Анотація до роботи:

Шойко В.А. Соціально-психологічне забезпечення діяльності рятувальних підрозділів цивільної оборони МНС України у 2000-2006 рр. (історичний аспект). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 – військова історія – Національний університет „Львівська політехніка”, м. Львів, 2007.

Дисертаційне дослідження присвячено комплексному аналізу соціально-психологічного забезпечення діяльності рятувальних підрозділів цивільної оборони МНС України у надзвичайних ситуаціях наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.

Зміст дисертації розкрито у трьох розділах.

Проаналізований та узагальнений досвід організації соціально-психологічного клімату у підрозділах рятувальників МНС України.

При цьому визначені характерні риси основних шляхів соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності у підрозділах рятувальників та розкриті об`єктивні і суб`єктивні фактори, що впливали на цей процес. Досліджені основні погляди стосовно СПК як умови оптимізації професійної діяльності колективу.

Виявлені основні тенденції розвитку системи соціально-психологічного забезпечення підрозділів МНС та сформульовані можливі напрями використання отриманого досвіду в сучасних умовах.

У дисертації вирішено важливе наукове завдання, яке полягає в узагальненні історичного досвіду соціально-психологічного забезпечення особового складу рятувальників, розкритті характерних рис й особливостей соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності рятувальників системи МНС України до дій у надзвичайних ситуаціях, а також виявленні основних тенденцій розвитку цього процесу.

Здійснений в історичному аспекті комплексний науковий аналіз досвіду організації соціально-психологічного забезпечення дій рятувальних підрозділів у надзвичайних ситуаціях в період з 2000 по 2006 рр. є певним кроком уперед в організації СПЗ діяльності сил МНС України як складного й багатопланового соціального явища .

Основні результати дисертаційної роботи такі:

1. Проведено аналіз історичної та спеціальної літератури, показано стан розробки теми дослідження, дана характеристика джерельної бази. Зроблений висновок про те, що хоча питання використання досвіду СПЗ підрозділів МНС України є одним із найважливіших в процесі реформування вітчизняних силових структур, проте всебічного його вивчення ще не набуло відповідного висвітлення у воєнно-історичній науці.

2. Аналіз процесу еволюції системи соціально-психологічного забезпечення підрозділів рятувальників у надзвичайних ситуаціях на початку ХХ ст. підтвердив, що в ході історичного розвитку вітчизняних силових структур військово-політичне керівництво країни приділяло організації СПЗ першочергову увагу. Це питання завжди було пріоритетним напрямком розвитку теорії і практики військової справи й повною мірою використовувалося для досягнення мети у всіх надзвичайних ситуаціях, у яких брали участь українські рятувальники.

3. За цей час відбулася істотна трансформація поглядів фахівців на можливості та перспективи СПЗ особового складу МНС України. Від допоміжного засобу, що застосовувався при вирішенні завдань на тактичному рівні, СПЗ зросло до статусу фактора – примножувача бойової могутності силових структур, засобу управління силами швидкого реагування на всіх рівнях.

4. Вивчення історії розвитку СПЗ діяльності рятувальних підрозділів МНС України дозволило автору простежити генезис його теорії і практики, дати пояснення існуючій структурі апарату, характеру й специфіки вітчизняної системи СПЗ, виявити тенденції її подальшого розвитку.

5. Встановлено, що протягом 2005-2006 рр. сформувалася сучасна структура та удосконалювався механізм реалізації завдань соціально-психологічного забезпечення рятувальників системи МНС, що застосовувалися у надзвичайних ситуаціях в різних країнах світу.

6. Показана важливість проведення діагностичної та колекційної роботи з метою оптимізації соціально-психологічного клімату рятувальників у реальних умовах професійної діяльності. Визначено особливості професійної діяльності та її взаємозв’язок з соціально-психологічним кліматом у підрозділах МНС України. За підсумками теоретичного та емпіричного дослідження обґрунтовано систему діагностичних заходів та психологічних впливів з метою оптимізації соціально-психологічного клімату в підрозділі рятувальників. Досвід застосування рятувальних підрозділів у надзвичайних ситуаціях показав, що оптимізація соціально-психологічного клімату колективів підрозділів рятувальників суттєво поліпшує міжособистісні, між групові стосунки, ефективність їх професійної діяльності.

7. Розроблено можливі напрями щодо соціально-психологічного забезпечення рятувального підрозділу та доведено ефективність їх використання рятувальниками в комплексі психологічного забезпечення професійної діяльності, надано практичні рекомендації щодо використання їх у рятувальних підрозділах.

   Встановлені особливості професійної діяльності особового складу рятівників. На думку автора вони визначаються колективним характером професійної діяльності з вираженою індивідуальною відповідальністю, можливістю загинути, зміною режиму праці та відпочинку, можливій соціальні ізоляції, небезпекою, з повною добовою зайнятістю і неможливістю уособлення, психологічній несумісності в умовах напруженої учбово-професійної підготовки, з великими психологічними і фізіологічними навантаженнями, що супроводжується великою психоемоційною напругою.

   Виходячи з аналізу існуючих джерел, розроблено систему заходів соціально-психологічного забезпечення рятувального підрозділу, яка враховує крім зазначених раніше професійні та педагогічні заходи. Доведено, що застосування розроблених заходів соціально-психологічного забезпечення рятувального підрозділу суттєво поліпшувало ефективність професійної діяльності, міжособистісні і міжгрупові стосунки. Про це свідчить суттєве покращення протягом періоду (2000-2006 рр.) професійної діяльності рятівників. За цей час працездатність рятувальників за підрахунками автора збільшилася на 29-37 %, середній показник успішності виконання рятувальними підрозділами спеціальних завдань підвищився на 9,4%; кількість порушень військової дисципліни та громадського порядку зменшилась на 19 %; якість підготовки молодого поповнення рятівників підвищилася на 14,3%.

   Перспективи подальшого наукового пошуку автор бачить в дослідженні системи соціально-психологічного забезпечення комплектування підрозділів пожежної охорони з урахуванням професійно-значущих якостей особистості, організації і впровадження професійного відбору рятувальників, комплектування рятувальних підрозділів на підставі психологічної сумісності і врахування критеріїв ефективності професійної діяльності.

Публікації автора:

1.Шойко В.А. Роль і місце соціально-психологічного забезпечення застосування підрозділів рятувальників системи МНС України на території колишньої Югославії // Труди академії, 2004. - №46. – С.23-27.

2.Шойко В.А. Соціально-психологічне забезпечення діяльності рятівників у надзвичайних ситуаціях на території України (2000-2005 рр.) // Труди академії, 2005. - №52. – С.358-368.

3.Шойко В.А. Можливі напрями використання отриманого досвіду соціально-психологічного забезпечення дій вітчизняних рятівників в сучасних умовах реформування Збройних Сил України // Труди академії, 2006. - №70. – С. 318-324.

4.Шойко В.А. Розвиток теорії та практики соціально-психологічного забезпечення застосування підрозділів рятувальників системи МНС України у надзвичайних ситуаціях // Збірник матеріалів науково-практичної конференції ”Система морально-психологічного впливу на особовий склад Збройних Сил України: тенденції розвитку”. – К.: ВГІ НАОУ, 2003. – С.86-95.