Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Політичні науки / Політичні проблеми міжнародних відносин і глобального розвитку


Ігнатьєв Павло Миколайович. Співробітництво України з державами Співдружності Націй: проблеми становлення та розвитку: Дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка ; Інститут міжнародних відносин. - К., 2002. - 206арк. - Бібліогр.: арк. 183-206.



Анотація до роботи:

Ігнатьєв П.М. Співробітництво України з державами Співдружності Націй в 90-ті роки: проблеми становлення і розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню питання становлення і розвитку відносин України з державами Співдружності Націй в 90-ті роки. Проаналізовано характерні особливості країн цієї міжнародної організації і їх можливий вплив на розвиток стосунків з Україною. Розглянуто стан відносин України з ключовими державами Співдружності – Великобританією і Канадою, дано рекомендації щодо використання їх впливу на країни організації в інтересах України. Визначені основні проблеми, з якими стикається Україна при плануванні і реалізації зовнішньої політики в АТР і Африці. Особлива увага приділяється аналізу відносин з зазначеними країнами в торговельно-економічній та науково-технічній площині. Виділено важливі країн Співдружності Націй, що можуть виступати в якості посередників між Україною та регіональними організаціями в АТР та Африці. Запропоновані шляхи вдосконалення існуючих відносин, надання їм динамізму і виведення їх на якісно новий рівень.

1. Співдружність Націй як одна з міжнародних організацій характеризується наявністю певних внутрішніх механізмів взаємовідносин та взаємозв’язків держав, що входять до неї. Найважливішими формами таких взаємозв’язків, що створюють сприятливі умови для налагоджування політичних, економічних стосунків і культурної взаємодії з державами Співдружності, є функціонування єдиної мови спілкування (англійської) в межах всіх держав об’єднання, однакових стандартів бухгалтерії і ведення бізнесу, англосаксонської системи звичаєвого права, наявність значних мінеральних ресурсів, важливих для сучасного високотехнологічного виробництва.

Різний рівень економічного розвитку країн Співдружності потребує, у свою чергу, диференційованого підходу до налагодження співробітництва з ними, зокрема, залучення інвестицій і технологій з розвинених держав угрупування для модернізації народного господарства України та торгівлі вітчизняними товарами і послугами з державами, економіка яких має порівняно нижчі показники розвитку. Перспективність таких стосунків зумовлена, в першу чергу, сприятливими можливостями взаємодоповнення економік України і держав Співдружності, що розвиваються, наявністю в цих країнах багатьох промислових підприємств і радянських систем озброєнь, що були створені за участю фахівців і технологій з УРСР, знаходженні при владі там державних діячів, що отримали освіту в Україні в роки існування Радянського Союзу.

Торговельно-економічному співробітництву України з країнами угрупування можуть сприяти також наявність у цій міжнародній організації таких координуючих органів як Ділова Рада і Форум Співдружності - структур, аналогічних міжнародній торговельно-промислової палаті, що займаються налагодженням контрактів між діловими колами держав Співдружності і бізнесменами з третіх країн.

2. В політичному плані держави Співдружності Націй викликають інтерес України як перспективні партнери в ООН, інших спеціалізованих міжнародних організаціях, що виступають з узгодженою позицією з ряду питань міжнародного характеру, як впливові члени або лідери різних інтеграційних угрупувань, за допомогою яких Україна може зблизитись з тими чи іншими регіональними організаціями.

Сучасний рівень політичної співпраці з розвиненими країнами угрупування характеризується партнерськими відносинами України з Великобританію і Канадою, у зв’язку з цим Україна може контактувати з країнами організації за посередництва Великобританії, як ключової держави цього угрупування, або впливової Канади, з якою Україна підтримує особливі партнерські відносини. Канада і Великобританія відіграють помітну роль в Співдружності Націй завдяки фінансовій і технічній допомозі, яку вони надають багатьом країнам організації, і лобіюванню інтересів цих країн перед міжнародними займачами капіталу. Вплив Австралії на членів організації є порівняно меншим. За підтримки Великобританії та Канади Україна може вирішити деякі з політичних проблем, які виникають у неї з іншими країнами Співдружності Націй, залучитись до діяльності деяких органів цієї організації.

Відносини України з африканськими країнами – членами Співдружності характеризуються певною напруженістю, пов’язаною з постачанням великих партій зброї з країн Східної Європи до Африки та затриманнями українських моряків та пілотів на півдні і заході континенту. З’ясовано, що захисту українців в Африці можуть сприяти як посередництво Великобританії, так і відкриття консульств України в ключових країнах Африки. Для покращення іміджу України, у якої в Африці вже сформувався імідж борця з расизмом і апартеїдом, Україна активно залучається до розв’язання африканських проблем в рамках ООН та її спеціалізованих організацій, бере участь у миротворчих операціях на континенті, що може бути проілюстровано на прикладі відрядження українського контингенту до Сьєрра-Леоне.

Зовнішня політика України щодо держав півострова Індостан характеризується, в ряді випадків, необхідністю балансування між Індією і Пакистаном. Індія- наддержава Південної Азії, лідер Руху Неприєднання і потенційний член Ради Безпеки ООН, а Пакистан – країна з великим рівнем заборгованості і чисельними внутрішніми проблемами. Зближення України з Індією в першій половині 90-х років змінилось орієнтацією на Пакистан, 30 відсотків військових потреб якого задовольняється українським ВПК, як самостійно, так і в кооперації з китайськими підприємствами. Україна з економічних міркувань приєдналась до стратегічної вісі Пакистан-Китай, де-факто спрямованої проти Індії. При балансуванні між Індією і Пакистаном доцільним виглядає збереження нейтралітету та зосередження державних зусиль на торговельно-економічній та науково-технічній співпраці, оскільки Індія виступає проти посередництва будь-якої країни в врегулюванні Кашмірської кризи і болісно реагує на критику ядерних випробовувань.

