В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розкритті соціальних, вікових, гендерних та особистісних особливостей формування і прояву підлітками і молодими людьми протиправної поведінки; обґрунтовано превентивно-корекційні заходи і технології в боротьбі з протиправною поведінкою. Отримані експериментальні дані дозволяють зробити наступні висновки. 1. Вирішенню проблеми ставлення підлітків та молоді до правових вимог суспільства приділяється достатня увага фахівців та науковців. Показано, що в основі формування та прояву протиправної поведінки лежать фундаментальні протиріччя між потребами підлітків та молоді і можливостями держави їх задовольнити, які особливо загострюються в умовах соціально-економічної та політичної кризи. Виявлена залежність демонстрації протиправної поведінки молоді від впливу криміногенних та соціальних чинників, засобів масової інформації та особливостей проведення дозвілля. Водночас залишаються нез’ясованими питання особистісних, вікових та статевих особливостей прояву протиправної поведінки та розробка конкретної, бажано комплексної, системи її психологічної корекції і профілактики. 2. Встановлено, що протиправна поведінка досить широко розповсюджена у досліджених осіб віком від 14 до 24 років. Показано, що серед них біля третини мають такий кількісний ступінь прояву негативних особистісних якостей, який дозволяє вважати їх схильними до протиправної поведінки, потенційно можливими правопорушниками і віднести до групи ризику. Протиправна поведінка проявляється в результаті дії двох груп факторів: соціальних і психологічних. До перших належать: ситуаційно-фрустраційні, криміногенні, стресогенні, екстремальні; конфліктні; умови життя — матеріальні труднощі, відсутність житла; умови в сім’ї — якість домашнього та шкільного виховання; місця проведення дозвілля — бари, ресторани, «тусовки», дискотеки; референтне оточення — субкультура. До другої групи факторів належать: наявність в індивідуально-психологічному статусі особи негативних психічних якостей; висока ступінь їх прояву; низький рівень саморегуляції. 3. Установлено, що близько сорока відсотків жінок та чоловіків основними чинниками протиправної поведінки вважають необдуманість громадянами своїх дій і їх юридичних наслідків. Близько третини досліджених осіб до цих чинників відносять матеріальні труднощі. Серед них - молоді люді, упевнені в тому, що джерелом протиправної поведінки є шкідливі звички та слабке знання законів. Останнє пояснюється низькою потребою більшої частини молоді в дотримуванні правових норм. А у п’ятої частини оптантів взагалі відсутня така потреба. При цьому від 40% до 60% досліджених дотримуються їх в критичних ситуаціях або повністю обходяться без них. Показано, що ставлення повнолітніх досліджених до громадян, які порушують закони, у 55,2% дівчат і 57,0% юнаків нейтральне, а майже п’ята частина підлітків взагалі ставиться до них позитивно, тобто вони підтримують порушників закону. При цьому більшість чоловіків і жінок мають потребу в освоєнні основ законодавства. Більше всього до цього прагнуть студенти. Це викликано тим, що тільки третина молодих людей отримують інформацію про закони України в навчальних закладах, водночас четверта частина - із сумнівних джерел: від друзів, знайомих, перевесників, а до 10% молоді взагалі не отримує такої інформації. 4. Неповнолітні правопорушники характеризуються домінуванням негативного становлення до правових норм, низькою потребою в освоєнні основ законодавства, негативним ставленням до законослухняних громадян. Близько половини правопорушників демонстративно нехтують необхідністю дотримуватись юридичних вимог. Встановлено, що становлення до законів і необхідності їх виконання у засуджених визначається «специфікою» їх кримінальної діяльності. Так, в найменшій кількості дотримуються законів хулігани. Водночас серед них найбільша кількість суб’єктів, які негативно ставляться до законослухняних громадян. До того же більше ніж у половини засуджених позитивне ставлення до злочинців. Максимальне воно серед більшості вбивць-хлопців. Одержані дані свідчать про перевагу негативного ставлення до законів і необхідності їх дотримування в середовищі неповнолітніх правопорушників, в порівнянні з засудженими зі старших вікових груп. 5. Показано вікові особливості прояву протиправної поведінки. Так, особи віком від 14 до 18 років характеризуються жорстким, бездумним ставленням до