умови зростання і компенсувати наслідки недобросовісної економічної конкуренції стосовно національних виробників на міжнародних ринках. Розширення ринків вимагає, щоб практично кожна держава у світі зважала на ситуацію (насамперед, економічну), яка склалася в сусідніх країнах чи країнах-партнерах. Тому перед державою постає завдання розробки та впровадження нових управлінських стратегій, спрямованих на координацію та узгодження заходів економічної політики з міжнародними процесами і врахування політичних заходів країн-партнерів. 4. Макроекономічна стабілізація нерозривно пов’язана з фінансовою стабілізацією, залученням міжнародних капіталів, насамперед у формі прямих іноземних інвестицій. Завданням держави є послідовне впровадження заходів, які підвищують інвестиційну привабливість країни загалом та її регіонів зокрема, у тому числі шляхом надання більших прав і повноважень органам місцевого самоврядування. Високий рівень державного споживання, який все ще залишається, ускладнює економічний розвиток, у тому числі витісняючи ресурси з більш ефективного приватного сектора. Визначено, що зниження державних витрат на неефективні державні програми може вивільнити певні кошти для інвестицій держави в інфраструктуру, що стане додатковим чинником економічних перетворень та інвестиційної привабливості. Середньо- та довгостроковим завданням держави є утвердження інвестиційно-інноваційної політики, що, в свою чергу, сприятиме включенню країни у глобалізаційні процеси. 5. Важливий висновок економічної політики випливає з аналізу балансу попиту-пропозицій у системі національних рахунків, згідно з яким внутрішнє виробництво (додана вартість) та імпорт дорівнюють поглинанню (споживання плюс інвестиції) та витратам іноземців на вітчизняні товари (експорт). Тоді будь-які обмеження на компоненту пропозиції (наприклад, імпорт) безпосередньо негативно позначаються і на складових попиту - це вимагає скорочення поглинання або експорту, внаслідок чого зменшується доход країни. Додатковим наслідком є те, що будь-які штучні обмеження на імпорт (для підтримки або поліпшення рахунку поточних операцій) незмінно знизять також обсяг інвестиційного капіталу і надходження від його реалізації. Таким чином, завданням державного управління є поширення та посилення заходів, що не обмежують, а підтримують складові пропозиції (додана вартість та імпорт). Це сприятиме підвищенню доходу країни та розширенню її експортних можливостей. 6. Іншим ключовим встановленим взаємозв’язком є те, що національна приватизаційна стратегія і приплив прямих іноземних інвестицій у країну є взаємозалежними категоріями як у короткостроковому, так і довгостроковому періоді, причому приватизація впливає на характер таких інвестицій через сформовану структуру власності. Незаперечним наслідком для державного управління є необхідність підтримки максимально відкритих і зрозумілих приватизаційних програм та схем для того, щоб інвестиційне середовище справді могло вважатися привабливим з погляду міжнародних інвесторів. Отже, можна зробити такі принципові висновки, спрямовані на подальший розвиток економічної політики стосовно поліпшення інвестиційно-приватизаційного середовища: чим більше країна залучає прямих іноземних інвестицій, тим більшим буде нарощування її експорту, і тим більше змінюватиметься (в позитивному напрямі) структура експорту; ліберальні зовнішня торгівля та інвестиційний режим є найважливішою умовою залучення прямих іноземних інвестицій; водночас спеціальні поступки і пільги іноземним інвесторам хоча й мають короткочасний стимулюючий характер, проте загалом вносять деструктивні елементи у формування інвестиційного середовища; приватизація великих державних стратегічних підприємств за участю зовнішніх інвесторів є найбільш ефективним способом залучення ресурсів, спрямованих на реформування і розвиток, створює середовище, що стимулює прямі іноземні інвестиції також у сектори економіки з одночасною підтримкою зовнішньоторговельного розвитку; політична невизначеність (зокрема, напередодні виборів) змушує інвесторів відкладати прийняття стратегічних рішень; прямі іноземні інвестиції не надходять у країну тоді, коли вона їх особливо потребує. Для їх залучення має бути створене сприятливе ділове середовище. 