Анотація до роботи:

Боровська О.В. Співвідношення національних та інтернаціональних термінів у галузі фізичної культури та спорту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту за спеціальністю 24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2003.

Дисертація присвячена проблемі формування термінологічної системи галузі фізичної культури та спорту, визначення співвідношення національних та інтернаціональних термінів у спортивній термінології. Проаналізовано шляхи поповнення термінологічної системи галузі з власних, автентичних джерел та за рахунок іншомовних запозичень. Співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту становить відповідно 30% (національні, автентичні) до 70% (інтернаціональні, запозичені). Окреслено подальші тенденції та перспективи розвитку, стандартизації та уніфікації української термінології галузі фізичної культури та спорту.

Метою дослідження було визначити співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту, описати сучасний стан термінологічної системи галузі та окреслити шляхи та перспективи її поповнення та збагачення. Об‘єкт дослідження – українська термінологія галузі фізичної культури та спорту. Предмет дослідження – національний та інтернаціональний аспекти в українській термінології галузі фізичної культури та спорту. Наукова новизна одержаних результатів: вперше зроблено комплексний науковий аналіз процесу розвитку та формування української термінології галузі фізичної культури та спорту, визначено основні екстра- та інтралінґвістичні чинники впливу на терміносистему; проаналізовано автентичні та інтернаціональні шляхи творення спортивних термінів; визначено співвідношення національних та інтернаціональних термінів у галузі фізичної культури та спорту.

1. Ґрунтовний аналіз спеціалізованої літератури з питань термінологічного забезпечення галузі фізичної культури та спорту дає підстави стверджувати, що проблема функціонування й розвитку галузевої термінології залишається однією із актуальних проблем галузі. Зусилля науковців-мовознавців та теоретиків фізичної культури розрізнені й торкаються тільки окремих сторін означеної проблеми: лексико-семасіологічних аспектів термінів, організаційно-методичних аспектів розвитку сучасної спортивної термінології, історико-методологічних засад розвитку української спортивної термінології, специфіки формування української галузевої термінології, специфіки творення та нормування спортивних термінів.

В умовах активного поширення в Україні нових видів рухової активності й всебічного розвитку фізичного виховання і спорту бракує наукових досліджень щодо функціонування та співвідношення національних та інтернаціональних термінів.

2. Аналіз сучасної наукової, науково-методичної, навчальної літератури, спеціалізованих словників з фізичного виховання та спорту, друкованих засобів масової інформації та мовлення українських спортивних теле- та радіо програм; спостереження за розвитком термінологічної сфери галузі дозволяє стверджувати, що до основних сучасних проблем розвитку української термінології галузі фізичної культури та спорту належать як мовознавчі проблеми так і вузько галузеві проблеми.

Поміж мовознавчих – проблема функціонування української мови в спортивному середовищі, проблеми синонімії, вибору способів передачі та транслітерації запозичених термінів. Щодо вузько галузевих проблем – то це недостатня кількість найменувань та накладів відповідних словників і довідників, переважання російськомовної навчальної літератури над україномовною, провадження навчального процесу у більшості галузевих ВНЗ російською мовою, нестача кваліфікованих фахівців-термінознавців, безконтрольне калькування англійських термінів без їх адаптації до норм української мови, низький рівень термінологічної грамотності українських спортивних журналістів, коментаторів, арбітрів; відсутність будь-якої системи стимулювання й підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців фізичної культури з питань фахової термінології.

3. Сучасна термінологія галузі фізичної культури та спорту поповнюється двома шляхами: з внутрішніх ресурсів української мови та запозиченням з інших мов.

З внутрішніх ресурсів української мови терміни створюються такими способами: надання наявним словам нових значень, модифікація, складання основ терміноелементів, утворення термінологічних сполучень, утворення абревіатур. Вважаємо, що найпродуктивнішими у спортивній термінології є модифікація та утворення термінологічних сполучень. Творення спортивних термінів автентичними засобами в українській мові відбувається відповідно до закономірностей українського термінотворення.

4. Запозичені з інших мов спортивні терміни проникають в українську мову двома шляхами: пофонемним відтворенням оригіналу, тобто створенням фонемної копії-запозичення (фрістайл, боулінґ пауеліфтінґ, крос) та підстановкою власних морфем, які вимагає оригінал, і створенням морфемної копії – кальки (water polo – водне поло, corner kick – кутовий удар).

