Спортивний дискурс у ЗМК є частиною загального комунікативного простору, що обмежена темою (спорт) і каналом (опосередкована комунікація) та включає як ЗМІ, так і спілкування у віртуальних співтовариствах в Інтернеті. На цей момент про спортивний дискурс можна говорити як про дискурс зі специфічною інституційністю і двома основними підтипами: спортом великим і малим (професійним і аматорським, спортом і фізкультурою). Особливість соціального інституту «спорт» визначається тим, що в його центрі перебуває невербальна фізична діяльність, інституційний спортивний дискурс виявляється значною мірою описовим. Основними суб'єктами спортивного дискурсу, постійно залученими до прямого або опосередкованого обговорення спортивних подій, є представники практичного і професійного спортивного дискурсу. Спортивний дискурс у масмедійному просторі є динамічним утворенням, що формується під впливом технічних, соціальних, гендерних, національних та інших факторів. Найважливішим наслідком взаємодії спорту і ЗМК варто назвати відродження і розвиток аматорського спорту як повноцінної субкультури під впливом комунікативних зв'язків в Інтернеті. Лексична система спортивного дискурсу, основними компонентами якої раніше вважалися нормативна і дитяча термінології, а також професійний сленг, поповнюється дуже активною, з погляду дериваційних процесів, термінологією (сленгом) спортсменів-аматорів. Ця велика група спеціальних номінативних одиниць віддзеркалює в синхронії всі основні тенденції і процеси термінології фігурного катання більш ніж за 100 років її існування. Відзначено багатство полісемічних термінів, утворених внаслідок еволюції значення нормативних спеціальних номінативних одиниць, і велика кількість синонімів через співіснування російських і запозичених термінів, розходжень морфолого-синтаксичного характеру (однослівне найменування – словосполучення), різних сфер – джерел метафоризації. Варто підкреслити виняткову роль метафори в утворенні спеціальних номінативних одиниць фігурного катання тому, що цей семантичний спосіб (‘зовнішня подібність із природним об'єктом’) існує в поєднанні зі словотворчими формантами і є вербальним відображенням гендерної асиметрії в цьому виді спорту. Традиція наочного навчання і відсутність чіткої дефініції термінів фігурного катання сприяє розхитуванню терміносистеми спортсменами-аматорами. Знання і вільне володіння спортивною термінологією є запорукою успішної комунікації і маркером приналежності як у медійному СД, що висвітлює великий спорт, так і – особливо – серед спортсменів-аматорів. У спортивному дискурсі основними є два фрейми: «Тренування» і «Змагання, виступи». Для спортивного дискурсу в ЗМІ більш актуальним є другий фрейм, що включає найбільшу кількість учасників, але не деталізує рухи спортсмена, у той час як на тренуваннях при мінімальній кількості комунікантів використовується дрібне членування слоту «Діяльність як об'єкт». Адекватне відображення понятійної картини світу сприяє плідному існуванню таких жанрів спортивного дискурсу в медіапросторі, як форуми спортсменів-аматорів і телешоу. За останні 10-20 років комунікативні параметри спортивного дискурсу в масмедійному просторі зазнали значних змін. Так, до активних суб'єктів дискурсу входять уболівальники й спортсмени-аматори, і медіадискурс перестає бути односторонньо-проективним, таким, що змальовує спортивну подію для читача/глядача. Стає можливим зворотній зв'язок «уболівальник – журналіст», «уболівальник – спортсмен». Реципієнт дискурсу перетворюється на активного учасника, що створює велику кількість текстів у різноманітних жанрах і генерує власну культуру. І якщо вболівальники орієнтовані на великий спорт і результат – перемогу, то об'єктом опису для спортсменів-аматорів стають вони самі, тренування як процес і нюанси фізичної дії. Взаємодія різних компонентів спортивного і медійного дискурсів слугує розвитку жанрової системи спортивного дискурсу в засобах масової комунікації. Поряд зі звичним телекоментарем виникає жанр телешоу (спершу трансляції, потім постановки). Інтернет проектує традиційні жанри (текстовий онлайн-коментар), а також дозволяє медіатизувати спілкування між уболівальниками, спортсменами-аматорами (форуми). Постійний розвиток масмедійного простору сприяє більшому комунікативному розкриттю раніше «мовчазних» учасників спортивного дискурсу. Композиція телерепортажу зумовлена видом спорту, а типи поданої інформації корелюють зі статусними ролями суб'єктів спортивного дискурсу в засобах масової інформації. Нові жанри (шоу, веб-коментар, форуми) можна охарактеризувати як інтегративні: у них поєднуються риси як традиційних жанрів спортивних ЗМІ, так і жанрів реального спортивного дискурсу, а також самостійних жанрів медіасфери. Найважливішими комунікативними стратегіями спортивного дискурсу можна назвати презентацію, групову ідентифікацію, оцінку. Важливим є також емотивний компонент. Зазвичай неаргументована негативна характеристика пов'язана з оцінкою спорту «ззовні» наївним суб'єктом спортивного дискурсу, тоді як зацікавлені журналісти, експерти, уболівальники, спортсмени прагнуть в оцінюванні враховувати об'єктивні фактори. Цілям телекоментаря найбільшою мірою відповідає суб’єктно-аналітичний опис. Предметом аргументованої оцінки є спортивні й особистісні чесноти спортсмена. Компетентність та емоційність дозволяють коментаторам повною мірою реалізувати посередницьку функцію телерепортажу. Національна ідентичність у спортивному дискурсі формується, у першу чергу, у неспеціалізованих ЗМІ. Для масового читача критерій «свій-чужий» є основним під час оцінки спортивних подій. Хоча у спортсменів-аматорів протиставлення себе іншим проявляється тільки у стресові моменти, тенденція до зниженого опису «чужих» наявна так само, як і в газетних текстах. Важливішим для спортсменів-аматорів є самопрезентація і демонстрація приналежності до субкультури. Поетична творчість дозволяє вербалізувати суб'єктивно високий статус спортсмена в концептуальній картині світу шанувальниць. Об'єктивне й, особливо, суб'єктивне значення будь-якого явища в спорті сприяє збільшенню всіх компонентів СД: кількості комунікантів, обсягу текстів у різних жанрах, вибору стратегій. Сезонність спорту і віддзеркалення його в ЗМІ також є чинником динаміки дискурсу. Спортивний дискурс, а точніше – медійний спортивний дискурс, пов'язаний з фігурним катанням, на цей момент є динамічною мовленнєво-розумовою єдністю: змінюється лексична, суб'єктна, жанрова системи, а велика кількість жанрів і форм дозволяє зіставляти стратегії і тактики й надалі гармонізувати спортивний дискурс у масмедійному просторі. |