Тривале домінування в економіці нашої держави принципу пріоритетності матеріального виробництва привело до занепаду важливої ланки - соціальної сфери, галузі якої створюють основу повноцінного розвитку людини. У дисертації узагальнені і розроблені заходи по вирішенню питань розвитку й удосконалення територіальної організації соціально-культурної сфери на перспективу, а саме: 1. З’ясовано економічну сутність соціально-культурної сфери як складової економіки, визначено підходи до її вивчення (відтворювальний, функціональний, структурний, компонентний, галузевий, ресурсний, геопросторовий), класифікаційні ознаки (характер праці; рівень організації суспільства; виконувані функції; форми власності; галузі; приналежність; спосіб надання послуг і джерела фінансування), подано компонентну структуру, а також охарактеризовано одну із її складових - соціально-культурної сфери регіону. 2. Виділення соціально-культурної сфери як сегменту економіки України пояснюється не тільки метою даного дослідження, а в першу чергу, визначенням її місця у формуванні людського капіталу нації. 3. Геопросторовий аспект посилює увагу до вивчення інфраструктури соціально-культурної сфери та удосконалення територіальної організації її мережі. Під інфраструктурою соціально-культурної сфери розуміється просторово визначена сукупність об’єктів, функціонування яких через територіально організовані форми і взаємозв’язки сприяє оптимізації розвитку духовних, інтелектуальних (через культурно-освітнє середовище) та в значній мірі фізичних характеристик населення, формуванню індивідів як економічно активних особистостей, що відповідає конкретним вимогам суспільства до кваліметричних (якісних) параметрів робочої сили. Під територіальною організацією соціально-культурної сфери розуміється наявність в межах певної території взаємоповязаних інфраструктурних комплексів та невиробничих видів діяльності, різних форм власності та підпорядкування, розвиток яких забезпечується функціонуванням механізму ринкового господарювання та форм державного регулювання, і спрямована на всебічний розвиток особистості, формування та збереження здоровя населення, покращення освітнього та культурного рівня кожного жителя регіону з метою створення “людського капіталу” суспільства. 4. Здійснена оцінка територіальної організації та розвитку галузей освіти, культури та охорони здоровя дала уявлення про їх розвиток в динаміці у розрізі адміністративних районів Львівській області і дозволила не тільки охарактеризувати існуючий стан, а й виявити потенціал кожної складової та напрямки удосконалення їх територіальної організації. 5. Значну увагу приділено вивченню впливу відомчої розрізненості об’єктів соціально-культурної сфери на якість обслуговування населення, виявленню особливостей проведення в цьому напрямку реформ. В результаті запропоновано: зберігати у ряді випадків обєкти соціально-культурної сфери відомчого підпорядкування або проводити спільне фінансування як за рахунок власних джерел підприємств, так і за рахунок муніципальних коштів; з огляду на посилення ролі місцевого самоврядування, здійснювати часткове фінансування обєктів соціальної сфери Львівської області за рахунок тимчасового введення (у межах 1-2% обсягу реалізації продукції у залежності від чисельності працюючих на вказаному підприємстві) податків для тих підприємств, які передали вказані обєкти у муніципальну власність; для вирішення проблеми фінансового забезпечення установ соціально-культурної сфери, що перебувають на балансі господарських організацій, варто проводити певні відрахування на їх розвиток від існуючого на сьогодні комунального податку для тих підприємств, які мають на балансі такі обєкти. 6. Удосконалено методологічні підходи до територіальної організації закладів соціально-культурної сфери, зокрема визначено етапи, які передують обгрунтуванню перспектив територіальної організації та розвитку галузей соціально-культурної сфери; для вибору оптимального варіанту розміщення закладів охорони здоровя у розрізі адміністративного району розроблено економіко-математичну модель, яка враховує наявні потужності, транспортну доступність, демографічну ситуацію в регіоні, затрати на надання медичної допомоги і виходить із потреби у вказаних послугах; виділено напрямки з удосконалення територіальної організації освіти, що виходять з необхідності найповнішого задоволення потреб економіки країни і окремих регіонів у спеціалістах відповідної кваліфікації та профілю. 7. Ефективність територіальної організації соціально-культурної сфери визначається рівнем фінансового забезпечення кожної її галузі. Визначення бюджетного фінансування основним джерелом підтримки освіти, культури та охорони здоровя потребує теоретичного переосмислення і практичного удосконалення, оскільки система фінансового забезпечення соціально-культурної сфери загалом нині характеризується урізноманітненням варіантів покриття витрат її розвитку. 8. У плані удосконалення методики розрахунку за надані послуги соціально-культурними галузями, запропоновано методику розрахунку мінімальної величини плати за навчання у вищих навчальних закладах, яка враховує якість і ефективність навчально-виховного процесу в конкретному навчальному закладі, попит за кожною спеціальністю та успішність навчання студентів. 9. Вдосконаленню методики оцінки територіальної організації галузей соціально-культурної сфери та прогнозу їх розвитку на перспективу передував відбір показників, які враховують структуру населення адміністративних районів області і найкраще характеризують рівень територіальної організації закладів соціально-культурної сфери за трьома блоками - освіта, культура, охорона здоровя. На основі відібраних показників проведено групування районів за рівнем розвитку соціально-культурної сфери на 4 групи та здійснено типологію за вказаними галузями. При удосконаленні територіальної організації та розвитку соціально-культурної сфери слід використовувати прогнозні розрахунки. Застосовуючи методи екстраполяції та нормативний, здійснено довгостроковий прогноз розвитку галузей освіти, культури та охорони здоровя до 2016 року за песимістичним та оптимістичним варіантами. |