1. Результатом відсутності або неефективної соціальної політики держави щодо учасників бойових дій в районах військових конфліктів є виникнення проблеми їх соціально-психологічної дезадаптованості. Серед них зростає відсоток тих, хто починає: зловживати спиртними напоями, приймати наркотичні засоби, займатися злочинною діяльністю, а також здійснювати самогубство. Через те виникає потреба в розробці та реалізації нових форм, методів й організації конкретних заходів щодо соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців після проходження ними служби в районах військових конфліктів. 2. Узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду реабілітаційної роботи, а також проведена експериментальна робота дали змогу уточнити зміст, структуру та завдання соціально-психологічної реабілітації учасників бойових дій. З’ясовано, що її слід інтерпретувати як систему психологічних, психотерапевтичних і психолого-педагогічних заходів, що спрямовані на відновлення психічного здоров’я, порушених психічних функцій і станів, особистісного та соціального статусу військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в районах військових конфліктів. Основними завданнями психологічної реабілітації учасників військових конфліктів є: визначення ступеня та характеру розладів психіки, індивідуально-особистісних особливостей поведінки військовослужбовців; оцінка інтелектуальних, перцептивних, емоційних, вольових можливостей військовослужбовців, рівня їх працездатності; визначення необхідних заходів індивідуальної та групової психологічної реабілітації військовослужбовців; зниження психічної напруженості до рівня, що відповідає оптимальній працездатності, усунення негативних психічних виявів за допомогою комплексного використання психологічних, психотерапевтичних, медичних та фізіологічних методів; проведення професійно-психологічної реабілітації, а при втраті професійної придатності – професійної переорієнтації; формування установки на продовження активної службової діяльності; діагностика психічних станів, аналіз динаміки їх змін; оцінка ефективності психологічної реабілітації військовослужбовців. 3. У дослідженні обґрунтовано модель соціально-психологічної реабілітації ветеранів бойових дій, компонентами якої є: теоретико-методологічні основи соціально-психологічної реабілітації в психології; концепція соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців; соціально-психологічні умови ефективної реабілітації військовослужбовців після проходження служби в районах військових конфліктів; оцінка і корекція результатів; кінцевий результат. Відновлення адаптивних функцій особистості відбувається у результаті здійснення комплексу реабілітаційних заходів, тобто досягнення оптимального рівня соціально-психічної адаптації ветеранів бойових дій – є кінцевим результатом їх соціально-психологічної реабілітації. Результати дослідження дали можливість виявити, що ефективна реабілітація військовослужбовців із районів військових конфліктів може здійснюватись за таких соціально-психологічних умов: профілактика психогенних захворювань та інших психічних розладів, що отримані військовослужбовцями під час виконання бойових дій; соціально-психологічна реабілітація і підготовка учасників бойових дій до умов цивільного життя; діяльність персоналу клубу воїнів-інтернаціоналістів щодо соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців – учасників бойових дій у районах військових конфліктів. 4. Для оцінки рівня реабілітованості військовослужбовців – учасників бойових дій розроблено відповідні критерії: інформаційно-пізнавальний, що відображає рівень засвоєння ними психологічних знань; мотиваційно-ціннісний, який характеризує життєві орієнтації та цінності учасників бойових дій; операційно-дійовий критерії, що характеризує наявність у учасників бойових дій умінь і навичок поведінки у суспільній діяльності. 5. За результатами теоретичного вивчення предмету дослідження автором розроблено методику діяльності клубу воїнів-інтернаціоналістів як форми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців запасу, які були учасниками бойових дій у районах військових конфліктів. Методика покликана створити сприятливі умови для відновлення та корекції порушених психічних функцій, особистісного і соціального статусу учасників бойових дій. Її застосування сприяє соціально-психологічній реабілітації військовослужбовців після проходження ними служби в районах військових конфліктів. 6. З метою перевірки ефективності методики соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців, які були учасниками бойових дій в районах військових конфліктів, проведено психологічний експеримент. Аналіз його результатів свідчить про те, що після відповідної роботи з експериментальною вибіркою відбулися статистично значущі зміни у рівнях соціально-психологічної реабілітованості військовослужбовців запасу. Середній динамічний приріст склав 0,78 бала в експериментальній групі, у той час як у контрольній – 0,21 бала. Проведене дослідження підтвердило правомірність висунутої гіпотези і довело ефективність авторської методики. Експериментальне дослідження ефективності методики соціально-психологічної реабілітації учасників бойових дій дало змогу запропонувати комплекс практичних рекомендацій суб’єктам реабілітації військовослужбовців, спрямованих на підвищення якості соціально-психологічної реабілітації у сучасних умовах і на перспективу. Матеріали дослідження можуть бути використані у роботі з військовослужбовцями різних військових формувань, які брали участь у миротворчих місіях. Крім цього, їх доцільно долучити до викладання психології діяльності в особливих умовах у вищих військових навчальних закладах. Слід зазначити, що межі нашої роботи не дають можливості вирішити низку питань, які можуть поглибити вивчення проблеми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів. Важливими проблемами подальшого розвитку психологічної роботи є: вивчення психологічної стійкості військовослужбовців до впливу стрес-факторів бойових дій; обґрунтування системи формування психологічних якостей у військовослужбовців, як майбутніх учасників військових конфліктів; формування у них психологічної готовності до дій у районах локальних збройних конфліктів і міжетнічних зіткнень. | 