Результатом проведеного дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення та розробка пропозицій щодо удосконалення режимів спеціального прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Одержані результати свідчать про досягнення поставленої мети дослідження і дають підстави для формулювання наступних висновків та пропозицій: 1. Дослідженням встановлено що, суспільно-економічний зміст спеціального оподаткування обумовлюється двоякою визначеністю: з однієї сторони він визначає об’єктивний характер самих податків, який полягає у необхідності централізації ресурсів на державному рівні для задоволення суспільних потреб, з іншої – він передбачає створення для господарюючих структур сприятливого фінансово-податкового середовища, яке у підсумку справляє стимулюючий ефект на їх підприємницьку активність. 2. Узагальнено методологічні підходи до формування та встановлено головні форми прояву спеціальних режимів оподаткування, зокрема: на базі єдиного (інтегрованого) податку, звільненні від сплати або пониженні ставок окремих податків, на основі сплати фіксованої суми платежу. Кожна форма утворює спеціальну податкову конструкцію, яка визначає і характеризує найбільш прийнятний фіскальний механізм щодо розрахунків за податками кола окремих господарюючих суб’єктів. 3. Обґрунтовано, що спеціальні режими прямого оподаткування у сільському господарстві мають будуватися з урахуванням сучасних особливостей його функціонування, зокрема – віднесенні до суб’єктів та визначенні об’єктів оподаткування. Щодо суб’єктів оподаткування, доцільно виділити три категорії платників: сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства та домогосподарства. Основними об’єктами прямого оподаткування у галузі є: валовий дохід, прибуток, землі сільськогосподарського призначення. Кожен з них має різний ступінь прояву відносно окремої категорії платників, це потрібно враховувати при конструюванні та запровадженні режимів спеціального оподаткування. 4. Дослідженням підтверджено, механізм єдиного податку – при спрощеній системі оподаткування, за замістом є не адаптованим до умов ведення аграрного виробництва. Його елементи – об’єкт оподаткування, податкова ставка, строк сплати встановлені без урахування галузевого аспекту, що знижує ефективність функціонування спрощеної системи оподаткування у сільському господарстві. 5. Запровадження фіксованого сільськогосподарського податку в прагматичному розумінні себе виправдало. Встановлений на реальному рівні платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників податок дозволив відрегулювати і певним чином стабілізувати податкові відносини у галузі. Утім, пореформений вигляд податку вже не відповідає характеристикам головного регулятора взаємовідносин сільськогосподарських товаровиробників з державою. Тому пролонгація терміну його дії є недоцільною. 6. По завершенню строку дії фіксованого сільськогосподарського податку, спеціальні режими прямого оподаткування мають відпрацьовуватись лише для фермерських господарств, на що орієнтує і зарубіжний досвід. Дослідженням рекомендовано запровадити для фермерських господарств спеціальний податок шляхом комплексного поєднання обсягу прямих і непрямих податків, сплачуваних у галузі. У частині непрямого оподаткування надати фермерам можливість самостійного вибору сплати ПДВ, зокрема, або інтегруючи його зі спеціальним податком, або сплачуючи на загальних засадах. 7. Дослідженням запропоновано впровадити спеціальний режим оподаткування для фермерських господарств виходячи із урахування їх внутрішніх організаційно-виробничих особливостей. Відповідно до чого передбачити градацію фермерських господарств на категорії залежно від площі сільськогосподарських угідь у їх користуванні та встановити диференційований рентний дохід як нормативний об’єкт оподаткування. 8. Механізм спеціального прямого оподаткування сільськогосподарських підприємств промислово-тваринницького напряму діяльності повинен будуватися на засадах прибуткового, податковою базою має стати прибуток. Взята в оренду незначна площа сільськогосподарських угідь (для оподаткування ФСП) спотворює дієвість діючого спецрежиму і є не обґрунтованим відносно багатоземельних господарств. 9. З 2005 р. величина земельного податку в розрахунку на 1 га угідь є більшою у 1,67 раза за величину оновленого за структурою платежів ФСП. Тому є доцільним і рекомендовано для цілей оподаткування ФСП передбачити щорічну індексацію грошової оцінки сільськогосподарських угідь або замінити його земельним податком – до завершення строку дії пільгового режиму оподаткування галузі (2010 р.). 10. Узагальнено підхід щодо можливого конструювання спеціального режиму оподаткування галузі на основі ресурсного потенціалу, при якому податкова база – площа сільськогосподарських угідь, співставляється не за кадастровою вартостю, а за ресурсним (виробничим) потенціалом, який вимірюється кількісною оцінкою наявних у сільськогосподарського виробника земельних, трудових і матеріально-технічних ресурсів, визначених при середньому рівні їх використання. 11. Обґрунтовано помилковість твердження, що створення оптимальної для свого часу системи оподаткування аграрного сектору зумовить повне виключення дії спеціальних податкових режимів. Останні не є виключним атрибутом податкової політики країн з перехідною економікою. Дослідженням підтверджено, що спеціальні режими оподаткування ефективно застосовуються і аграрно-розвинутими країнами, які мають розгалужену й відносно сталу систему оподаткування. |