Експериментальні дані, отримані в дослідженні, дозволяють стверджувати, що формування особистості неповнолітніх правопорушників залежить від сукупності соціально-психологічних і правових факторів, що впливають на розвиток їхньої Я-концепції, що визначає прояв протиправної діяльності підлітків і має істотні відмінності від такої в законослухняних підлітків. 1. У процесі формування особистості неповнолітніх правопорушників відбуваються перекручування в сферах самопізнання, самовідношення й саморегуляції, які детермінують їх девіантне поводження. Так, у сфері самопізнання в правопорушників домінують не внутрішні параметри (якості особистості), а зовнішні ознаки: зовнішній вигляд, одяг, фізичний розвиток. Виключення в 84,6 % випадків з описів власного імені свідчить про порушення в них самоідентифікації. На існування порушень у сфері самопізнання вказує факт переривчастості й диспропорції в психологічному часі: з області оперативної рефлексії в них випадає період часу до влучення в колонію, майбутнє починається з моменту звільнення, а все інше - це період теперішнього часу. 2. Самовідношення, що формується за допомогою афективних процесів, у неповнолітніх правопорушників відрізняється від їхніх законослухняних однолітків. Самоповага, самоприйняття і самооцінка, які його складають, значно нижче в засуджених, ніж у законослухняних підлітків. Установлено, що самовідношення у правопорушників впливає на характер злочинної діяльності. Так, у злодіїв переважає владно-лідируючий стиль, у хуліганів - незалежно-домінуючий стиль, а у ґвалтівників - прямолінійно-агресивний стиль поводження. Що стосується вбивць, то у них високі показники за всіма стенічними стилями. Одна з основних причин, що штовхнули неповнолітніх на злочин, полягає в особливостях їхньої Я-концепції, у їхній самооцінці що відбувається, у нездатності налагодити оптимальні взаємини з навколишніми, у дезадаптації до соціуму й в одночасному небажанні їх все це визнати. 3. У неповнолітніх правопорушників, на відміну від законослухняних однолітків, домінують стенічні варіанти міжособистісного спілкування, що свідчить про їхню нелагідність і дезадаптацію в міжособистісних відносинах. Засуджені визнають, що в них превалюють такі риси характеру, як владність, лідерство, незалежність, прямолінійність, агресивність. Дослідження останньої показало залежність між видом зробленого злочину й типом агресивних ворожих реакцій. Так, вбивцям властивий високий рівень фізичної агресії, злодіям - непрямої агресії, хуліганам - дратівливості й вербальної агресії, а ґвалтівникам - підозрілості. Наявність вище перерахованих рис характеру правопорушників різко знижує рівень їх правосприймаємої адаптації. У них установлене збільшення (в 2 рази в порівнянні з контролем) психічної стомлюваності, тривожності (в 1,5 рази) при одночасному падінні працездатності, рівня саморегуляції (у три рази) і коефіцієнта адаптації (майже у два рази). Протиправне поводження засуджених залежить від рівня їх конфліктності, що також відрізняється не тільки в них і законослухняних підлітків, але й у середовищі перших залежно від виду зробленого ними злочину. Так, у хуліганів він найвищий - 41 бал (у контролі 20 балів), а в злодіїв найбільш низький - 28 балів, вбивці й ґвалтівники мають рівень конфліктності 35 й 32 бала відповідно. 4. Сфера саморегуляції неповнолітніх правопорушників має багато перекручувань: установлена тенденція до переваги у них екстернального локусу контролю над інтернальним. Про відсутність лабільності їхньої системи Я-концепції й зниженні можливостей саморегуляції свідчать значні (більше 9 балів) розбіжності образів Я-реального, Я-ідеального і Я-очікуваного, або майже повна відсутність розбіжності між ними. Встановлення в них різниці на рівні 5 балів між Я-реальним й Я-ідеальним дозволяє вважати цей показник ознакою поводження, що відхиляється від соціальних норм. Різниця в 5 балів між Я-реальним й Я-очікуваним, при виявленні в підлітків, може бути діагностичною ознакою девіантного поводження. У неповнолітніх правопорушників переважають позитивні різниці між Я-образами, що можна пояснити домінуванням у їхній саморегуляції владно-егоїстичних інтересів у навколишнім оточенні. 5. Психологічна корекція особистісних якостей і соціально-правових утановок неповнолітніх правопорушників можлива при використанні соціально-психологічного тренінгу. Встановлено, що за допомогою соціально-психологічного тренінгу можна скорегувати самоактуалізацію підлітків, понизити рівень їх агресивних ворожих реакцій, а рівень соціальної адаптації, навпаки, підвищити. При цьому можливе коректування особистісних якостей, у першу чергу емоційно-вольової сфери, потім комунікативних й у найменшому ступені інтелектуальних якостей. Питання, які потребують подальших досліджень: - глибоке обґрунтування системи профілактики протиправної поведінки підлітків; - розробка дійових програм для установ та організацій по вихованню поваги, свідомого відношення і виконання законів; - дослідження взаємовідносин засуджених у виправно-трудових колоніях і пошук шляхів їх гуманізації. |