7. Обґрунтовано, що ключовим чинником позитивної спрямованості макроекономічної стабілізації є виважена валютна політика, недопущення розгортання валютних криз. Для зняття напруження на валютних ринках країни вдаються до девальвації національної грошової одиниці. Однак номінальна девальвація проявляється у двох “протилежних” для вітчизняної економіки напрямах: призводить до реальної девальвації, а отже до подорожчання імпортних товарів, здешевлення вітчизняного експорту, наслідком чого є зменшення величини імпорту, або ж спричиняє підвищення внутрішнього рівня інфляції, знижує купівельну спроможність та добробут населення. Інакше кажучи, девальвація не означає автоматичного поліпшення торговельного балансу, принаймні за відсутності структурних реформувань і/або зміни зовнішньоторговельної структури девальвація може призвести навіть до менших обсягів залученої валюти. Потребують також вдосконалення механізми протидії девальваційним тискам. Тимчасові заходи підтримки національної валюти шляхом валютних інтервенцій за відсутності реформувань, що підвищували б інвестиційну привабливість країни, означають лише втрату валютних резервів, підвищення в подальшому девальваційного тиску. 8. Світова тенденція до нарощування міжнародних резервів, а також необхідність забезпечення міцної національної грошової одиниці ставить завдання щодо продовження політики залучення валютних ресурсів. Встановлено, що існуючий рівень міжнародних резервів в Україні ще не адекватний високим вимогам утвердження стабілізації та реалізації довгострокової політики стійкого зростання. Тому ключовим завданням у сфері валютної політики як базової компоненти впроваджуваної в Україні стабілізаційної політики є спрямованість у середньо- та довгостроковій перспективі на нарощування валютних резервів, їх адекватність розвиткові економічного національного та світового середовища. 9. Визначено, що стабільність курсу, утримувана в останні три роки загалом ринковими засобами, надавала можливість розширення зовнішньоекономічної діяльності. Справедливим є і зворотне - зовнішньоторговельний успіх дав змогу отримати ресурси, які сприяли уникненню валютної кризи, ризик якої на початку 2000 і 2001 років був високим. Експортна спроможність в найближчі роки залежатиме від розвитку конкурентоспроможних ефективних підприємств, їх залучення до міжнародного бізнесу. Враховуючи встановлений у роботі системний макроекономічний зв’язок між стабілізацією, приватизацією та експортною спроможністю, завданням державної політики є необхідність подальшого розвитку прозорих приватизаційних процесів, лібералізація зовнішньоторговельної політики, що, в свою чергу, сприятиме стабілізації та подальшому розширення припливу капіталів. 10. Дискусійним є питання стосовно розширення сфери євро як резервної валюти, подальшої взаємної динаміки долара та євро. Перспективи євро здебільшого визначатимуться ставленням до цієї валюти приватного сектора, бажанням утримувати та підтримувати валютну стабільність, оскільки оцінка валюти як “несприятливої” для приватного сектора матиме розбалансувальний вплив на світові фінансову та валютну системи. Тому завданням Національного банку України є поступове розширення “портфелю” міжнародних резервів відповідно до позиції євро у системі валютних резервів світу загалом. 11. В Україні припинення (з початку 2000 р.) нарощування кредитування уряду на противагу тому, що відбувалося протягом 90-х років, мало найсприятливіший вплив на розвиток стабілізаційної політики, і було суттєвим чинником послаблення інфляційного та девальваційного тисків. Доведено, що в найвагомішій стабілізаційній складовій - нарощуванні резервів - монетарна і валютна політика, запроваджувані Національним банком України, в цілому відповідали завданням макроекономічної стабілізації і наповнення резервів, що, в свою чергу, слугувало запорукою підтримки національної грошової одиниці. Отже, завданням держави є недопущення включення політичних чинників у визначення політики органів грошово-кредитного регулювання і принесення “в жертву” стабільності валютної та монетарної політики заради підтримки окремих галузей чи виробників, а також недопущення популістських передвиборчих великих бюджетних виплат, фінансованих центральним банком країни. Також обґрунтовано, що фінансова система України залишатиметься слабкою, поки не буде реформовано систему власності, створено сучасну інфраструктуру сприяння розвитку відносин власності, досягнуто включеності до міжнародних фінансових потоків. Тому в умовах глобалізації реформування фінансової системи має бути узгодженим і проводитися якнайшвидше з метою недопущення втрат фінансово-банківської системи, пов’язаних з подальшою лібералізацією світогосподарських зв’язків. 