У дисертації проведено системний аналіз теоретичних питань законодавчого регулювання та практики застосування способів забезпечення виконання податкового обов’язку в Україні, що дозволило зробити певні теоретичні висновки та сформулювати й обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства. 1. Податковий обов’язок є видом й мірою не тільки необхідної та належної, а й можливої поведінки платників податків. Можливість вчинення передбачених законодавством дій платником податків залежить від рівня податкового тиску та реалізації принципу економічної обґрунтованості при встановленні податків і зборів (обов’язкових платежів), а також окремих елементів їх правового механізму. У сукупності це дозволяє створити передумови належного виконання податкового обов’язку. 2. Структура категорії “податковий обов’язок” включає чотири відносно самостійних складових: 1) обов’язок платника податків щодо взяття на облік в органах державної податкової служби, реєстрації у відповідних державних реєстрах платників податків, а також в органах державних цільових фондів; 2) обов’язок із ведення податкового обліку (обліку об’єктів оподаткування); 3) обов’язок зі сплати податків і зборів; 4) обов’язок з подання податкової звітності. 3. Переконання та примус є методами забезпечення виконання податкового обов’язку. У різний спосіб ці методи впливають на свідомість платників податків з метою забезпечення належного виконання ними приписів податково-правових норм. Застосування примусових заходів компенсує прогалини впливу переконання, а також опосередковано впливає на формування свідомої правової поведінки платника податків у майбутньому. 4. Податково-правовий примус – це зумовлений методом правового регулювання податкових відносин особливий вид державного примусу, який здійснюється органами державної податкової служби органами, і полягає у застосуванні примусових заходів до платників податків та інших зобов’язаних суб’єктів податкових правовідносин у разі порушення ними встановленого порядку виконання податкового обов’язку. 5. Способи забезпечення виконання податкового обов’язку є формою реалізації податково-правового примусу, які шляхом завдання несприятливих правових наслідків у вигляді певних організаційний і майнових обмежень забезпечують припинення протиправного стану, компенсують втрати бюджетів та державних цільових фондів, а також стимулюють належну поведінку платників податків. 6. Спрямованість впливу спеціальних забезпечувальних заходів слід обмежити лише виконанням обов’язку зі сплати податків і зборів. Невиконання або неналежне виконання платниками податків інших обов’язків повинно бути підставою застосування штрафних санкцій. 7. Законодавче визначення адміністративного арешту активів платника податків як виключного способу забезпечення можливості погашення його податкового боргу не відповідає його реальному змісту, оскільки встановлений Законом України № 2181 перелік підстав його застосування свідчить про те, що він є саме способом забезпечення виконання низки обов’язків платника податків. 8. Пеня як спосіб забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів виконує стимулюючу та компенсаційну функції. Примусове нарахування та сплата пені стимулюють платника податків до належної правової поведінки, забезпечуючи її в майбутньому. Сплачуючи пеню, платник податків компенсує втрати відповідних бюджетів або державних цільових фондів від несвоєчасного погашення податкового зобов’язання. 9. З метою вдосконалення порядку застосування способів забезпечення виконання податкового обов’язку необхідним є внесення наступних змін і доповнень до Закону України № 2181: – закріпити норму, якою встановлюється вичерпний перелік способів забезпечення виконання податкового обов’язку; – відокремити способи забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів від мір юридичної відповідальності, що застосовуються в разі невиконання інших обов’язків платниками податків; – закріпити поняття податкового правопорушення, його види, а також вичерпний перелік санкцій за їх вчинення; – норми, що регулюють порядок застосування податкової поруки слід представити у вигляді окремої статті Закону; – внести зміни до пп. 9.3.1. п. 9.3 ст. 9 Закону, встановивши судовий порядок прийняття рішення щодо тимчасового зупинення видаткових операцій за рахунками платника податків, до якого застосовується адміністративний арешт активів; – закріпити в пп. 9.3.1. п. 9.3 ст. 9 Закону положення щодо прийняття судом рішення за поданням податкового органу про тимчасове зупинення видаткових операцій за рахунками платника податків в банку в частині суми податкового боргу; – внести доповнення до абз.2 пп. 9.3.3. п. 9.3 ст. 9 Закону, зокрема, зазначивши, що для продовження строку арешту активів необхідною умовою, поряд з наявністю достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, є наявність непогашеного податкового боргу. | 