У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розкритті об’єктивних та суб’єктивних детермінант помилкових дій у професійній діяльності фахівців-водолазів аварійно-рятувальних підрозділів МНС України. Загально-теоретичний та методологічний рівень розгляду даного питання дозволив сформулювати ряд положень, що сприяють більш повному розумінню проблеми помилкових дій фахівців екстремального профілю діяльності у сфері психологічних досліджень в межах спеціальності 19.00.09 – “Психологія діяльності в особливих умовах”.
1. Під помилковою дією у сучасній науці розуміють елемент діяльності, що порушує її цілеспрямоване протікання й призводить до небажаного для діючої особи результату. Інакше кажучи, помилкова дія не пов'язана із припиненням або тимчасовим перериванням діяльності. В основі помилкових дій завжди лежить неправильне, несвоєчасне або неповне виконання операцій Під помилкою фахівця розуміється таке його діяння, нераціональна дія або бездіяльність, що або призвело до відхилення керованих параметрів професійної діяльності за припустимі межі, або заборонено правилами (нормами), що її регламентують. Види й частота помилкових дій залежать як від структури конкретної професійної діяльності (її змісту, умов, організації), так і від індивідуальних (у тому числі й психологічних) характеристик фахівця. 2. Діяльність фахівців-водолазів аварійно-рятувальних підрозділів МНС характеризується специфічною сукупністю умов здійснення водолазних робіт, що ускладнюють досягнення професійних цілей та нерідко призводять до виникнення різного роду професійних помилок (здійснюється в умовах дефіциту часу, що передбачає високий темп і оперативність прийняття й виконання рішень; обумовлена дефіцитом або суперечливістю інформації, значущістю фактора невизначеності розвитку ситуації, виникнення вторинних НС, прогнозу наслідків, нерегламентованим характером діяльності й нерівномірним характером навантаження та ін.). У процесі своєї професійної діяльності водолази піддаються впливові комплексу екстремальних факторів гіпербаричної і водної серед, що призводить до значних істотних змін (зрушень) функціонального стану всіх життєво важливих органів і систем організму водолаза. На початку професійної діяльності ці зрушення носять пристосувальний (компенсаторний) і минущий характер. Однак багаторічний систематичний вплив гіпербаричної і водної серед, що має накопичувальний характер, сприяє, як правило, розвиткові у водолазів загальних, у тому числі хронічних, захворювань. Тому є не випадковим, що умови праці водолазів визнані особливо небезпечними й шкідливими, а більшість видів водолазних робіт віднесені до категорії важкої й дуже важкої праці. 3. Існуюча на сьогодні недосконалість нормативно-правового регулювання діяльності фахівців-водолазів, нечітке визначення їх функціонального призначення в межах системи МНС України автоматично призводить до виникнення різноманітних помилок у ході виконання особовим складом водолазних підрозділів задач за призначенням. Головний нормативно-правовий документ, яким керуються водолази аварійно-рятувальних підрозділів МНС у своїй повсякденній діяльності та який визначає кваліфікаційні вимоги до професії, – “Єдині правила безпеки праці на водолазних роботах” – за багатьма параметрами застарів і на сьогодні не в змозі регулювати питання застосування сучасних засобів забезпечення водолазних спусків і робіт. Ці Правила первісно орієнтовані на планове виконання водолазних робіт на глибинах до 60 м спеціалізованими водолазними підприємствами, де аварійно-рятувальні роботи є виключенням, а не основним видом діяльності. Крім того, чинний на сьогодні “Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників МНС України” з невідомих для нас причин не висуває до фахівців-рятувальників вимог універсальності. Тобто сьогодні фахівець, який працює в аварійно-рятувальному підрозділі МНС, не обов’язково повинен бути універсальним спеціалістом. Такий підхід може призвести до невиправданих помилок і навіть фізичних втрат серед особового складу. Вважаємо, що нам немає сенсу обґрунтовувати тезу про те, що тільки універсальний спеціаліст зможе ефективно та надійно провести водолазні, піротехнічні або висотні роботи. 