12. Визначення європейської інтеграції як стратегічного завдання України вимагає розробки та впровадження низки заходів щодо розбудови та поліпшення економічних відносин між Україною та країнами Європейського Союзу. Саме від раціональності та ефективності торговельних зв’язків залежить і формування привабливого інвестиційного клімату, і підвищення суспільно-політичного іміджу нашої країни, і можливості активізації її участі в європейських та міжнародних інститутах. При цьому визначається, що стимулами для реформувань мають бути внутрішні чинники і метою має стати суттєве підвищення життєвого рівня українського народу. 13. Вступ до Світової організації торгівлі потребує системних перетворень, у тому числі і щодо формування та реалізації економічної політики держави, а тому є складною і всеохопною програмою. Більше того, саме через цю організацію будуть впроваджуватись та поширюватись нові принципи та інструменти державного регулювання економічних і соціальних процесів. Визначено, що запровадження норм та правил Світової організації торгівлі є фактично реформуванням українського регулятивного середовища, продовженням і поглибленням реформування соціально-економічного середовища загалом. Стверджується, що внаслідок кращого доступу на зовнішні ринки після приєднання до Світової організації торгівлі, навіть за умови зростання обсягів імпорту, платіжний баланс не зазнає значних втрат, а тому і не справлятиме суттєвого негативного впливу на макроекономічну стабільність взагалі. 14. Першочергового вирішення на державному рівні в середньостроковій перспективі потребують завдання з прискорення процесу гармонізації законодавства до норм та принципів Світової організації торгівлі, що вимагає узгодження дій Верховної Ради та уряду. Результативність вступу України до Світової організації торгівлі (і надалі набуття членства в ній) є одним з інтегрованих критеріїв ефективності державної політики: дотримання оголошених намірів підтверджуватиме ефективність впроваджуваних політичних заходів; провал згаданих процесів (якими б аргументами він не виправдовувався) означатиме також неефективність інституту держави; і разом з тим жодні окремі успіхи не зможуть розцінюватись як стратегічні досягнення, якщо втрачаються стратегічні цілі та орієнтири. Отож забезпечення вказаної результативності належить до ключових завдань сучасної Української держави. 15. Доведено, що макроекономічна стабілізація та інституційне будівництво на сьогодні мають розглядатися з єдиних позицій, взаємно доповнюватись та підкріплюватись для реального економічного і фінансового розвитку, і зовнішньоекономічна лібералізація в такій системі перебуває на ключових позиціях. Запропоновані заходи розвитку стабілізаційної політики сприятимуть виробленню раціональної та ефективної державної політики загалом, а впровадження запропонованих механізмів, інструментів та заходів надасть країні позитивного імпульсу з прискорення трансформаційних перетворень й стійкому підвищенню добробуту населення. Урахування результатів дослідження також дає змогу сформулювати такі практичні рекомендації: Верховній Раді України прискорити прийняття законів щодо укріплення інституту приватної власності, гарантування прав кредиторів та інвесторів, розбудови ринкових та позаринкових інститутів, ширшого залучення прямих іноземних інвестицій; не допускати застосування популістських заходів (зокрема нормативних актів), що можуть порушити макроекономічну стійкість навіть за наявності короткострокових несистемних ускладнень на окремих ринках; якнайшвидше прийняти Податковий кодекс, затвердити довгострокову Стратегію розвитку України; вдосконалити аналіз відповідності нових законодавчих актів положенням Світової організації торгівлі , накласти мораторій на прийняття законодавчих актів, запровадження яких може суперечити вимогам цієї організації; Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції і надалі спрямовувати зусилля на якнайшвидший вступ країни до Світової організації торгівлі (до кінця 2004 року); послідовно впроваджувати заходи щодо підвищення інвестиційної привабливості як країни загалом, так і окремих підприємств зокрема, у тому числі на регіональному рівні; приватизаційна програма має стати складовою структурної політики та узгоджуватися із стратегією країни на підвищення добробуту її громадян. Національному банку України проводити раціональну стимулюючу монетарну політику, що узгоджується із середньостроковими та стратегічними завданнями уряду України, забезпеченням вчасного і повного виконання країною зовнішніх зобов’язань. Політика наповнення резервів має стати домінуючою, відповідати завданням досягнення стабільності національної грошової одиниці і не може підпорядковуватись згладжуванню короткострокових курсових коливань або визначатись політичними мотивами. | 