Результатом інтенсивної інтерференції російської мови щодо української в спортивній термінології у радянський період є надмірні запозичення з російської мови, калькування спортивних термінів для позначення понятійного апарату, запозичення принципів словотвору. Оскільки цей процес був штучним і нав‘язувався українській термінології, це призвело до порушень внутрішніх закономірностей розвитку терміносистеми. На сучасному етапі основними мовами-реципієнтами запозичення спортивних термінів є англійська та французька (55%), оскільки терміни поширюються разом з детермінованими ними поняттями.

5. Визначено, що в сучасній українській термінології з фізичної культури та спорту спостерігається значне переважання інтернаціональних та запозичених термінів щодо національних. Кількісне співвідношення складає 70 % до 30 %. Поповнення основного масиву термінів відбувається через пряме запозичення з інших мов чи калькування. Виявляючи динаміку розвитку співвідношення національних та інтернаціональних термінів галузі, (в порівнянні з результатами досліджень І. Ільницький-Занкович (1939), М.М. Паночко (1978) зазначимо, що частка інтернаціональних та запозичених термінів зростає. Тому помірні тенденції творення термінів автентичними засобами є обґрунтованими та виправданими в подальшому розвитку спортивної термінології.

6. На сучасному етапі перед спортивним термінознавством постає проблема формування адекватної термінологічної системи. На нашу думку, основним засобом вирішення цієї проблеми є термінологічне планування. Вважаємо, що основні організаційні заходи термінологічного планування у галузі фізичної культури та спорту це формування лабораторій (груп) термінологів-фахівців та термінологів-лінґвістів на базі Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту, вищих навчальних закладів фізкультурного профілю; розв‘язання питань фінансування та матеріально-технічного забезпечення; розробка наукових планів роботи щодо понятійної та лінгвістичної проблематики; проведення наукових конференцій та семінарів з проблем спортивної термінології.

Окреслюючи перспективи подальших досліджень, потрібно зазначити, що уваги науковців потребує сфера функціонування термінів галузі фізичної культури та спорту (спортивна преса, науково-методична література, усне мовлення).

Публікації автора:

1. Боровська О.В. Короткий тлумачний словник термінології галузі фізичної культури та спорту. – Львів, 2003. – 54 с.

2. Боровська О. До питання про національні та інтернаціональні терміни в українській спортивній терміносистемі // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 5. – Т. 1. – Львів, 2001. – С. 23 – 24.

3. Боровська О. Національні витоки української української термінології з фізичної культури та спорту // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 6. – Т. 1. – Львів, 2002. – С. 8–10.

4. Боровська О. Лексикографічне відображення української спортивної термінології в кінці ХХ століття // Фізичне виховання, спорт і культура здоров‘я у сучасному суспільстві: Зб. наук. пр. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2002. – Т. 1. – С. 3–5.

5. Боровська О. Співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології сфери фізичної культури та спорту // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 7. – Львів, 2003. – Т. 1. – С. 35 – 40.

6. Боровська О. Терміни іншомовного походження в українській термінології галузі фізичної культури та спорту // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання та спорту: Зб. наук. пр. / За ред. С.С. Єрмакова. – Харків; Львів, 2003. – №16. – С. 32 – 37.

7. Денисенко С., Боровська О. До питання про теоретичні та практичні засади лексикографічного відображення української спортивної термінології на сучасному етапі // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 5. – Т.1. – Львів, 2001. – Т. 1. – С. 61 – 63.

8. Боровська О. Автентичні терміни в сучасній українській термінології з фізичної культури та спорту // Вісн. Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. № 453. Проблеми української термінології. – Львів, 2002, – С. 433 – 435.

9. Боровська О. Співвідношення інтернаціонального та національного у перекладі спортивних термінів // Вісн. Сумського держ. ун-ту. Філол. науки. – Суми, 2003. – № 4 (50). – С. 24 – 26.

10. Боровська О. Основні тенденції розвитку української термінології галузі фізичної культури та спорту // V Міжнар. Наук. конф. Фізична культура, спорт та здоров‘я: матеріали – Харків, 2003. – С. 8.

11. Боровська О. Словник спортивних термінів як відображення інтернаціональних витоків української спортивної термінології // Сборник науч. трудов по лексикографии. – Гродно, 2002. – С. 129 – 131.