Анотація до роботи:
Дрінко Г.Г. Спонукальні конструкції в англійській та українській мовах. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.17 – порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. – Донецький національний університет, Донецьк, 2005. Дисертація присвячена порівняльному аналізу синтаксичних, лексичних, стилістичних і прагматичних особливостей спонукальних конструкцій в англійській та українській мовах. Запропоновано класифікацію засобів вираження спонукання у досліджуваних мовах, у якій було виділено монофункціональні та поліфункціональні засоби вираження спонукання. Особлива увага приділена недостатньо дослідженим, поліфункціональним засобам вираження спонукання (спонукальним конструкціям із перформативними і модальними дієсловами, дієсловами у формі дійсного, умовного способу та конструкціям з неособовими формами дієслова). Здійснений у роботі аналіз спонукальних конструкцій з урахуванням виконавця дії виявив ізоморфні риси в зіставлюваних мовах, подібність якісного та кількісного складу можливих моделей конструкцій, що спонукають другу та третю особу до дії. Диференційні ознаки виявляються у соціативних конструкціях. У плані міжмовного зіставлення аналізувалися мовленнєві акти, у яких уживаються спонукальні конструкції: директиви та менасиви. Як прагматичні типи директивів виділені три групи мовленнєвих актів: прескриптиви, реквестиви, сугестиви. Групу менасивних мовленнєвих актів складають застереження та погрози. У досліджуваних мовленнєвих актах спонукання експлікується не тільки за допомогою імперативних конструкцій, найбільш універсального і спеціалізованого способу вираження спонукання, але й за допомогою поліфункціональних конструкцій. |