1. Банківський споживчий кредит є одним із ключових видів споживчого кредиту та входить до складу важливих активних операцій комерційних банків. Споживчі банківські кредити надаються в різних формах. Кожна з них має свої переваги і недоліки. 2. У ході аналізу найбільш перспективними визначено комбіновані банківські кредити, що поєднують у собі програми споживчого кредитування та створюють умови для співробітництва з посередниками. Вони слугують базою для реалізації стратегічних програм споживчого кредитування (іпотечних, авто - кредитування, розстрочки). 3. Стрімкий розвиток споживчого кредиту зумовлює високий динамізм банківської системи України. При цьому з’являються негативні проблеми, що потребують вирішення. Недостатньо відпрацьованими є механізми рефінансування споживчих кредитів. Їх активізація можлива за умов формування вторинних ринків споживчого кредитування. Залишається надто високою вартість таких позичок за рахунок високих процентних ставок та високих цін на суміжні послуги. Зростають обсяги проблемних кредитів. Недосконалим залишається законодавство в частині претензійно-позовної роботи кредиторів. 4. Заміна банками депозитних ресурсів на інші, більш дешеві, відіграє позитивну роль і для банківської системи, і для економіки в цілому. Вона є основою зменшення ставок за депозитами, зниження доларизації та розвитку кредитування в національній валюті. Ресурсна політика є важливою складовою фінансового управління банків. Переваження в ресурсній базі дорогих депозитних ресурсів гальмує зростання прибутковості та капіталізації українських банків, що примушує їх активно працювати над питаннями їх заміни на більш довгострокові та дешеві ресурси, в тому числі і для вирішення проблеми капіталізації. Серед альтернативних депозитним ресурсам найбільше поширення в Україні набули синдиковані позики в іноземній валюті, єврооблігації. Менше розвинуті такі джерела, як сек’юритизація активів, ІРО та позики від емісії власних цінних паперів. Поява на ресурсному ринку значно дешевших коштів, ніж депозитні, зменшить ставки за депозитами та здешевить депозитні кредити. Особливо це стосується валютних депозитів: створяться умови для перетоку заощаджень у національну валюту для поступового зниження доларизації банківської системи та розвитку кредитування в національній валюті, що позитивно вплине на стабільність гривні та ефективність грошово - кредитної політики НБУ. 5. Механізми погашення кредитної заборгованості мають важливе значення у споживчому кредитуванні і впливають на його ефективність. Найбільш ефективною та перспективною схемою погашення кредитної заборгованості за споживчими позиками є схема за формулою “ануїтет”. Особливої уваги заслуговують комбіновані схеми погашення кредитної заборгованості зі збереженням суми основного боргу. Такі схеми значно збільшують доходність споживчих кредитів. 6. Встановлено, що ефективність споживчих кредитів значно залежить від їх строковості. Найбільш ефективними з них є короткострокові позики до одного року, а при довгострокових кредитах їх ефективний термін складає три роки. Надання надто довгих кредитів з терміном більше трьох років створює ризик зниження ефективності банківської діяльності під час припинення зростання обсягів споживчих кредитів. 7. У роботі визначено основні ризики, властиві споживчому кредитуванню, та механізми управління ними. Основними ризиками споживчого кредитування є кредитний, процентний, валютний, системний (ринковий) та стратегічний ризики. Мінімізація стратегічних ризиків можлива за наближення банків до торгових посередників при наданні сумісних послуг населенню, що збільшить обсяги кредитів та їх дохідність. Особливої уваги потребують валютні ризики, оскільки вони активно поширюються під впливом швидкого розвитку інвалютного кредитування. Проведений аналіз можливих шляхів мінімізації валютних ризиків показав, що найбільш надійним для банківської системи шляхом є згортання інвалютних позик та посилення гривневого кредитування. 8. Стратегічним напрямком зменшення кредитних ризиків є поєднання споживчих кредитів з нетиповими для банків видами діяльності. Необхідною умовою зменшення кредитних ризиків є подальший розвиток започаткованого банками кредитного страхування. Для забезпечення його ефективності доцільним є надання банкам права здійснення страхових послуг на законодавчому рівні. В управлінні ризиками споживчого кредитування рекомендується наближення банків до торгових посередників при наданні суміжних послуг населенню. Пропонується обмеження інвалютних позик та збільшення гривневого кредитування. Для зменшення кредитних ризиків рекомендовано прискорити розвиток кредитного страхування за участю банків. 9. Встановлено, що споживче кредитування має більш високу ефективність порівняно з корпоративним кредитуванням. Це зумовлено високою дохідністю операцій споживчого кредитування, що залежить не тільки від встановлених відсоткових ставок за угодою, а й додаткових доходів від супроводжуючих послуг. 10. Доведено, що на підставі визначення коефіцієнта співвідношення дохідності та витрат у розрізі програм кредитування банки можуть планувати необхідні обсяги ресурсів та їх подальше розміщення в кредитні операції. Визначення прибутковості операцій зі споживчого кредитування рекомендовано проводити з урахуванням оцінки коефіцієнтів дохідності та витрат за різними портфелями та програмами споживчих позик. 11. Зростання кредитних ставок, що провокується високою вартістю депозитних ресурсів, загрожує ризиком неплатоспроможності позичальників та збільшенням витрат, пов’язаних з проблемними кредитами. Тому рівень прибутковості пропонується забезпечувати шляхом розвитку непрофільних видів діяльності банків з надання сумісних послуг за комісійну плату. 12. Важливим напрямом підвищення прибутковості споживчого кредитування є покращання якості кредитів. Для цього рекомендується удосконалення роботи підрозділів з моніторингу проблемних кредитів, застосування скорингових систем, впровадження страхування фінансових ризиків банків за бланковими програмами “Розстрочка” та картковим кредитуванням. |