4. Великі перспективи в розширенні можливостей аналізу причин помилкових дій фахівця відкриваються у зв'язку з визначенням ролі психологічних, фізіологічних, професійних та інших компонентів “особистісного фактора” у виникненні помилок. Під терміном “особистісний фактор” ми розуміємо сукупність індивідуальних особливостей конкретної людини, які можуть стати причиною виникнення помилкових дій, тобто можуть бути пов'язані із причинами виникнення, характером перебігу й результатом порушень у діяльності. Вплив “особистісного фактора” на виникнення помилкових дій і аварійних ситуацій спостерігається тільки в конкретних умовах взаємодії фахівця з об'єктом професійної діяльності або іншими фахівцями за наявності, при розвитку, прояві несприятливих індивідуальних особливостей, професійно значущих для професійної діяльності якостей і функцій. Причиною помилкових дій може бути прояв або якоїсь конкретної несприятливої індивідуальної характеристики людини, або, що зустрічається значно частіше, певної їх сукупності. 5. Можна виділити три рівні у структурі особистості фахівця-водолаза, які обумовлюють безпомилковість здійснення ним своєї професійної діяльності: соціально-психологічний, індивідуально-психологічний та нейродинамічний. Перший з виділених рівнів включає вивчення установок, норм, цінностей, мотивації, особливостей соціальних взаємодій, рівня домагань, самооцінки, самоконтролю. Цей рівень є найбільш важливим, значущим у розвитку відхилень, виступаючи як детермінанта поведінки й діяльності. З позицій саме зазначеного рівня необхідно розглядати характеристики інших рівнів. Правильна ціннісно-мотиваційна спрямованість людини, що проявляється у високій відповідальності, мотивації до професійної діяльності, адекватності самооцінки, високому самоконтролі може нівелювати несприятливі психологічні особливості особистості. Індивідуально-психологічний рівень передбачає виявлення показників емоційно-вольової, інтелектуальної сфер, характерологічних особливостей (наявність надмірних реакцій самоактуалізації, конфліктності, агресивності, акцентуацій і т. ін.), особливостей окремих психічних функцій. Оцінка рівня нейродинамічних особливостей має під собою вивчення рівня тривожності та інших показників нервової системи, зміна яких може свідчити про виникнення патологічних станів і порушення механізмів психологічного захисту. Для кожної конкретної спеціальності в межах аварійно-рятувального підрозділу МНС України співвідношення складових у структурі особистості, схильної до помилкових дій, повинно бути своїм, специфічним, оскільки кожний конкретний вид діяльності висуває цілком конкретні вимоги до тих або інших психологічних особливостей рятувальників. Проекція загальнотеоретичних і методологічних положень та висновків, зроблених у процесі дослідження, дозволила одержати ряд результатів, що повніше розкривають специфіку діяльності фахівця-водолаза, та надати низку практичних рекомендацій з питань організації роботи психологів та керівного складу аварійно-рятувальних підрозділів МНС. У ході дослідження:
а) розроблено: професіограму рятувальника-водолаза; математичну модель прогнозування вірогідності допущення помилкових дій у професійній діяльності фахівцями водолазних формувань аварійно-рятувальних підрозділів МНС України; б) виділено та охарактеризовано: групи основних професійно-важливих якостей фахівця-водолаза; особливості сприйняття фахівцями водолазних формувань своєї професійної діяльності; домінуючи психічні стани, які є властивими водолазам під час виконання професійних обов’язків; особливості індивідуально-психологічних властивостей фахівців водолазних формувань аварійно-рятувальних підрозділів МНС України; в) запропоновано: загальну характеристику психологічних типів фахівців-водолазів з низьким та високим коефіцієнтом допущення помилкових дій у професійній діяльності. Межі нашої роботи не дозволили вирішити цілий ряд проблем, які можуть поглибити вивчення та заходи щодо зниження помилкових дій серед працівників ризиконебезпечних професій. Потребують подальшого вивчення: питання узагальнення і створення системної моделі, яка могла б змістовно відбити особливості прогнозування вірогідності допущення помилкових дій у професійній діяльності фахівцями конкретних видів ризиконебезпечних професій; проблема розгляду розходження між індивідами й у конкретного індивіда, але в різних ситуаціях, можливостей (ресурсів) безпомилкового виконання професійних задач. | 