Анотація до роботи:

Грибовська Д.А. Специфіка комічного у поетичній спадщині Івана Франка. – Рукопис.

Дисертація на здобуття ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 – українська література.

У дисертації зроблено спробу системного аналізу поетичної сатири Івана Франка на базі великого емпіричного матеріалу. Встановлено, що масив такого роду віршів був несправедливо охарактеризований як матеріал, який втратив своє значення для сучасників. У зв’язку з цим твердженням у теоретичному розділі, присвяченому проблемі комічного як естетичної категорії та в рамках останнього – проблемі “універсального сміху”, було розглянуто сатиричну поезію Івана Франка як приклад високої художності та естетичної цінності.

Аналіз поетичної спадщини був здійснений за хронологічним принципом, який дав можливість відстежити етапи еволюції поета-сатирика. Основну увагу було зосереджено на поетичних збірках “З вершин і низин”, “Мій Ізмарагд”, “Semper tiro”, “Давнє й нове”, “Із літ моєї молодості”, а також на творах останніх років життя (1914-1916 рр.).

У роботі проаналізовано низку сатиричних бурлескно-пародійних поезій, які за своєю формою наближаються до жанру поем. Серед них “Дума про Маледикта Плосколоба”, “Дума про Наума Безумовича”, “Вандрівка русина з Бідою”, “П’яниця”, а також поема “Ботокуди”. Аналіз цих творів був необхідний для реалізації ідейного задуму поета, з огляду на те, що їх тематика та специфіка комічних прийомів суголосна з тематикою сатиричних віршів, представлених для аналізу.