оточуючих, показово демонструють свої негативні якості особистості. Крім того, вони більшою мірою, ніж суб’єкти 18-24 років, проявляють імпульсивність, напористість, агресію; вони погано володіють собою в складних обставинах і безупинно прагнуть до «гострих» почуттів. Гендерні відмінності в прояві протиправної поведінки зводяться до того, що особи жіночої статі більшою мірою, ніж чоловіки, проявляють бажання розв’язувати конфлікти мирним шляхом, вони більш емпатичні, прагнуть до спілкування. В пошуку «гострих» почуттів жінки не відстають і дуже часто більш активні, ніж чоловіки. У жінок вище афективність, невротичність, емоційна нестійкість, депресивність; їм притаманні різкі зміни настрою, що може супроводжуватись істеричністю або агресивністю. Встановлено кількісні відмінності в ступені прояву особистісних якостей досліджених осіб. Користуючись рекомендованими методами і враховуючи кількісні відмінності в ступені прояву особистісних якостей, практичні психологи навчальних закладів мають змогу виявити осіб, схильних до протиправної поведінки, сформувати з них групу ризику і провести психокорекційну роботу у вигляді соціально-психологічного тренінгу або за допомогою інших методів. 6. Соціально-психологічний тренінг профілактики протиправної поведінки, проведений з неповнолітніми особами з групи ризику, викликав значне зниження ступеня прояву негативних станів та якостей особистості. Особливо суттєві зміни відбулись в емоційно-вольовій сфері досліджуваних: так, за шкалою С (методика Кеттелла) - на 1,4 бала (р 0,05); за шкалою Н - на 1,3 бала (р 0,01). Тобто проведений тренінг сприяв більш спокійному прояву ними своїх імпульсивних поривів, роздратування та різних видів агресії. Після тренінгу у досліджуваних осіб підвищився рівень організованості і самоконтролю: за методикою FPI за фактором - F на 1 бал (р 0,01), за фактором G - на 1,6 бала (р 0,01), це означає, що особи з групи ризику перейшли до усвідомленого контролю за своєю поведінкою і за необхідністю відповідати за свої вчинки. Подіяв тренінг і на потребово-мотиваційну сферу неповнолітніх з групи ризику. У них з 12,4 бала до 13,0 балів (р 0,05) підвищилась мотивація до захисту і значно знизився (від 12,5 бала до 11,0 балів (р 0,05)) рівень готовності до ризику. Знизились на 1-1,5 бала (р 0,05) і показники імпульсивності, азартності та пошуку почуттів. Позитивні зрушення викликав тренінг і в зменшенні ступеня прояву таких психологічних станів, як тривожність, фрустрація, агресивність і ригідність. Завдяки тренінгу в групі підлітків, схильних до протиправної поведінки, значно знизились (на 4-5 балів - р 0,01) такі психічні властивості як нейротизм і психотизм, а оцінка співвідношень екстраверсія-інтроверсія зменшилась, що трактується зсувом психічних властивостей особистості в бік інтроверсії. Таким чином, можна констатувати, що одержані факти свідчать про можливість використання соціально-психологічного тренінгу з метою підвищення ефективності психологічної корекції осіб з потенційними схильностями до протиправної поведінки, а також як психотехнологію для здійснення профілактики досліджуваного процесу. 7. Ефективність вирішення проблеми боротьби з протиправною поведінкою підлітків та молоді залежить від комплексності і спрямованості зусиль різних органів, установ та міністерств на державному рівні. Зниження ступеня прояву протиправної поведінки і максимальне знешкодження цього процесу можливе в разі проведення в життя соціальної політики з обов’язковим вирішенням завдань превентивно-корекційної соціально-психологічної технології. Фахівці та науковці з психології можуть використати виявлені в даному дослідженні кількісні відмінності в ступені прояву особистісних якостей, які за умови користування рекомендованими методами психологічної діагностики нададуть можливість виявляти осіб, потенційно здатних до прояву протиправної поведінки, з подальшою її корекцією та проведенням профілактичних заходів. Перспектива подальшої роботи зводиться до того, що в майбутньому проблема боротьби з проявом підлітками та молодими людьми протиправної поведінки повинна вирішуватись на державному рівні із залученням до цього процесу різних фахівців. З психологічних позицій її треба вирішувати широким втіленням в життя, школи, спеціалізовані навчальні заклади масової психодіагностики і проведенням профілактичних заходів. А з виявленими групами ризику необхідно здійснювати психокорекційну роботу. |