Політичні стосунки нашої держави з країнами Співдружності в Південно-Східній Азії характеризується порівняно низьким рівнем відносин, що обмежуються контактами в ООН та в інших міжнародних організаціях. Україна, на відміну від багатьох європейських країн, не стала членом AСЕМ, отже доцільно відродити “ініціативу Козирєва” щодо співпраці інтеграційних об’єднань АСЕАН та СНД, на зразок угод, укладених ЄС та АСЕАН. Виправданим виглядає залучення України до роботи спеціалізованих комітетів, створених під егідою АСЕАН.

3. Торговельно-економічні відносини з провідними країнами Співдружності (Канада, Австралія і Великобританія) характеризуються деякими негативними тенденціями: ці країни задовольняють завдяки власному виробництву потреби в таких традиційних для України експортних групах, як металопрокат і хімікати, знаходяться на значній віддалі від України, орієнтуються на платоспроможні ринки в своїх регіонах (НАФТА і країни Азії для Канади, країни АСЕАН та Японія для Австралії, ЄС і країни Співдружності для Великобританії). Низьким залишається приток інвестицій з цих країн до України (Великобританія – 260 млн., а Канада – лише 25 млн. доларів), що пов’язано з несприятливим інвестиційним кліматом в Україні і політикою цих країн щодо заохочення “брейн-дрейну” з України.

Торгівля з країнами Співдружності, що розвиваються, характеризується значним позитивним сальдо і суттєвим товарообміном з великими країнами організації (Індія, Малайзія, Нігерія), оскільки вимоги до імпортованої продукції там дещо занижені, існує значний попит на традиційні складові українського експорту. До загальних проблем в торгівлі з країнами угрупування належать: відсутність підтримки держави при освоєнні нових ринків, брак банківської співпраці і ефективного транспортного сполучення, нестача інформації про потенційні можливості цих країн, об’єктивні труднощі держав, що розвиваються (відсутність конвертованої валюти, недостатньо сприяння експортному сектору з боку держави). В результаті дії цих та інших факторів великий відсоток експортної продукції зазначених країн надходить до України через треті держави.

4. Одним з суттєвих чинників у культурному співробітництві держав сьогодні є здебільшого наявність вільних коштів, що їх країни закладають в бюджет на культурні обміни, або ж асигнування української діаспори в цих державах. За таких обставин нині відбувається розвиток гуманітарних стосунків України передусім з найбільш розвиненими країнами Співдружності, в яких є українська діаспора, багато українських культурних організацій і творчих та художніх колективів. Задоволення освітніх потреб держав півострова Індостан та африканських країн Співдружності Націй стає одним з пріоритетних напрямків співпраці України з державами угрупування в культурній галузі.

За результатами дослідження в дисертації сформульовано рекомендації щодо перспектив розвитку відносин України з країнами Співдружності Націй. Основна їх суть зводиться до врахування специфічних особливостей країн угрупування, необхідності співпраці з діловими структурами, створеними під егідою Співдружності Націй, використання, в ряді випадків, Канади і Великобританії, як посередників між Україною та державами Співдружності, що розвиваються, запрошення транснаціональних корпорацій з розвинених країн угрупування до участі в економічному житті України та модернізації її народного господарства, окреслення секторів взаємовигідного торговельного обміну товарами та послугами з країнами організації, галузей перспективного науково-технічного співробітництва, виділення ключових країн-посередників для налагодження економічних зв’язків з державами тих чи інших регіонів, з’ясування шляхів залучення України до співпраці з регіональними інтеграційними об’єднаннями в Азії та Африці, створення спеціалізованої установи з сприяння українським експортерам та конкретних заходів щодо відновлення традицій освітньої співпраці з країнами Співдружності Націй, що розвиваються.

Публікації автора:

  1. Ігнатьєв П.М. Співдружність Націй в системі сучасних міжнародних відносин// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 17.-2000.- С.25 – 34;

  2. Ігнатьєв П.М. Співробітництво з Індією і Пакистаном, як визначальний чинник південноазіатської політики України// Актуальні проблеми міжнародних відносин.- Випуск 22.- 2000.-С.21-34;

  3. Ігнатьєв П.М. Відносини України з Австралією та Новою Зеландією в 90-ті роки// Актуальні проблеми міжнародних відносин.- Випуск 23.- 2000.- С.32-42;

  4. Ігнатьєв П.М. Відносини України і Канади в 90-ті роки: Політичний і економічний аспекти// Актуальні проблеми міжнародних відносин.- Випуск 24.- 2000.- С.14-25;

  5. Ігнатьєв П.М. Українсько-британські відносини в 90-ті роки: політичний і економічний аспекти// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини.- Випуск 19.- 2001.- С.65-70;

  6. Ігнатьєв П.М., Музика Г.А. Україна-Субсахарська Африка: чи залишаться можливості співробітництва невикористаними?// Вісник Української Академії державного управління при Президентові України.-2001.- №4.-С.303-312;

  7. Ігнатьєв П.М. Сінгапур: з третього світу до першого// Політика і Час.-2002.-№6.-С.20-25.